The Wall Street Journal пише, що іноземні інвестори стурбовані прогнозами про девальвацію гривні і не поспішають вкладати в Україну гроші.
«Навіть досвідчені інвестори в ринки країн, що розвиваються, мають колись підвести межу. І для всіх, крім найсильніших, українська гривня наразі перейшла на інший бік цієї лінії. Таку точку зору цього місяця підтвердили два зниження кредитного рейтингу на фоні того, що країна без грошей з усіх сил намагається забезпечити фінансування від Міжнародного валютного фонду.
Питанням для інвесторів зараз є не те, чи впаде гривня, а скоріше, як сильно і як швидко. Є цілий ряд оцінок: Goldman Sachs очікує девальвацію приблизно на 30% у другому кварталі 2013 року в той час як за оцінками Barclays, відбудеться знецінення на 20% у другому кварталі. Форвардні валютні ринки передбачають зниження на 30%», – пише видання.
«Ми вирішили не вкладати гроші в Україну, тому що ліквідність є поганою…», – зазначив голова відділу з економічного дослідження і валютної стратегії в лондонському Record Currency Management Ltd Хавьєр Коромінас, який на кінець вересня управляв валютою клієнтів на $32.5 млрд.
«Як тільки ми побачимо, що вони (уряд – Ред) ведуть серйозні переговори з МВФ, і є хороший шанс укладення угоди, тоді ми подумаємо над інвестуванням», – каже Віктор Жабо з Aberdeen Asset Management, додаючи, що Україна зараз не в тому стані, коли інвестори можуть бути певні, що країна не вибухне.
Читайте також: Девальвація гривні як національне лихо
У зв’язку з запланованим (але врешті-решт скасованим) візитом Віктора Януковича до Москви міжнародні експерти особливу увагу цього тижня присвятили можливому вступу України в Митний союз.
Німецький експерт з відносин ЄС та Росії, стипендіат Mercator Stiftung Ліана Фікс переконана, що до створення нового інтеграційного утворення Євразійського союзу на теренах колишнього СРСР Росію підштовхнула саме неефективність програм і політики, які ЄС проводить щодо цих країн.
«Можливий вступ Киргизії і Таджикистану (до Митного союзу – Ред) не повинен нікого у Брюсселі налякати, бо поле бою лежить в сусідній до ЄС країні: друга за розміром країна в Європі і важлива стратегічна держава Україна – дитя скорботи ЄС і об’єкт бажань Росії. Переговори щодо угоди про вільну торгівлю з ЄС зайшли в глухий кут через ув’язнення колишнього прем’єра Юлії Тимошенко та як наслідок бойкот Євро-2012.
Тим часом Росія, схоже, експлуатує ситуацію на свою користь і використовує всі наявні інструменти – від пряників (дешевший газ) до батога (торгові санкції) для того, щоб переконати Україну, що членство України в Митному союзі є економічно і політично вигідним», – пише Фікс.
«Вперше Європейський Союз має конкурувати з аналогічним регіональним проектом, який стверджує, що є кращим за ЄС і не має «непотрібних бюрократичних надбудов». А це піднімає питання життєздатності стратегії ЄС в регіоні.
Програма ЄС «Східне партнерство» своєю ціллю має співпрацю, але не пропонує перспективу членства для країн, які до неї приєднуються (не говорячи вже про загальну втому від розширення в Європі). Іншими словами, стимули є слабкими, тоді як перешкоди та вимоги для всіх форм співпраці є високими.
Насправді, саме «Східне партнерство» вперше стривожило, а потім надихнуло Москву. Сила притягання у ЄС безперечно набагато сильніша, ніж у Росії (ніхто за власною волею не хоче повернутись додому до своєї колишньої імперської влади), але Митний союз наживається на загальних настроях в Україні та інших країнах, що «Європа нам відмовила»», – додає експерт.
Експерти польського Centre for Eastern Studies Тадеуш Іванські і Рафал Садорвські пишуть, що Янукович намагається балансувати між ЄС і Росією, але простір для маневру чим далі стає все меншим.
