Трубопровід для природного газу «Північний потік-2» (ПП2) із Росії до Німеччини давно викликає суперечки. Але навіть після кількох років трансатлантичних і внутрішньоєвропейських чвар щодо цього проекту вартістю €9,5 млрд ($11 млрд) скидається на те, що його таки будуватимуть. Днопоглиблювальні роботи в морі для прокладання труб уже почалися біля міста Грайфсвальд на північному сході Німеччини. Лише за кілька тижнів робітники мають почати класти труби по дну Балтійського моря.
Тим часом експерти вважають, що в Брюсселі політичний фокус змістився з недопущення будівництва ПП2 до обмеження його негативних наслідків для України, якій загрожує ризик втратити вигідну роль вузла для транзиту російського газу до Європи. «Схоже, процес уже не зупинити», — каже Марко Альвера, керівник найбільшої трубопровідної компанії Європи Snam.
Читайте також: У Німеччині почали укладати перші труби для "Північного потоку-2"
Щоправда, загроза американських санкцій усе ще нависає над консорціумом, що стоїть за цим проектом. До нього входять російський енергетичний гігант Газпром — єдиний акціонер ПП2 — і різноманітні компанії, які фінансують проект: німецькі Uniper і Wintershall, австрійська OMV, французька Engie та британсько-нідерландська Royal Dutch Shell. Америка спробувала завдати удару по інвестиціях у російську енергетику, щоб покарати Кремль за конфлікт на Сході України. Консорціум же заявляє, що проект створено раніше вересня 2017 року, а отже, він не підпадає під потенційні санкції.
Але після останнього візиту до Європи Дональда Трампа виникає враження, що про санкції непокоїтися можна вже менше. Хоча спочатку президент Америки розкритикував Німеччину за те, що в результаті втілення ПП2 вона стане заручницею Росії. Та згодом, на зустрічі з російським президентом Владіміром Путіним, він сказав, що розуміє мотиви Німеччини. І справді, скидається на те, що Трамп мовчки погодився на будівництво ПП2, коли сказав, що американські компанії конкуруватимуть із цим газогоном, постачаючи до Європи скраплений природний газ (СПГ).
З погляду бізнесу, для декого це стане доброю новиною. Збільшення обсягів відносно дешевого російського газу допоможе задовольнити попит на енергію промислових гігантів, як-от німецький хімічний концерн BASF, і дасть їм змогу змагатися на світових ринках з американськими конкурентами, які використовують дешевий сланцевий газ. Подвоєння потужностей прямого газогону з Росії до Німеччини до 110 млрд м³ зменшить залежність німецьких газових дистрибуторів від посередників зі Східної Європи та дасть їм дешевший газ, який вони самі зможуть перепродувати.
Читайте також: У США вважають "Північний потік-2" прямою загрозою енергетичній безпеці Європи
Але такий проект перешкодить американським чи будь-яким іншим постачальникам СПГ розширювати свої позиції в Європі, адже качати природний газ газогоном дешевше, ніж зріджувати та перевозити його. Це ставить під загрозу енергетичну безпеку регіону, де вже зменшується постачання газу з Нідерландів і Північного моря. Російські газогони в I кварталі 2018-го забезпечили 41% європейського газу, тоді як лише 12% становив СПГ (причому на американський припав тільки 1%). Це також підриває перехід Європи на чисту енергію.
Експертка Німецького фонду Маршалла (США) Крістін Берзіна зауважує, що з часів Ostpolitik (східної політики) 1970-х років, коли Західна Німеччина почала вживати заходів для нормалізації відносин із сусідами на Сході, німецькі фірми почуваються захищеними від небезпеки з боку Москви. Але ПП2 збільшує залежність Європи від російського газу й газогонів саме тоді, коли власне видобування зменшується. «Ці карти навіть кращі за ті, які Росія сама собі роздала, — каже Берзіна. — Німеччина ще цього не усвідомила».
У ближчій перспективі «Північний потік-2» створить труднощі для української компанії Нафтогаз, яка торік заробила $2,8 млрд на постачанні російського газу на Захід, але регулярно потерпає від нападок Газпрому. І хоча за сприяння Європейського Союзу й відбуваються перемовини між Газпромом, Нафтогазом та урядами обох країн, є побоювання, що з будівництвом ПП2 Росії не потрібно буде гарантувати чесну гру у відносинах з Україною. Це контроверсійний проект, і не без причин.
© 2011 The Economist Newspaper Limited. All rights reserved
Переклад з оригіналу здійснено «Українським тижнем», оригінал статті опубліковано на www.economist.com