Сайт onet.pl з покликанням на польську медіа-агенцію PAP повідомляє, що польські депутати Європейського парламенту скептично оцінюють можливість підписання Угоди про асоціацію з Україною, проте зазначають, що ЄС робить усе можливе для її підписання на саміті у Вільнюсі
Член Комітету Європарламенту у закордонних справах Яцек Саріуш-Вольський заявив журналістам у четвер, 7 листопада, що ЄС робить усе можливе, щоб Угоду про асоціацію з Києвом було підписано.
На думку європарламентарія, якщо закон, необхідний для вирішення справи Тимошенко, не буде прийнято, «можливо, ЄС доведеться зробити ставку на план Б, тобто підписати Угоду про асоціацію з наступником президента Януковича, після виборів 2015 року. Водночас українському народу доведеться відповісти на запитання «Європа+так» чи «Європа+ні» і вибрати такого президента, який захоче підписати [Угоду про асоціацію з ЄС]», – додав Яцек Саріуш-Вольський.
Він зазначив, що без звільнення колишнього українського прем'єра підпису під Угодою про асоціацію не буде, бо ЄС точно не відступить від своїх вимог. «Про це авторитетно заявила Рада міністрів закордонних справ, яка є одностайною в цьому питанні, і жодних торгів тут уже не буде», – наголосив він.
Яцек Саріуш-Вольський додав, що нинішня ситуація в Україні породжує запитання про те, чи можна зреалізувати такий процес, як європейська інтеграція, з тими, хто веде переговори недобросовісно й не дотримується обіцянок. «На цей момент йдеться про голосування 11 законів, включаючи закон про звільнення політичного в’язня, але асоціація – це, своєю чергою, набір із 300 законів, які повністю змінюють економічну, соціальну та політичну систему України», – наголосив він.
«Якщо український парламент не прийме закон щодо лікування Тимошенко, наступний шанс для України з’явиться лише впродовж двох років – 2015 року, і буде втрачено роки для України, корисні для Москви, яка прагне залучити Україну до своєї сфери впливу», – вважає депутат політичної групи Європейські консерватори і реформісти в Європейському парламенті Ришард Чарнецький.
Польський депутат Європейського парламенту, член групи Європейської народної партії Павел Залевський скептично оцінює шанси на звільнення Тимошенко перед самітом у Вільнюсі.
«Складно очікувати, що Юлію Тимошенко буде звільнено незадовго до саміту у Вільнюсі», – заявив він під час прес-конференції у Брюсселі. За його словами, навіть якщо дійде до голосування щодо законопроекту найближчими днями, то мине трохи часу, доки він набере чинності.
«Важливо, щоб цей процес розпочався, і європейці були твердо переконані, що настає прощання з вибірковим застосуванням права», – додав він. За словами Залевського, у такому разі можливим був би навіть сценарій, що Угоду про асоціацію буде підписано попри те, що Тимошенко ще не буде звільнено.
Читайте також: Янукович без Європи? Ігри довкола «звільнення» Тимошенко приховують нездатність влади до вибору
Польська газета Rzeczpospolita з покликанням на свої джерела у Брюсселі пише, що у питанні підписання Угоди про асоціацію з Україною країни ЄС розділилися на три групи
«Польща, Велика Британія і країни Центральної Європи хочуть укласти угоду незважаючи ні на що; Німеччина, Нідерланди і Швеція наполягають на звільненні Тимошенко, а Франція і країни Південної Європи не мають думки з цього питання. Від того, хто сильніше наполягатиме на своєму, залежатиме рішення у Вільнюсі», – кажуть джерела видання у Брюсселі.
«Янукович боїться, що після звільнення з в'язниці Тимошенко знову може стати небезпечним суперником і навіть перемогти на президентських виборах 2015 року. Однак деякі експерти побоюються, що президент змінив свою думку і вже не хоче укладати угоди з Європейським Союзом. І тепер шукає спосіб скинути відповідальність за це на опозицію», – пише Rzeczpospolita.
