Британський міністр фінансів не любитель драматичних заяв. Філіп Гаммонд вміє витиснути задля економії все до останньої краплини. Але 1 листопада, виступаючи на конференції, присвяченій комп’ютерним технологіям (її влаштувала компанія Microsoft), Гаммонд сказав, що Британія не просто розвиває наступальний кіберпотенціал, а робить це, «тому що здатність виявляти й відстежувати загрози, а ще завдавати удару у відповідь — найкращий засіб стримування». Це була заява про наміри, яку не кожен західний уряд готовий зробити так
відкрито.
Далі Гаммонд сказав, що «кілька ворожих іноземних гравців» розробили засоби, які загрожують безпеці ключової національної інфраструктури Британії та промислових систем контролю. Якщо така атака відбудеться, Британія повинна мати змогу «відреагувати в кіберпросторі». Інакше доведеться або підставляти другу щоку, або відповідати традиційними військовими засобами з усіма супровідними ризиками стосовно законності та ескалації.
Заради справедливості варто зауважити, що це була тільки частина промови з нагоди запуску інвестиційної програми на £1,9 млрд ($2,3 млрд), спрямованої на виконання національної стратегії кібербезпеки. Вона передбачає масштабні оборонні заходи на захист уряду, промисловості й простих громадян від дедалі більшої загрози злочинності в інтернеті. Але це була й найконтроверсійніша частина, яка викликає найбільше запитань.
Той факт, що наступальний кіберпотенціал давно є таким самим елементом ведення сучасної війни, як літаки або ракети, уже став загальноприйнятим. Від часів російсько-грузинської війни 2008 року кібератаки задумувалися як спосіб, у який, найімовірніше, починаються міждержавні конфлікти. Нікого також особливо не дивує новина, що Британія й Америка недавно почали застосовувати кібератаки, щоб відрізати «Ісламську державу» від інтернету.
Але як реагувати на атаки, подібні до нападів на американські політичні інститути, у яких президентська Адміністрація США минулого місяця офіційно звинуватила Росію? Тут усе значно заплутаніше. Обама пообіцяв «пропорційну» відповідь. Віце-президент Джо Байден пішов далі: натякнув, що незабаром Владімір Путін сам опиниться по той бік прихованого віртуального контрудару.
Читайте також: The Economist: Аварійний тест
Схоже, Гаммонд має на думці щось подібне в разі потреби, а вона (якщо не помиляється голова британської розвідувальної служби Ендрю Паркер) може виникнути будь-якої миті. Того самого дня, коли Гаммонд зробив заяву, в газеті The Guardian — можливо, цілком
випадково — вийшло інтерв’ю Паркера (це перше інтерв’ю, яке дав директор МІ5 газеті). Не заперечуючи постійної небезпеки від тероризму, Паркер окремо наголосив на загрозі диверсій і кібератак по всій Європі з боку Росії та її шпигунів для досягнення зовнішньополітичних цілей. «Завданням МІ5 є не допустити такого», — сказав він.
З цього, щоправда, зовсім не зрозуміло, що конкретно робитиме Британія, якщо зіткнеться із серйозною кібератакою з боку іноземної держави. Правила тієї гри ще належить написати. Але ідея, яку хотів донести Гаммонд і до недругів за кордоном, і до виборців у країні, прозвучала достатньо чітко: не думайте, що можна напасти на нас безкарно. Прем’єр-міністр Тереза Мей загартувалася за шість років керівництва Міністерством внутрішніх справ. Вона хоче зробити безпеку наріжним каменем свого уряду. І кібербезпека не виняток.
© 2011 The Economist Newspaper Limited. All rights reserved
Переклад з оригіналу здійснено «Українським тижнем», оригінал статті опубліковано на www.economist.com