Активісти ГРМ (Громадської ради) давали опозиціонерам часу до 10 січня. Це стало підставою для низки ЗМІ назвати дану ініціативу «ультиматумом». Втім, ГРМ не пояснила, до яких конкретно дій збирається вдатись, якщо політична опозиція не виконає вимог – тож ультиматумом це можна було б назвати тільки умовно.
Так чи йнак, низка опозиційних політиків гучно оголосили ГРМ «проектом Банкової», спрямованим на штучне роз’єднання народного протесту. Тиждень.ua розбирався, що за чим стоїть.
Дискусії між «громадськими» та «політичними» активістами тривають постійно. Як відомо, навіть Євромайданів попервах, у листопаді, було два: на Європейській площі та власне на Майдані Незалежності, де в ті дні заборонили партійну символіку.
На сьогодні не існує структури, котра могла б представляти весь спектр майданних рухів і течій, не пов’язаних прямо з політичними партіями. Хоча та ж ГРМ очевидно на це претендувала. Водночас політики своїми заявами формують (навряд чи несвідомо) враження, нібито ГРМ виникла тільки 9 січня. І, висунувши вимогу до 10 січня (тобт наступного ж дня) затвердити єдиного кандидата,одразу почала «вносити розбрат».
Читайте також: Закордонні експерти про відповідальність Заходу за події в Україні
Це не так. Як така, ГРМ була створена ще 20 грудня.За словами одного з учасників Ради, це було необхідно для контакітв із Європою. Адже не оформлена в певну структуру громадська ініціатива співрозмовником для дипомата не є.
А «ультиматум», про який так гучно заговорили після Різдва, датується… 29 грудня – саме тоді прийнято відповідне звернення до лідерів опозиції.
Це – один бік справи. Та є й інший. Скажімо, на прес-конференції представників ГРМ 30 грудня, де було оголошено в тому числі й цю вимогу до політичної опозиції, йшлося також і про наявність у організації «реального плану дій», спрямованого на «побудову реально демократичної і справедливої країни». Його обіцяли оприюднити найближчим часом. Проте справа затяглась аж до завершення новорічних свят та Форуму Євромайданів у Харкові, де розглядали відповідні пропозиції й голосували за резолюцію. І то, по щирості, цю резолюцію складно назвати «реалістичним планм дій» з перебудови України. Щоправда,форумчани побіцяли оприлюднити «докладніший» план своїх дій – цьго разу до кінця січня.
Харківський Форум не був акцією винятково ГРМ, але нерозривно із нею пов’язаний (до речі, сьогодні учасники ГРМ обіцяють, що незабаром відбудеться ще один подібний захід «в одному з міст Східної України»). Відтак важливо зрозуміти, чи дійсно цей Форум мав служити для «легітимізації» нападок на опозицію, про що напередодні заявляли новий комендант Євромайдану Арсен Аваков та член ради Всеукраїнського б’єднання «Майдан» Зорян Шкіряк.
Та зрозуміти це непросто. Під запис активісти ГРМ стверджують, що слідування «темникам» АП – це вигадка (причому винуватцем називають зазвичай Авакова). Не під запис же дехто запевняє, що подібні доозвучених Аваковим тез дійсно пропонували внести в резолюцію Форуму, але рішення не пройшло. В реальності учасники зборів голосували за резолюцію «всліпу» (що взагалі притаманно подібним зборам). Й мали чи ні там виникнути тези, про які говорили політики, сьогодні не встановиш.
Читайте також: Опозиція: час доводити свою спроможність
Фактом є те, що люди, звинувачені в роботі «на Банкову», заявили про складення своїх повноважень. Зокрема, це стосується співкоординатора ГРМ Ігоря Куруса, котрий брав участь ще у згаданій вище прес-конференції 30 грудня.
Але є нюанс і щодо складення повнважень. Від початкув ГРМ заявляли про механізм ротації співкоординаторів. Той же Ігор Курус брав участь у вже згаданій прес-конференції30 грудня, де зокрема повідомляли: Громрада обиратиме трьох координаторів на три тижні, з тижневою ротацією кожного як «головного». Відтак, якщо ГРМ існує з 20 грудня, то на 10 січня всім її координаторам вже просто вийшов «термін придатності»!
Наразі політичне крило Єврмайдану наче перемогло ГРМ. Так, 10 січня про свій вихід з цієї структури стали заявляти громадські організації, чиї лідери згодні з обвинуваченнями ГРМ в роботі на владу. Разом із тим, заяви не завжди означають дію. Як з’ясував Тиждень.ua, членство у ГРМ досить формалізоване. Є члени з правом голосу, є просто спостерігачі, але в кожному випадку потрібно пройти певну процедуру реєстрації, мало того – з вашим вступом мають погодитись уже чинні члени Ради.
І для припинення участі в ГРМ процедура необхідна теж. Тож доки конкретна особа не написала заяву про вихід із ГРМ, вона вважається присутньою там. А якщо ця особа представляє певну структуру, організацію, рух – то її підписові має передувати ще й рішення всередині відповідної структури (організації, руху). Низка учасників ГРМ наразі перебувають саме на цій стадії. Тому сказати, скільки структур сьогодні входять до Ради, неможливо. Втім, на початку свого існування ГРМ заявляла про «понад 80» колективних суб’єктів, котрі взяли участь у її створенні.
У нинішній діяльності ГРМ є два практично не пов’язаних аспекти. Перший – критика опозиції та вимога висунути єдиного кандидата. Наразі Рада від обох цих вимог наче відмовилась, про що свідчить резолюція харківського Форуму. Водночас це не знімає актуальності питання. Очевидно, з погляду рейтингу «єдиним кандидатом» на сьогодні мав би бути Віталій Кличко, але це не влаштовує ні Арсенія Яценюка, ні Олега Тягнибока, ні відносно малочисельних у вислких політичних колах романтиків, котрі все ще вірять в те, щодо президентських перегонів допустять Юлію Тимошенко… Відтак дискусії про Єдиного триватимуть незалежно від того, яку позицію займає ГРМ.
Другий же аспект – це спроба саморганізації не-політичної, ба навіть анти-політичної складової Євромайдану. Антиполітичної в тому сенсі, що вона цурається чинних поітиків, у томуц числі й опозиційних, але, звісно, не політики як такої. Це – нове явище, невідоме, наприклад, Помаранчевій революції 2004 року. Поки що воно перебуває в зародковому стані. Напевне можна сказати тільки одне: вважати подібну ініціативу стовідсотковим проектом влади – така ж помилка, як і думати, що влада не спробує нею скористатися.