Цей особняк, який ще пам’ятає першу леді повоєнної країни Анну Рузвельт, та ще багато кого, включно з нинішніми сенаторками та конгресменками від Демократичної партії, прийняв у вівторок увечері всіх тих, хто хотів побачити наживо трансляцію словесного змагання між Бараком Обамою та Міттом Ромні.
Від часів Давнього Риму чи Візантійської імперії щодо політичних преференцій і традицій практично нічого не змінилося. Для демократів, котрі зібралися за келихом вина чи чогось міцнішого поспостерігати за своїм без перебільшення улюбленим кандидатом, це було справжнім святом. Так само, як і для їхніх супротивників-республіканців.
Цікава особливість: у США люблять спорт і політику. Для прихильників Мітт Ромні чи Барак Обама є кумирами, які мають тішити своїх фанів надвидовищем. Сучасна Америка – це не Давній Рим, де полюбляли як кулачні бої, так і криваві змагання гладіаторів. Проте від того, як кандидат покаже себе на дебатах, залежить його рейтинг, що відіграє величезну роль на фінішній прямій кожної президентської кампанії.
Отже, напої занесено, пластикове фото Барака Обами у повний зріст біля величенького екрана встановлено, вже навіть один із сенаторів запально закликав демократів, котрі зібралися на вечірнє видовище, підтримати свого кандидата як зараз, на дебатах, так і далі, на виборах. Мовляв, від цього залежить подальша доля США. Отже, шоу починається.
В цей час у Жіночому республіканському клубі на протилежному боці міста відбувається щось подібне. Можливо, й там із кофтинки домашнього звірятка, кицьки чи єнота, лунає заклик нявкнути чи форнути за Ромні.
Віслюк, що буцнув слона
Джен Метер, один із керівників вашингтонського Freedom Forum, якось пошуткував: «Сполучені Штати Америки – це дуже бідна країна, що може дозволити собі утримувати лише чотири політичні партії». Жарт старого журналіста, який почав працювати за фахом ще в далекому 1945-му, під час американської інвазії до відвойованої в нацистів Європи, є доволі тонким. Так, США – це багатопартійна країна, в якій окрім республіканців і демократів є ще комуністи та зелені. Але не вони борються за владу, і не їм пересічні американці віддають свої голоси на президентських чи загальних виборах, коли переобирають членів Сенату чи Конгресу.
Між собою завжди змагається республіканець і демократ. На рівні символіки це є змаганням демократичного віслюка проти республіканського слона. От люблять американці давати політичним чи бізнесовим силам тваринні емблеми. На біржі грають бики та ведмеді, на спортмайданчику м'яч ганяють вовки чи пуми. Скрізь на тебе дивляться тваринні тотеми тієї чи іншої сили різних боків американського життя.
Читайте також: Президентські вибори: чи поєднаються Роз’єднані Штати Америки?
Президентські дебати у США – це майже боксерський бій, розтягнутий на три раунди. Хто буде активнішим і агресивнішим, той здобуде більшість симпатій виборців, тобто голосів і грошей, а також їхню довіру, яка важить тут дуже багато. США належить своїм громадянам, які щодня вкладають у свою країну власні гроші. Безліч культурних інституцій, вільна преса, різні NGO, інфраструктура міст існують лише тому, що та чи інша репрезентативна група нації зібралася разом, всі склалися, хто скільки міг, і побудували саме те, що хотіли.
Ці люди відчувають, що саме вони, а не політики, вирішують долю своєї держави, і обирають нового голову Білого дому, керуючись власними вподобаннями. Тому під час президентських дебатів кожен із кандидатів має величезний стимул показати себе у всій своїй оздобі, позаяк знає, що йому є що втрачати. Переможець принаймні двох турів дістане сякий-такий шанс сісти в президентське крісло, а переможений, хтозна, чи зможе продовжити політичну кар'єру в Сенаті, чи його відішлють опікуватися справами Юти чи Аляски, щоб політичному бомонду Східного узбережжя очей не муляв.
Перші дебати в Денвері склалися не на користь Барака Обами. Після тодішнього провалу він навіть почав втрачати позиції. Чи це чимось загрожувало йому? Радше стимулювало, адже попереду два раунди, щоб відігратися і покращити свій результат. Кожен претендент на крісло глави держави знає головне правило перемоги: імперія може програти всі битви, крім останньої, фінальної.
Мало хто очікував, що другий раунд дебатів, який відбувся в нью-йоркському університеті Хофстра 15 днів тому, стане зовсім інакшим. Тоді агресивний і сконцентрований Мітт Ромні заганяв у глухий кут чинного президента Барака Обаму. Цього разу агресором, який і словом, і мовою жестів заганяв супротивника в куток рингу, був Барак Обама. Ромні мусив зайняти глибоку оборону, часто мовчки відсиджувався на своєму стільці та лише відповідав на складні запитання публіки й самого президента.
