Російський флот: стан, можливості та сумнівні перспективи

Корабельний склад ВМФ РФ наразі налічує понад 200 надводних кораблів, суден і катерів, а також до 70 підводних човнів. Організаційно вони розподілені між чотирма флотами – Північним, Тихоокеанським, Чорноморським і Балтійським – та Каспійською флотилією.

Основу надводного флоту РФ становлять:

• 1 авіаносець пр.11435 (в ремонті);
• 2 атомних ракетних крейсери (РКР) пр.1144 (1 в ремонті і модернізації);
• 2 РКР пр.1164;
• 6 есмінців пр.1155 (1 в строю).

Усі ці судна були побудовані ще за часів СРСР, морально і фізично застаріли. Решта кораблів – більш сучасні зразки: корвети, малі ракетні кораблі (МРК), ракетні катери, десантні, протичовнові та протимінні кораблі і катери тощо. Частина з них перебуває у резерві.

За великим рахунком, сьогодні ВМФ РФ становить лише жалюгідну тінь колишнього ВМФ СРСР, який свого часу вважався другим флотом у світі. Він поступається останньому як кількісно, так і якісно. Через загальне старіння скорочується чисельність корабельного складу, а списання кораблів 1-го рангу (авіаносці, крейсери, есмінці) триває без адекватної заміни на нові.

До того ж, російський флот зазнає відчутних втрат у війні проти України. Загалом, за даними Генштабу ЗСУ, йдеться про знищення в акваторіях Азовського і Чорного морів щонайменше 16 кораблів (у т.ч. РКР «Москва» і ВДК «Саратов») і катерів, а також пошкодження цілої низки інших.

Загибель у березні 2022 року в Чорному морі РКР пр.1164 «Москва», флагмана Чорноморського флоту, який отримав у борт дві українські крилаті ракети (КР) «Нептун», безумовно означає тактичний успіх ВМС ЗСУ, який привернув до себе увагу міжнародної спільноти в контексті війни, що триває.

Ефектне знищення військово-морськими силами «неіснуючої країни» російського флагмана стало відправною точкою подальшого занепаду  російського флоту як такого. Втрата «Москви» – одного з символів колишньої морської могутності СРСР, створеної зусиллями адмірала Сергія Горшкова, означає подальше зменшення успадкованих Росією залишків колишнього другого у світі військового флоту. І малоймовірно, що сучасна РФ, попри усі намагання, спроможеться відродити свій військово-морський потенціал.

Проблеми російського суднобудування

За оцінками експертів Королівського об’єднаного інституту оборонних досліджень (RUSI), обмежені можливості суднобудівельної галузі РФ та брак фінансування означають зростання вірогідності того, що надводний компонент ВМФ РФ вже в осяжній перспективі  може перетворитися на флот прибережної дії, основу якого становитимуть корвети і фрегати.

Справді, попри амбітні плани Москви щодо будівництва нових авіаносців і атомних есмінців, російська промисловість вже не здатна будувати великі бойові кораблі. Необхідні для цього технології остаточно втрачені разом із виробничими потужностями, половина з яких після розпаду СРСР залишилась в Україні.

Головним чином, йдеться про загальну технологічну і технічну відсталість, використання застарілого (на рівні до 70%) устаткування, корупцію, брак кваліфікованих кадрів, ресурсів і доступу до міжнародних ринків. Діючі санкційні обмеження унеможливили придбання за кордоном елементної бази для військової електроніки, яку Росія змушена тепер замінити менш якісними індійськими та китайськими аналогами.

Будівництво нових кораблів у РФ ускладнюється ще й затримками та втратою часу внаслідок залежності від імпортних поставок комплектуючих і устаткування. Наприклад, Росія залежала від України в поставках газотурбінних установок (ГТУ) для великих надводних кораблів, а від Німеччини — у поставках дизельних двигунів виробництва компанії MTU для малих кораблів.

Читайте також: Як Україна вчиться вести війну шостого покоління 

На момент запровадження у 2014 році санкцій і припинення українських поставок, наявних у росіян комплектів ГТУ вистачило лише на оснащення двох нових фрегатів пр. 22350 (тип «Адмірал Горшков») і трьох фрегатів пр. 11356 (тип «Адмірал Григорович»). Решта кораблів залишилася без турбін, тому їхнє будівництво призупинили. І якщо через 5 років у Росії все ж таки спромоглися виготовити ГТУ для кораблів пр. 22350, то корпуси 3-х одиниць пр. 11356 довелося продати Індії (турбіни для них Україна продала Індії окремо). Німецькі дизелі на корветах замінили менш надійними китайськими аналогами, що вже спричинило до кількох аварій на кораблях. Брак німецьких установок також уповільнив будівництво корветів.