«Заяви українського президента є частиною його нинішньої політики підтримки балансу між ЄС і Росією, і намагання отримати вигоду з обох сторін. Заяви Януковича щодо зближення з Митним союзом мали місце напередодні засідання Ради ЄС і можуть тлумачитись як спроба чинити тиск на ЄС для прискорення підписання угоди про асоціацію та покращення її умов. Віктор Янукович зацікавлений в отриманні економічної вигоди з ЄС (у зв'язку з імплементацією угоди про вільну торгівлю) і Митного союзу (формула '3 +1') без будь-яких політичних зобов'язань. Якщо Україна створить міцніші зв’язки з Європою, та вимагатиме від неї демократизації політичної системи та обмеження влади президента, в той час як інтеграція з Росією може становити загрозу для політичної позиції Януковича, а також інтересів бізнес-еліти країни.
Тим не менш, важко визначити, де саме насправді пролягає межа між реальною можливістю приєднання України до Митного союзу і риторикою, призначеною для того, щоб чинити тиск на Брюссель. Тоді як ще рік тому інтеграція з Москвою була малоймовірною, зараз вона здається більш можливою зважаючи на погіршення економічної ситуації і майбутні вибори. Не можна виключати, що з цих причин Київ більш серйозно думає про можливість вступу в Митний союз, а заяви Януковича та публікації економічних оцінок мають на меті зондування громадської думки», – пишуть експерти.
Експерт з політики ЄС та Росії щодо України, Молдови та Білорусі Ольга Шумило-Тапіола дослідницького центру Carnegie Endowment for Peace (Брюссель) прогнозує, що у разі вступу України до Митного союзу українська влада намагатиметься перекласти відповідальність за необхідність прийняття такого рішення на Брюссель, який затягує процес підписання угоди про асоціацію.
«Угода про асоціацію стала інструментом в геополітичній боротьбі між Брюсселем і Москвою, і Брюсселю буде відведено роль винного, якщо Україна вступить до Митного союзу», – зазначає експерт.
«Є багато причин для занепокоєння, що Україна дійсно може рухатися на схід. Українська економіка має проблеми, і їй потрібні будуть гроші від зовнішніх гравців, а якщо МВФ заморозить черговий кредит Україні, Росія залишиться єдиним доступним джерелом грошей. Українським олігархам потрібний дешевший газ, а Росія пообіцяла знижку в обмін на членство Києва в Митному Союзі. І Янукович і його помічники, здається, розвідують обстановку говорячи про тісніші зв’язки з Москвою. ЄС мало що може зробити, щоб допомогти в цій ситуації. Він не втручається і не повинен втручатися у справи зміни режиму і переорієнтації курсу. Брюссель пропонує свою підтримку, коли є потреба щось побудувати. Угода про асоціацію важлива оскільки її імплементація може нарешті допомогти Україні попрощатися з радянським минулим. Але така зміна може статися лише, коли (ЄС) концентрується на Україні, а не на геополітиці», – вважає Шумило-Тапіола.
Як зазначає експерт, на шляху України до Митного союзу все ще стоїть низка перешкод та ризиків.
«Олігархам легше наполягати на дешевшому газі, ніж здійснити модернізацію своїх заводів і зменшити таким чином залежність від Росії. Втім навіть отримавши кращий доступ до російського ринку внаслідок скасування торгових бар’єрів між Україною та членами Митного союзу, вони втратять на всіх інших ринках. Києву потрібно буде запровадити спільний зовнішній тариф Митного союзу, котрий у два або й у три рази більший за український. Вони (олігархи – Ред) також не отримають імунітету від торгових воєн, які все ще трапляються в рамках Митного союзу. Все це переважить можливі вигоди від дешевого газу.
Угоду про вступ до Митного союзу та усі відповідні їй документи має ратифікувати парламент. Малоймовірно, що члени Партії регіонів Януковича із захватом проголосують за таку угоду, не кажучи вже про опозицію, яка має значну кількість місць у парламенті і добре підготовлена до бійок.
І навіть якщо парламент ратифікує членство України в Митному союзі, все ще залишатимуться дві перешкоди. Перша – це українська конституція, яка забороняє здачу суверенітету наднаціональному органу. Втім, президент все ж може використати закон про референдум, щоб змінити конституцію. Якщо він так вчинить, завадити вступити Україні в Митний союз може СОТ. Членство в Митному союзу вимагатиме перегляду зобов’язань України в рамках СОТ щодо митних тарифів. Нещодавні спроби Києва підвищити тарифи на 371 товар отримали різкий спротив усіх членів СОТ. Підвищення усіх тарифів може призвести до довгих суперечок і вимог від членів СОТ компенсувати скорочення їх доступу до українського ринку», – пише аналітик.