Джерела Rzeczpospolita також стверджують: якщо до 18 листопада справу Тимошенко не буде вирішено, міністри закордонних справ ЄС можуть відкласти рішення про підписання Угоди про асоціацію вже на сам саміт у Вільнюсі.
Читайте також: Початок. Аналіз Угоди про асоціацію
The Financial Times пише, що Президент України Віктор Янукович не перестає говорити про необхідність боротьби з корупцією, не зважаючи на те, що Україна знову не змогла підписати з представниками Європейського банку реконструкції та розвитку Меморандум про взаєморозуміння щодо боротьби з корупцією
Президент України Віктор Янукович згадував під час промови на регіональному засіданні Всесвітнього економічного форуму в Києві 6 листопада про необхідність боротьби з корупцією та про величезні втрати українського бюджету через це явище, тимчасом як його самого звинувачують у корупції.
«У своїй промові Янукович забув згадати про втрачену можливість, яка в нього була за день до того, щоб закріпити свої слова на папері та підписати Меморандум про взаєморозуміння щодо боротьби з корупцією в тандемі з Європейським банком реконструкції та розвитку», – пише The Financial Times.
Президент ЄБРР Сума Чакрабарті скасував свої плани відвідати Київ, дізнавшись, що українська сторона ще не була готова підписати меморандум з «технічних причин». Як пише видання, підписання меморандуму хоча й не мало юридичних зобов'язань, повинно було показати, що Україна готова довести, що «форма відповідає вмісту, включно з викоріненням повсюдно поширеної практики так званих рейдерських захоплень компаній, що стало можливим через некеровані суди».
«Зараз підписання меморандуму в руках українського уряду, мабуть, тому що він досі корегує формулювання.Один з пунктів, зокрема, передбачає створення незалежного органу для розгляду скарг від компаній, що працюють у країні, щодо ставлення до них податкових і митних органів, а також судів. Для Януковича – це багато хороших слів і мало дій. Що ж стосується ЄБРР, то, маючи справу з Україною, завжди треба перевірити можливість відшкодувати вартість квитка під час планування поїздки», – іронічно зауважує The Financial Times.
Читайте також: Ген хабарництва
Максим Бугрій у своїй статті для The Jamestown Foundation пише: є великі ризики, що військова реформа в Україні може провалитися. Передусім через проблеми з фінансуванням, що доповнюється скандалами у Генеральному штабі
Заява Віктора Януковича про скасування обов'язкового призову до Збройних Сил 2014 року 14 жовтня майже збіглася зі скандалом за участю трьох провідних українських генералів у Генштабі. «Українські ЗМІ визначили цей скандал як «пов’язану з Росією змову» та наголосили випадки корупції. Однак імовірніше, що скандал із Генштабом насправді є боротьбою за владу, що відображає занепад урядування в українському секторі безпеки та оборони», – вважає Максим Бугрій у своїй статті для The Jamestown Foundation.
Військові аналітики Ігор Козій з Інституту Євро-Атлантичного співробітництва та полковник (у відставці) Ігор Козирков у коментарі The Jamestown Foundation 24 жовтня пояснили, що «генеральський скандал» більше пов'язаний з політикою, аніж із контррозвідкою. Одного з учасників цього скандалу – першого заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України адмірала Ігоря Кабаненка звинувачують у розголошенні державної таємниці та в корупції. На думку Бугрія, докази того, що «генеральський скандал» – це «більше політика», можна також знайти і в одній із статей газети «Коммерсантъ Украина», яка, покладаючись на власні джерела в українському Міністерстві оборони та Генеральному штабі, стверджує, що деякі генерали не згодні з реформою Збройних Сил, яка спрямована на професійну військову підготовку за контрактом.
«Ситуація в українській армії проливає світло на інституційний занепад у секторі безпеки та оборони, який також є відображенням у цілому поганого урядування в Україні. Реформа українського оборонного сектору рухається повільно і, як свідчить «генеральський скандал», не має повної підтримки у Генеральному штабі», – вважає Максим Бугрій.