Поряд з цим, РФ значно відстає в частині виробництва інших важливих компонентів і комплектуючих. Передусім, це стосується виробництва корабельної радіолокації, де Росія відстає навіть від Китаю, якому Москва до останнього часу продавала власні розробки у цій сфері разом з експортними кораблями. Йдеться про китайські корабельні РЛС Type 346B AESA та Type 382 PESA, які перевищують за своїми ТТХ російські аналоги, передусім, МР-750 (західне означення «Top Plate») для кораблів класу фрегат і есмінець.

Після 1991 року на російських заводах будуються, хоча й неритмічно і з затримками, лише багатоцільові кораблі середньої та малої водотоннажності, тобто фрегати, корвети й катери різних типів. Як зізнається директор Центру аналізу стратегій і технологій РФ Руслан Пухов, «будівництво надводних кораблів основних класів перебуває у постійній кризі».

Наслідком цього  є низька ефективність російської промисловості, збільшення термінів створення і вартості нових кораблів. Це ускладнюється роздутими корпоративними структурами, зокрема, в російській Об’єднаній суднобудівній корпорації (ОСК). Наприклад, у 2020 році ВМФ РФ отримав лише 33% від запланованої на 2011-2020 роки кількості фрегатів та лише  20% корветів.

Найбільшими надводними кораблями, які сьогодні будуються російською промисловістю, є фрегати пр. 22350 (тип «Адмірал Горшков»), які будує АТ «Северная верфь» у Санкт-Петербурзі. Ці кораблі призначаються для виконання широкого кола завдань, навіть таких, що зазвичай покладаються на більш  потужні кораблі класу есмінець. Наразі вони – остання надія Кремля з його хворобливими претензіями на статус великої морської держави.

Читайте також: Російський флот ймовірно купував у Німеччині деталі до двигунів щонайменше до 2021 року – розслідування Die Welt та Correctiv 

На прикладі пр. 22350 москва демонструє здатність надолужити певним чином втрачені позиції та замінити недоступний через санкції імпорт. Фрегат пр. 22350 має нову РЛС «Полимент» з фазованою антенною решіткою (ФАР),  сучасний комплекс ППО «Редут» і протикорабельні КР П-800 «Оникс» (а в подальшому і гіперзвукові крилаті ракети «Циркон»).

Росія вважається одним з лідерів в частині впровадження на озброєння кораблів гіперзвукових крилатих ракет. У 2020 році з фрегата «Адмірал Горшков» було здійснено кілька успішних пусків гіперзвукових КР «Циркон». Останній мали бути прийняті на озброєння у 2022 році. Також РФ почала самостійно виготовляти корабельні газотурбінні двигуни М90-ФР та редуктори.

Головною проблемою, що обмежує тривале використання фрегатами на повну потужність таких систем, як бортова РЛС ППО далекого радіусу дії, є недостатня потужність бортового генеруючого устаткування. Ця обставина унеможливлює тривале забезпечення штатними засобами ППО корабельного угруповання. До того ж, ВМФ РФ бракує військово-морських баз за кордоном, що суттєво обмежує його можливості.

Від початку в РФ планували побудувати до 15-18 фрегатів пр. 22350/22350М, які б становили в подальшому основу корабельних угруповань в Арктичній зоні, Атлантиці і Середземному морі. Проте брак фінансування змусив скоротити цю кількість до 8 одиниць, які мають бути побудовані до 2025 року. Будівництво серії триває дуже повільно, наразі після низки затримок російський флот отримав лише 2 фрегати.

Перший фрегат модифікованого проекту 22350М з посиленим складом ракетного озброєння планували закласти у 2023 році. Втім, через війну в Україні у листопаді 2022 року на вимогу Путіна державне оборонне замовлення (ДОЗ) і Програму Розвитку ЗС РФ на 2018-2027 роки переглянули на користь спрямування коштів на потреби діючої армії. Тому не факт, що фрегати пр. 22350М взагалі колись будуть побудовані.

Іншим напрямком поповнення корабельного складу ВМФ РФ є серійне будівництво з 2001 року корветів пр. 20380/20385 (7 в строю, 5 в будівництві), та пр. 20386 (1 в будівництві), які будують  АТ «Северная верфь» (Санкт-Петербург) і АТ «Амурский судостроительный завод» (Комсомольськ-на-Амурі). З 2011 року на АТ «Средне-Невский судостроительный завод» (Санкт-Петербург) серійно будують базові тральщики пр. 12700 (тип «Александрит»). 5 кораблів вже передано замовнику, 5 будуються і ще 2 щойно замовлені.

Продовжується серійне будівництво малих ракетних кораблів (МРК), носіїв КР «Калибр-НК» пр. 21631 («Буян-М», 10 в строю і 2 на різних етапах будівництва), корветів пр. 22160 (3 в строю). Ці кораблі будує АТ «Зеленодольский судостроительный завод им. А.М. Горького» (Зелений Дол, Татарстан). Також там розроблено проект МРК пр. 21635 («Сарсар») з 16 пусковими КР «Калибр».

