Просити вибачення — це досвід, який духовно збагачує. Для Марка Цукерберґа, якому нещодавно два дні поспіль довелося відповідати на запитання в Конгресі США, розкаяння дало не лише метафоричну винагороду. У той час коли засновник Facebook вибачався за витік даних 87 млн користувачів до фірми, яка використала їх у політичній кампанії, вартість акцій соцмережі зросла на 5,7%, а власний капітал Цукерберґа — на $3,2 млрд.
Акціонерам, поза сумнівом, полегшало після виступу Цукерберґа, який поводився, ніби робот, але без грубих ляпів. І навіть найзапекліші критики Facebook були змушені визнати, що після березневого скандалу з Cambridge Analytica він пройшов великий шлях. Цукерберґ радо сприйняв ідею про регулювання й обережно схвалив закон про захист даних, що набере чинності в ЄС у травні 2018 року. Своєю чіткою заявою про відповідальність Facebook за контент на своїй платформі він відкрив шлях до взяття більших зобов’язань щодо розміщених матеріалів. Але стрибок у цінах на акції став і тривожним сигналом: ні сама компанія, ні американські законодавці не зрозуміли потреби в радикальній зміні.
Читайте також: Темний бік мережі
Почнімо з Facebook. У Конгресі Цукерберґ сказав, що будь-яка компанія, зростаючи з такою швидкістю, була просто приречена на помилки. Але ця школярська відмовка звучить геть непереконливо. Facebook є шостою за вартістю у світі із зареєстрованих на біржі фірм. 2017 року він витратив $11,5 млн на лобіювання у Вашингтоні. Нескінченне базікання про «спільноту» мало що значить, коли Facebook не раз відверто нехтував правом користувачів розпоряджатися власними даними. За останні тижні компанія здійснила багато незначних удосконалень — від чіткіших налаштувань конфіденційності до обіцянки перевірити підозрілі програми. Але має йти набагато далі.
Внутрішнього розслідування того, як програми третьої сторони використовували дані акаунтів у Facebook, недостатньо для відновлення довіри: компанія повинна обрати сторонню фірму для проведення повної та незалежної перевірки своєї поведінки. Це допомогло б вирішити досі не вирішені питання. Можливо, Cambridge Analytica, наприклад, лише одна з багатьох організацій, до чиїх рук потрапили дані користувачів. Призначення незалежного керівника компанії стало б іще одним способом поліпшити якість дискусії та контролю в соцмережі. Разом з іншими технологічними фірмами Facebook має створити посаду галузевого омбудсмена, до повноважень якого входило б і полегшення доступу незалежних слідчих до платформ. Проте є ризик, що Facebook замість того, щоб відкритися, навпаки, почне зводити стіни. Рішення компанії прибрати з платформи брокерів даних від третіх сторін дало вигідний ефект: з одного боку, захист даних користувачів, з другого — Facebook закріпив за собою повноваження бути джерелом цих даних.
Розшукуються добре поінформовані законодавці
Та навіть якби Facebook і зробив усе це, Америці все одно все ще потрібно врегулювати питання захисту даних. Цукерберґові належить більша частина прав голосу в компанії: незалежний голова не зможе позбавити його фактичної влади. Орієнтована на рекламу бізнес-модель соцмережі заохочує її перетворювати особисті дані користувачів на мішені для промо-кампаній. Facebook нічого не каже про те, щоб надати людям можливість відмовитися від стеження за всіма їхніми переміщеннями в інтернеті. Узагалі користувачам онлайн-сервісів важко відповісти, як мають зберігатися їхні дані. У будь-якому разі це питання стосується й інших компаній, а не тільки Facebook.
Читайте також: Зовнішній вплив як корисний подразник
Це підводить до іншої проблеми, яка проявилася під час слухань: а чи здатні законодавці створювати якісні закони? Там, де Цукерберґ був компетентним, його візаві часто гадки не мали, про що йдеться. Один, схоже, не здогадувався, що компанія заробляє на рекламі; іншу більше цікавило те, як змусити Facebook прокласти оптиковолоконні кабельні мережі в її штаті. Щоб працювати на благо користувачів, економіці даних потрібна як продумана політика, так і радикальна зміна способу управління технологічними фірмами. Як засвідчили події цього тижня, ми навряд чи дочекаємося того чи того.
© 2011 The Economist Newspaper Limited. All rights reserved
Переклад з оригіналу здійснено «Українським тижнем», оригінал статті опубліковано на www.economist.com