На думку експерта, ризики того, що військова реформа може провалитися, дуже високі, передусім через проблеми з фінансуванням. «Міністерство оборони попросило підвищити фінансування на 2014 рік на 70%. Проте ще більший ризик, мабуть, як і раніше, полягає у відсутності професіоналізму, лідерства та цілісності в управлінні оборонним сектором, що частково пояснюється «розривом між поколіннями» 1990-х років, коли «найкращі і найрозумніші» офіцери нерідко були змушені покинути службу через скрутне економічне становище. Доки ці проблеми не буде вирішено, увагу від військової реформи в Україні й далі відволікатимуть скандали за участю вищого генералітету і персоналу оборонного сектору», – наголошує Максим Бугрій.
Читайте також: Хто нас захистить? Українську армію лише гроші вже не врятують
Видання International Business Times із покликанням на дослідження ризиків банківських ринків інформаційної компанії IHS пише, що італійські банки UniCredit та Intesa Sanpaolo офіційно шукають покупця для своїх українських підрозділів, а австрійський Raiffeisen поки що розглядає варіанти своїх дій щодо України
Український банківський ринок виділено як один із найбільш ризикових для банківського ринку країн, що розвиваються, через політичну напруженість в Україні.
Згідно зі звітом світової інформаційної компанії IHS, низка великих європейських банків шукають можливостей вийти з українського ринку.
«Зважаючи на те, що Україна зараз перебуває на межі рішучих і далекосяжних політичних кроків, три найбільші кредитори з Центральної та Східної Європи розглядають можливість покинути країну. Італійські банки UniCredit та Intesa Sanpaolo офіційно шукають покупця для своїх українських підрозділів, тимчасом як австрійський Raiffeisen заявив, що поки що розглядає свої варіанти дій щодо України», – ідеться у звіті HIS.
У звіті також наголошується, що «у жовтні команда з вимірювання банківських ризиків компанії IHS знизила прогноз щодо українських показників у рейтингу ризиків зі стабільного на негативний на тлі погіршення макроекономічного дисбалансу України в поєднанні з недавнім політичним тиском, що може мати серйозні наслідки для фінансової стабільності».
Читайте також: Хто сказав, що банкіри сплять спокійно?
The Economist пише, що західні енергетичні компанії зацікавлені у постачанні газу до України, оскільки тепер менше експортують до США, проте для того, щоб зробити ці постачання технічно простішими, президент України Віктор Янукович має сісти за стіл переговорів з українськими олігархами
«Україна дедалі більше оглядається на захід: недавні залякування Росії спонукали зазвичай проросійських лідерів в Україні закликати до зменшення залежності від свого велетенського сусіда», – пише видання.
Причиною недавньої суперечки, як завжди, стали енергетичні питання. 29 жовтня прем'єр-міністр Росії Дмитро Медведєв публічно поскаржився на «критично» прострочену заборгованість України Газпрому.
«Відтоді Україна намагається зменшити свою залежність від Росії, укладаючи угоди з транснаціональними енергетичними компаніями, щоб вони допомогли їй розвинути свої поклади сланцевого газу, які вважають третіми за величиною в Європі», – пише The Economist. Так, 5 листопада Україна підписала угоду із Chevron на $ 10 млрд для розробки Олеської ділянки сланцевих покладів.
«Західні енергетичні компанії зацікавлені у постачанні газу до України. Вони тепер експортують менше зрідженого газу через Атлантичний океан у зв’язку зі сланцевим бумом у США, тому залишається більше газу, який можна продавати Україні за ціною нижчою за $ 400 за тисячу кубометрів, як пропонує Газпром. Західний газ може коштувати приблизно на $ 30 менше за тисячу кубометрів», – зауважує The Economist.