Найцікавішим у тамтешніх президентських дебатах є аналіз, який дають на телебаченні та радіо протягом ночі, й наступного дня в газетах. У Вашингтоні, приміром, є сім щоденних видань. Зрозуміло, центральною темою номера були саме дебати в усіх них. Проте різниться аналіз подій. Якщо друкована преса США здебільшого традиційно продемократична, то радіо – геть інша річ, адже зберігає прихильність до республіканців. Телебачення поділене між собою, проте найбільший внутрішній канал новин Fox News є стало консервативним і республіканським, на відміну від CNN, аудиторія якгого здебільшого проживає за океанами і не може реально впливати на те, що відбувається в цей час у США.
Експерти одностайні, що обидва кандидати не витримали так званої форми зустрічі в ратуші (town-hall-style engagement). Обидва стрибали між різними фактами, переривали один одного. До особистих образ справа не дійшла – регламент не дозволяв, та й публіка не зрозуміла б. Проте навіть за такої боротьби зрозуміло, що Обамі вдалося випередити Ромні. Не відомо, чим завершаться треті дебати у Флориді, і хто отримає лавровий вінок переможця цьогорічної президентської кампанії та посяде пальму першості. І цим цікава інтрига останніх трьох тижнів напередодні ночі президентських виборів.
Пане президенте, чи думаєте ви про свою пенсію?
Як і було заплановано, другі президентські дебати у США стосувалися питань внутрішньої політики і лише трошки міжнародної. Це і зрозуміло, пересічні американці, що визначають долю наступного президентства, здебільшого не переймаються тим, що відбувається на інших континентах.
Більшість запитань від глядацької аудиторії та модератора, журналістки CNN Кенді Кровлі стосувалися тем створення нових робочих місць, подолання безробіття, працевлаштування випускників вишів, медичного забезпечення, енергетичної незалежності США тощо. Також порушувалося питання імміграційного законодавства, прав жінок та контролю обігу зброї.
Найагресивнішою перепалкою другого раунду дебатів було питання про те, чи не помиляється Білий дім у своїх оцінках нещодавніх убивств американського посла та кількох дипломатів у лівійському місті Бенгазі, що завдало відчутного удару по впевненості демократичного табору Барака Обами у тому, що тероризм, як він і обіцяв, якщо не подолано, принаймні надовго і стабільно придушено.
Також доволі гострим було питання про залучення зовнішніх запозичень, зокрема з Китаю, щоби виплутатися з тієї глибоченної боргової ями, в якій опинилися США. Перш за все йшлося про шкурний інтерес середнього класу американців. Мітт Ромні продовжує свою риторику зниження податкового навантаження для цього сегменту суспільства, тоді як Барак Обама переконаний, що для блага майбутніх поколінь слід зберегти чинний рівень оподаткування, і що саме він має бути одним із інструментів подолання боргів США. Діалог між Ромні та Обамою щодо китайської руки в американських боргах був приблизно таким:
Р: Усі інвестиції, які надійшли протягом останніх восьми років, були отримані завдяки щирій довірі. І я свідомий того, що частина з них походить з-поза меж США, включно з надходженнями від китайських компаній. Пане президенте, чи думаєте ви про свою пенсію?
О:Знаєте, я не переймаюся цим питанням. Вона не така велика, як ваша, тому навіть замислюватися не варто.
Р:Гаразд, тоді дозвольте мені вам дещо порадити.
О:Я не замислююся про це так часто.
Р: Потурбуйтесь про вашу пенсію. Ви також маєте інвестиції в китайські компанії. Ви також отримуєте інвестиції з-поза меж США.
Ромні продовжує риторику про необхідність підтримки та розвитку малого бізнесу на місцях та зниження податків. Проте він не користується популярністю серед жіночої аудиторії внаслідок своїх поглядів на скорочення видатків на медичне обслуговування саме цієї категорії виборців і нечіткої артикуляції визнання рівності позицій жінки і чоловіка в американському суспільстві.
Обама продовжує дотримуватися власної лінії про потребу переформатування міграційного законодавства США, а також повсякчас повторює, що виконав все, що обіцяв. Повітря наповнюється єдиним реченням, що незримо лунає під час виступів чинного президента: «Усама бен Ладен мертвий, як я і обіцяв, але «Дженерал Моторс» живий». Дебати тривали півтори години, і в останню третину часу стало чітко зрозуміло, що жоден із кандидатів не збирається відмовлятися від старої, як самі Штати, виборчої стратегії агітації своїх стійких груп підтримки.
Третя сила, тобто індепенденти (незалежні), яких мені довелося зустріти у взуттєвій крамничці на Пенсильванія-авеню, наразі не визначилися, але мають для цього достатньо часу. Хоч би якими сильними й агресивним спікерами були Обама й Ромні, є цілий сегмент тих, хто, незалежно від кольору шкіри, втомився від них обох. Проте нинішня ситуація не передбачає третього кандидата на посаду президента США, який би задовольнив потреби усіх американців, або зазначеної вище групи.
За кілька днів у Флориді відбудеться третій, завершальний етап президентських дебатів, який стосуватиметься міжнародної політики США. І саме наступного дня більш-менш стане ясно, який вибір США зробить проти ночі 6 листопада.