Цього разу за порадою доньки ми сіли всією родиною перед екраном телевізора і присвятили три вечори бенкетові для очей і розуму, який приготувала нам компанія “Netflix”, знявши історичний серіал “The Crown”, «Корона». Перший сезон ― це 10 фрагментів хроніки британської королівської родини Віндзорів, починаючи від 1947-го і закінчуючи 1956 роком. За чутками, американська інтернетна платформа Netflix витратила на фільм $ 130 млн, тож у такому разу The Crown― найдорожчий серіал, який знімали коли-небудь.
Як казали колись у Львові, «дешеве м’ясо їдять собаки», і цей мегасеріал тільки підтверджує давню істину. Він вартий вкладених грошей, і це очевидно від першого до останнього фрагмента. The Crown ― це знята зі справжнім мистецтвом й багата на деталі розумна розповідь про те, як Єлизавета Ordinarius, пересічна, перетворилась у Єлизавету Regina, королеву. Це розповідь про молоду володарку, змушену ненастанно примиряти конфлікт між особистою свободою і прагненням бути дружиною та матір’ю, а водночас королевою найбільшої світової імперії за доби великих суспільних, культурних і політичних змін. Ця розповідь ретельна, сумлінна і сповнена вивченої хореографії повсякденного життя королівської родини, починаючи від таких дрібниць, як одягання і перекуски під час подорожей літаком або потягом. Хотів би сказати, що все гарне й барвисте, проте в разі потреби з’являються й чорно-білі відтінки. А на додачу до цього всього ми бачимо ще й досконалу у випадку деяких постатей (скажімо, Вінстона Черчилля, його грає американський актор Джон Літґоу; королеви Єлизавети II, її грає Клер Фой), просто разючу акторську гру, яку безперечно винагородять численними призами. Увесь серіал знято в неквапливому ритмі, який дає змогу оцінити привабливість і глибину послання. Як зауважив хтось слушно, The Crown ― це вишукане і витончене кіно для дорослих.
Читайте також: Усе на продаж
У подальших епізодах ми стаємо свідками, як молода жінка свідомо, крок за кроком приймає свою роль і призначення. Протягом тих ранніх літ її не раз ошукують і вводять в оману, вона невпевнена в собі, в своїх знаннях, своєму досвіді. Але вона терпляча, послідовна і готова до часто переможної конфронтації зі своїм середовищем: безбарвними чоловіками в чорних костюмах. Ті, хто вважає королеву за навряд чи щось більше від маріонетки, яка легко піддається впливу, згодом змушені шкодувати про свої надто поквапні здогади.
Провідною ідеєю The Crown є зображення зіткнень між індивідами та інституціями, конфліктів між особистим і політичним. Навіть королівське весілля і коронація виявляються нещадними торгами, що їх провадять із позицій набутої влади і сили. Вся розповідь закутана в павутиння тонких історичних і династичних зв’язків.
В одній сцені королева Марія, бабуся Єлизавети, застерігає молоду володарку: «Тепер буде дві Єлизавети, які перебуватимуть в опозиції одна до одної: одна ― молода жінка з властивими їй надіями та мріями, а друга ― королева, чиє повне присвят життя буде переобтяжене обов’язками. Але the crown, королева, завжди повинна брати гору».
Читайте також: Про культурну дипломатію
Є ще символічна сцена, коли королева Єлизавета звертає увагу своєї надміру «вільної» сестри герцогині Марґарити на таку обставину: «Ти показала свою індивідуальність, і це призвело до паніки серед людей. Люди не чекають від тебе індивідуальності». Ця сповнена гіркоти заувага ― відлуння давніших настанов, які давали молодій королеві, нагадуючи, що піддані прагнуть мати володарку тільки як «об’єкт». Адже вияв індивідуальності зруйнує таємницю, притаманну королівському титулові. Єдиний вихід ― перевтілення в загадку. В розмові з Єлизаветою її дядько і колишній король Едвард VIII пояснює характер буття монархом: «Ми гібриди, напівлюди, і дві постаті всередині нас ― людська і монарша ― провадять сповнену жахіть громадянську війну, яка ніколи не скінчиться. Як королева ти химера: з одного боку, є твоя особистість, а з другого ― тягар історії, яку ти представляєш».
Читайте також: Людина без мармуру
The Crown ― безперечний піарний тріумф для родини Віндзорів, твір, сповнений зичливого, хоч і критичного розуміння, яке гуманізує королівську родину небаченим досі способом. Це портрет незвичайної родини і розумний коментар, що показує, як державний устрій впливає на особисте життя героїв; крім того, це ще й чарівний образ повоєнної Британії, і це все майстерно поєднано. Тож немає нічого дивного, що “The Crown” ― це вишукана драма для дорослих і знавців.
В одній із головних сцен герцог Віндзорський, колишній король Едвард VIII, дивлячись у своїй паризькій квартирі телевізійну трансляцію коронації своєї небоги Єлизавети, так коментує врочистість зібраним гостям:
«Символ на символі, незглибима мережа загадкових таємниць і літургії, яка сплутує так багато ниток, що жоден клірик, історик чи правник ніколи не зможе виплутати жодної з них.
Хто хоче прозорості, якщо можна мати магію? Хто хоче прози, якщо можна мати поезію? Приберіть вуаль ― і що вам лишиться? Звичайна молода жінка зі скромними здібностями і невеликою уявою. Загорніть її отак, дайте помазання, привітайте, престо, ― і що ви маєте? Богиню».