Деяка частина газу із Західної Європи вже постачається до України через Польщу та Угорщину, але найбільший обсяг можна постачати зі Словаччини. Цей план поки що не має великих успіхів. Дехто вважає, що у цьому винна Словаччина, яка говорить про технічні перешкоди для реверсного потоку. Спостерігачі ж кажуть, що реальна проблема в тому, що словаки не хочуть засмучувати Газпром, з яким Словаччина підписала великий 20-річний контракт.
«Німецька енергетична компанія RWE підписала торік угоду з Україною для постачання українському Нафтогазу до 2017 року 10 млрд кубометрів щорічно.Якби вона справді постачала настільки багато, то це була б величезна частина українського імпорту. Однак поки що RWE зможе постачати лише 1,3 млрд кубометрів цього року. Їй потрібна пропускна здатність словацького трубопроводу, щоб постачати більше у майбутньому», – пише видання. Стефан Джудіш, виконавчий директор RWE, поскаржився у червні, що було відхилено використання двох випробувальних насосів на частині трубопроводу, що з'єднує Словаччину та Україну, проте компанії RWE не пояснили причини.
Дехто звинувачує у проблемах із реверсом зі Словаччини Україну. «Основну вимірювальну та компресорну станцію для газу з українського боку кордону контролює Газпромом, і він потенційно може блокувати реверсні потоки. Пропонувалося встановити за ціною всього € 20 млн альтернативні «сполучники» в обхід вимірювальної станції Газпрому. Чому б Україні, Словаччині та RWE не зібратися разом і не побудувати їх?» – запитує The Economist.
На думку видання, ймовірно, це тому, що українські енергетичні олігархи, які мають тісні зв'язки з Януковичем і Газпромом, блокують цей процес. «Усе це безлад. Янукович часто скаржиться на високі ціни, які Газпром встановлює для його країни. Він повинен збалансувати суспільне невдоволення високими цінами на енергоносії з інтересами олігархів перед наступними виборами 2015 року. Угода щодо реверсного потоку могла б допомогти йому знизити ці ціни, і може бути корисною для олігархів, якщо він зможе знайти спосіб, щоб заохотити їх до цієї угоди. Це делікатний вид переговорів, який може і не мати успіху. Однак те, що це відбувається в цілому, – свідчення того, наскільки Росія перейшла дозволену межу у відносинах з Україною», – наголошує видання.
Читайте також: Після газу. Російська економіка прямує до рецесії
Львів проголосив себе велосипедною столицею України, проте, на думку журналістки німецької газети Die Zeit Діани Лаарц, шлях велосипедиста у Львові має багато перешкод
Львів називає себе велосипедною столицею, проте, як пише журналістка, вже впродовж короткого часу вона мало не врізалася у вузькі трамвайні колії, зграї голубів і карети.
«Найкраще, що можна зараз сказати про систему оренди велосипедів у Львові, – це те, що вона існує», – пише Лаарц, проте вона спілкувалася з радником мера Львова щодо розвитку велосипедної інфраструктури Олегом Шмідом, і він запевнив журналістку, що вже вів переговори з фірмою у Дрездені, яка повинна експортувати до Львова систему з оренди велосипедів з автоматичними ключами та можливістю оплати кредитними картками.
«2012 рік був «роком планування». 2013 рік – «роком довгої дороги». Уздовж вулиць, що пов’язують райони проживання у Львові з центром, прокладено й заасфальтовано близько десяти кілометрів нових велосипедних доріжок. Німеччина підтримала проект на 700 тис. євро», – пише Die Zeit.
Як повідомив виданню Олег Шмід, 2020 року довжина львівської мережі велосипедних доріжок має становити 278 км і таким чином відповідатиме відношенню велосипедних доріжок до звичайних доріг, яке є у Копенгагені. «Той, хто подорожуватиме велосипедом по Львову сьогодні, може сприйняти цей план за чисту вигадку, проте Олег Шмід вірить у свою мету», – пише Діана Лаарц у своїй статті.
Читайте також: Тур де Юкрейн