На думку Шумило-Тапіоли, українці незгодні з діями влади, повинні взяти на себе відповідальність за майбутнє країни і боротися з владою її ж методами, а саме новим законом про референдум.
«Тільки самі українці можуть допомогти своїй державі. А почати вони повинні з того, щоб не так емоційно розглядати ситуацію в якій опинилась країна.
Янукович безумовно має намір використовувати закон про референдум в обхід парламенту для прийняття внутрішньо- і зовнішньополітичних рішень. Тим не менш, існування закону не є ознакою насування членства у Митному союзі. Янукович скоріше використає закон для того, щоб захопити більше влади і забезпечити собі (або своєму протеже) переобрання в 2015 році, а не для того, щоб втратити політичну й економічну владу використавши закон, щоб вступити в Митний союз», – вважає експерт.
На думку аналітика, українці можуть боротися з владою її ж зброєю – законом про референдум.
«Вони повинні зібрати 3 мільйони підписів, щоб ініціювати референдум щодо того, чи повинна Україна виконати умови ЄС та підписати угоду про асоціацію. Зважаючи на те, що більше 50% населення підтримують європейську інтеграцію, зібрати необхідну кількість підписів не мало би бути проблемою. І дуже сумнівно, що влада спробує сфальсифікувати цей референдум.
Для уникнення подальших зловживань, українці повинні використати закон про референдум, щоб виправити недоліки самого закону. Їм необхідно ініціювати референдум про додавання до закону громадського контролю, що знизило б ймовірність маніпуляцій результатами. Але українці повинні йти далі. Вони мають поставити на обговорення питання, які дійсно їх турбують – від корупції до надмірної влади президента, від податкового кодексу до самого референдуму.
Українцям також потрібно буде почати масову інформаційну кампанію. ЗМІ виявилися найкращим борцем за свободу цього року добившись від влади, щоб та не приймала закон про наклеп, який мав на меті ув’язнення або серйозні штрафи проти журналістів, яких би визнали винними у наклепі. Опозиція в парламенті повинна зробити все можливе, щоб заблокувати будь-який документ, який би повертав європейський курс України назад, або будь-який інший закон, який би порушував норми ЄС чи Ради Європи», – зазначає Шумило-Тапіола.
Читайте також: Узурпація ім'ям народу: режим Януковича хоче позбавити громадян можливості впливати на владу
Професор політології Ратгерського університету Олександр Мотиль у своїй колонці на The World Affairs відмічає, що розподіл сил у Верховній Раді VII скликання та настрій опозиції можуть стати викликом для старого стилю, яким до цього послуговувалися регіонали, щоб приймати необхідні їм закони.
«Бійки, що спалахнули (у Верховній Раді – Ред.) нічого не зробили для поліпшення авторитету Ради вдома і за кордоном, і звичайно ж вони не є способом втілювати демократію. Втім, те, що опозиція змусила регіоналів захищатися має велике значення для політичної системи України.
Вперше за багато років регіонали знають, що їх махінації – згортання демократичного процесу, байдужість до процедури, порушення етичних норм, прийняття обурливої корисливої політики і безглузде застосування насильства проти опозиції, викликатимуть бійки, які вони програють. Запам’ятайте: регіонали мають імунітет до логічних аргументів і хочуть тільки двох речей: більше влади і більше багатства. Багато українців порівнюють їх з нацистами. І як же, на думку українців, можна зупинити нацистів? Не з допомогою умиротворення і закликів до компромісу», – пише експерт.
На думку Мотиля, тепер, коли регіонали розуміють, що більше не зможуть керувати парламентом як своєю бандою можливі три варіанти їх подальших дій: спроби купити найбільш войовничих опозиціонерів, які втім скоріш за все проваляться; намагання самим озброїтись у відповідь і третя – повернення раціональності.
«Оскільки бажання регіоналів до самозбереження має перевищити навіть їх бажання до збагачення, є шанс, що у кінцевому підсумку вони стомляться від кривавих носів і пом’якшать свій тон. Тоді Рада може вперше через якість 7-8 років стати напівфункціональною установою», – вважає Мотиль.
