Ідея організувати «Прощу до Тараса» виникла торік, коли новостворений рух добровольців «Простір свободи» обговорював плани на майбутнє. Згадали, що така традиція існувала ще в ХІХ ст.: «до Тараса» приходили покласти квіти, читали вірші, а знамените «Братство Тарасівців», серед засновників якого були Микола Міхновський і Борис Грінченко, саме тут присягнуло боротися за незалежність України.
«Ми вирішили позбавити щорічні відвідини Тарасової гори офіціозу – день його перепоховання, 22 травня, варто провести без політичних промов і гасел, просто почитати й послухати твори Шевченка. Люди повинні мати орієнтир, вони можуть сюди приїхати й спробувати осмислити, хто такий Шевченко й що він значить для нас», – каже член руху добровольців Тарас Шамайда.
Волонтери в наметах
Зібралися на свято як активісти громадських організацій, які підтримали ініціативу «Простору свободи», так і звичайні молоді люди. Дехто знайшов інформацію в Інтернеті, когось гукнули друзі. Місцевих жителів запрошували самі волонтери, роздаючи на вулицях Канева маленькі «Кобзарики» та афіші. Причому деякі канівці зізнавалися, що жодного разу не були на Тарасовій горі.
Волонтер громадського руху «Не будь байдужим» Олена Яцун і вчитель історії Роман Бойко приїхали з Кіровограда власним коштом. У повнісінькому кіровоградському автобусі яких тільки організацій не було – й Українське дитячо-юнацьке товариство «Січ», і «Пласт», і «Тризуб». «Кожен українець хоч раз має сюди приїхати й віддати шану Шевченкові як герою України, – вважає Олена, вимахуючи синьо-жовтим прапором. Кіровоградці хваляться, що мають у місті «Український клуб», де тусуються представники різних патріотичних організацій, проходять поетичні вечори. А ще діє кіноклуб – приміщення виділила одна з партій. Тих кіровоградців, котрі допомагали поширювати інформацію про «Прощу», привіз до Канева Ігор Козуб, про якого кажуть, що він «національносвідомий бізнесмен».
.jpg)
Заступник голови всеукраїнської громадської організації «Фундація регіональних ініціатив» Руслан Рохов привіз із Хмельницького цілий автобус прочан. Профінансувала подорож бізнесмен Аліна Скоморохова, яка всіляко підтримує молодіжні громадські ініціативи.
З Чернігова приїхали переважно члени таких організацій, як «Українська студентська спілка», «Українська альтернатива» та «Молода Просвіта». Молодь зі Львівщини запросив Молодіжний союз «Наша Україна», багато членів і симпатиків якого приїхали на Прощу. А втім, агітації не починали, навіть навпаки – політично активні молоді львів’яни аж приховували свою приналежність до організації. Головна умова акції – жодної політики.
Для охочих потусуватися розбили наметове містечко. Значну його частину становили члени «Національного альянсу» з Житомира й Луцька, які трималися трохи відособлено, вони обгородили територію та вивісили червоно-чорний стяг УПА. Вночі міліціонери зняли його, а хлопця, який після «розборів» з РВВС повернув прапор у табір, увесь наступний день вважали ледь не героєм. Львівські студенти прихопили із собою гармату, щоб пригадати козацькі часи, які оспівував Тарас. Другий постріл гармати дуже знервував міліцію – спрацювали одразу кілька міських сигналізацій. Мабуть, з огляду на це наступного ранку міліціонери їздили навколо табору і гуділи клаксонами, мовляв, час вставати. А ще активно перевіряли документи й забороняли пити пиво зі скляних пляшок, яке тут-таки у кафе продавалося.
.jpg)
Скласти пазл
На схилі Чернечої гори є камінь, де зазначено, що тут спорудять Тарасову церкву єднання. Читаючи вірші, організатори «Прощі» збирали символічний пазл України, на якому було написано Шевченкову «Молитву». Об’єднавши пазлову Україну, прочани зібралися навколо Тараса, щоб обійнятися.
Молодь декламувала вірші, часом навіть із надривом, іноді співаючи під гітару. Соломії Савицькій тринадцятий уже минуло, проте саме тоді вона найбільше захоплювалася творчістю поета. Зараз їй шістнадцять, і вона вперше читатиме Шевченка на Чернечій горі. Каже, що приїхала за покликом серця: «Нещодавно у Хмельницькому провели Шевченківський вечір, я не брала участі, але дуже захопилася й вирішила вивчити напам’ять принаймні половину «Кобзаря».
Після читання під горою почався акустичний концерт групи «Сад», де виконували хард-рокові пісні на вірші Шевченка, а до Тараса, окрім прочан, мешканців та гостей міста, приходили ще й черкаські та смілівські піонери під знаменами КПУ, і бандуристи з Рівненської дитячої кобзарської школи. Місцеві комуністи виголосили промову про Шевченка-борця-революціонера й розділилися на кілька таборів: поки одні прикрикували на юних ленінців, щоб не бігли поперед прапора, інші дебатували з націоналістами під акомпанемент ансамблю хлопчиків з Рівненської школи кобзарів.
Тарас і справді об’єднав їх усіх в одному місці й в один час, але не надовго.