«Загроза краху євро на деякий час зменшилась, але для покращення ситуації з єдиною валютою потрібні будуть роки болю. Тиск щодо проведення реформ та скорочення бюджету найбільш запеклим є в Греції, Португалії, Іспанії та Італії, де цього тижня відбулися масові страйки та сутички з поліцією. Але попереду маячить велика проблема, яка може зробити будь-яку з попередніх проблем нікчемною, це – Франція», – пише видання.
«Франція як і раніше має багато сильних сторін, але її слабкості оголилися під час кризи євро. Вже кілька років вона програє за конкурентоспроможністю Німеччині, і тенденція посилилась, коли німці скоротили витрати та провели великі реформи. Без можливості девальвації валюти Франція вдалася до збільшення державних витрат і боргу. У той час як інші країни ЄС стримували обсяг державного сектору, у Франції він виріс до майже 57% ВВП, що є найвищим показником в єврозоні. Через нездатність забезпечити баланс бюджету державний борг з 1981 року виріс з 22% до 90% ВВП.
Бізнес-клімат у країні також погіршився. Французькі фірми обтяжені занадто жорсткими регулюваннями ринку праці та виробництва, включно з високими податками та найвищими в єврозоні соціальними відрахуваннями до фонду заробітної плати. Не дивно, що нові компанії відкриваються рідко. Франція має меншу кількість, ніж в Німеччині, Італії чи Британії малих та середніх підприємств, які є джерелом зростання кількості робочих місць. Економіка переживає стагнацію, яка може перетворитися на рецесію вже в цьому кварталі, а наступного року економіка дуже слабко зростатиме», – підкреслює The Economist.
Читайте також: Пакуючи валізи. Великому бізнесу стає незатишно у Франції
Крім того, як зазначає видання, Франція може стати загрозою як для економічної так і для політичної єдності ЄС.
«На карту поставлено не тільки майбутнє Франції, а й майбутнє євро. Олланд критикує Меркель за просування занадто сильної економії. Але він ховається за свою серветку, коли доходить до політичної інтеграції, необхідної для того, щоб вирішити євро кризу. Потрібен більший контроль за національними економіками на європейському рівні. Франція неохоче ратифікувала останню фіскальну угоду, котра надає Брюсселю додаткові бюджетні повноваження. Але ні еліта, ні виборці не готові віддати ще більше суверенітету, так само як і неготові до глибоких структурних реформ. У той час як більшість країн обговорюють скільки суверенітету їм доведеться віддати, Франція рішуче уникає дискусій про майбутнє Європи. Олланд сильно обпікся 200-го року, коли виборці відкинули європейський конституційний договір після того, як його партія розділилась навпіл. Повторення цього може штовхнути єдину валюту в хаос», – йдеться в статті.