Мотиль також проаналізував як на бійки в Раді може відреагувати президент Янукович.
«Янукович повинен буде взяти повну відповідальність за всю політику, повністю звітувати за скочування країни до рівня країни третього світу, терпіти приниження від того, що його режим порівнюють з хаосом останніх років перебування при владі Віктора Ющенка і постраждати під час президентських виборів 2015 року або раніше. Владні коридорі Києва вже повні чуток про майбутні перевороти, і їх інтенсивність лише збільшуватиметься, коли нагота Януковича ставатиме все більш ніяковою», – додає аналітик.
Віце-президент з дослідження Freedom House Арч Паддінгтон нагадує про неоднозначний звіт щодо протікання процесу Юлії Тимошенко виданий американською юридичною фірмою Skadden, Arps, Slate, Meagher & Flom на замовлення українського уряду та вважає його абсолютно незрозумілим і таким, що вносить більше плутанини, ніж ясності.
«Авторитетна вашингтонська юридична фірма видала звіт щодо суду над колишнім українським прем'єром Юлією Тимошенко, який майже напевно призведе до більшої плутанини, ніж ясності», – вважає Паддінгтон.
На його переконання, звіт, який підготувала Skadden був класичним продуктом «потрохи для всіх». Для прихильників Тимошенко у звіті є висновок, що її адвокатів позбавили можливості виклику важливих свідків, чиї показання могли б стати матеріалом справи. Український президент Віктор Янукович також знайшов розраду у висновках.
«Поширеною є думка, що Янукович, який затаїв серйозну образу на лідерів попереднього помаранчевого уряду і передусім Тимошенко, за те, що позбавили його перемоли на виборах 2004 року, що відбулися зі значними порушеннями, наказав переслідувати колишнього прем’єр-міністра. Багато спостерігачів, у тому числі високопоставлені американські і європейські чиновники, вважають, що Тимошенко стала жертвою політичного переслідування, а тому визначають її в якості політичного в’язня. У цей вирішальний момент висновки команди Skadden є абсолютно незрозумілими. І як і очікувалося, уряд Януковича вхопилися за цю частину доповіді, як доказ того, що судовий розгляд відповідав нормам судової справедливості», – пише експерт.
Паддінгтон також зазначає, що за словами керівника групи Грегорі Крейга, юристи Skadden не мали на меті оцінити чи був процес політичним, таким чином переклавши цю відповідальність на «інших».
«Ось у чому доповідь Skadden відхиляється від просто доповіді, що збиває з пантелику, до відкрито згубної. Здається, що команда переконана, що за політичного процесу судді і прокурори мали б поводитись так само як і радянські чиновники під час сталінських судів: з полемічними виступами представників держави і з приниженим визнанням вини обвинуваченими. Насправді, обурлива поведінка дійсно трапляється за політично мотивованих процесів, як під час тиради еквадорського президента Рафаеля Корреа проти журналістів у розпал сумнозвісної історії з наклепом. Втім авторитарні режими все більше дбають про те, щоб під час політичних судів проти дисидентів чи лідерів опозиції формально процес відбувався відповідно до правил близьких до правил суспільств з верховенством права, забезпечують, щоб усі сторони могли представити свої докази, викликати свідків, подавати заперечення і так далі. За таких умов намагання встановити справедливість судового розгляду за участі критика режиму чи опозиційної фігури може бути марною справою, насправді, більш ніж марною, якщо легітимізує суд, результат якого було визначено заздалегідь. Як видається за нинішньої ситуації Янукович здається рішучим в організації справ таким чином, щоб його заклятий ворог провів решту життя за ґратами», – переконаний Паддінгтон.
«Створення основи системи міцного верховенства права в суспільстві, де правосуддя по телефону колись було нормою, є найважливішим викликом, зважаючи на те, що корупція і широка безкарність залишаються найбільшими ворогами демократичної консолідації в поставторитарних умовах.
За останні кілька десятиліть, американські юристи часто грали чудову роль у наданні допомоги новим демократіям, коли ті проводили капітальний ремонт своїх правових систем.
Даючи навіть кваліфіковані схвалення технічним умовам проведення судів, чия об’єктивність пахне політичною помстою Skadden Arps прикро відійшла від цієї похвальної традиції», – додає віце-президент Freedom House.