Насамкінець, триває серійне будівництво ракетних корветів-носіїв КР «Калибр» пр. 22800 (тип «Каракурт»), 3 кораблі в строю, ще 12 будуються. Усі вони мають по 8 пускових установок крилатих ракет. Будівництво серії здійснюють АТ «Зеленодольский судостроительный завод», АТ «Ленинградский судостроительный завод «Пелла» (Отрадне) та АТ «Амурский судостроительный завод». Перші два при цьому незаконно використовують потужності привласнених в тимчасово окупованому Криму українських підприємств. На значенні останніх варто зупинитись окремо.

Вкрадені кримські заводи

Технічне відставання і нестачу сучасного технологічного обладнання на російських виробничих потужностях Москва намагається компенсувати за рахунок незаконного використання більш сучасних виробничих потужностей українських суднобудівних підприємств, привласнених агресором на території тимчасово анексованого Криму. Передусім, йдеться про суднобудівні заводи «Залив» (Керч) і «Море» (Феодосія).

Читайте також: Кінець російського блефу

АТ «Зеленодольский судостроительный завод» (входить до складу АТ «Холдинговая компанія «Ак Барс», РФ) у серпні 2014 року за підтримки окупаційної влади Криму здійснив  рейдерське захоплення АТ «Керченський суднобудівний завод “Залив”», що є власністю українських акціонерів, та зареєстрував ООО «Судостроительный завод “Залив”», на яке перевели всі активи українського підприємства. Аналогічним чином АТ «Ленинградский судостроительный завод «Пелла» незаконно привласнило українське підприємство ФВО «Море». Відтоді привласнені окупантами українські заводи використовуються для будівництва кораблів та суден для ВМФ РФ та патрульних катерів на повітряній подушці для берегової охорони ФСБ РФ з пакету замовлень АТ «Зеленодольский завод» та АТ «Пелла» коштом ДОЗ РФ.

Особливу цінність для окупантів становить наявність на заводі «Залив» будівельного сухого дока – одного з найбільших у Європі – довжиною 364 м і шириною 60 м, який не має аналогів у Росії. Раніше там будували крупнотонажні судна, танкери тощо. 20 липня 2020 року там у присутності Путіна було урочисто закладено 2 універсальних десантних кораблі (УДК) пр. 23900 (шифр «Прибой») -«Иван Рогов» і «Митрофан Москаленко». Перший з них будують для Північного флоту (планується завершити у 2025 році), другий – для Тихоокеанського (у 2027 році). В даному випадку, йдеться про один з найбільш амбітних проектів Кремля за пострадянський період. УДК розрахований на транспортування до 1000 десантників та 75 одиниць бронетехніки. Він має наступні ТТХ: водозаміщення до 30 тисяч тонн, довжина  220 м, ширина 42 м, заглиблення 7 м, швидкість – до 24 вузлів і братиме на борт до 15 гвинтокрилів, розвідувальні і ударні БПЛА та до 3-х десантних катерів.

За експертними оцінками, рішення спрямувати головний УДК до складу Північного флоту може свідчити про агресивні плани щодо висадки десантів в Арктичному регіоні, наприклад, на демілітаризовані острови архіпелагу Шпіцберген, що належать Норвегії. Володіння ними забезпечить РФ контроль над Арктикою з її запасами вуглеводної сировини, на які вже давно претендує Москва.

На цьому ж підприємстві окупанти в рамках свого ДОЗ будують нові ракетні корвети пр. 22800 (тип «Каракурт»), 2 з яких («Аскольд» і «Циклон») можуть поповнити ЧФ вже до кінця 2022 року.  Корпуси ще 3-х «каракуртів», побудовані на феодосійському заводі «Море», окупанти згодом перевели внутрішніми водними шляхами до рф для завершення добудови на заводі АТ «Пелла».

З іншого боку, за експертними оцінками, якщо позитивна динаміка на фронті збережеться і  буде реалізовано сценарій визволення окупованого Криму, шансів добудувати обидва вертольотоносця у країни-окупанта не буде.

Модернізаційна альтернатива

Компенсувати брак будівництва нових кораблів основних класів Москва намагається шляхом модернізації наявних платформ, побудованих ще за часів СРСР. Йдеться про 2 ударні ракетні крейсери пр. 1164, 2 пр. 1144 та 6 великих протичовнових кораблі пр. 1155. Так, ракетний крейсер «Маршал Устинов» пр. 1164 пройшов часткову модернізацію радіоелектронного обладнання, отримавши  відносно нові РЛС «Подберезовик» та РЛС «Фрегат» М2ЕМ. РКР «Москва» також планували модернізувати аналогічним чином, але через брак коштів плани відклали на потім. Та як ми знаємо, для даного судна це «потім» вже не настане.

Атомний ракетний крейсер «Адмирал Нахимов» пр. 1144 (колишній «Калинин») отримав нове ракетне озброєння у вигляді далекобійних ракет П-800, а ВПК «Маршал Шапошников» пр.1155 після заміни протичовнового озброєння на ударне протикорабельне (КР «Циркон») перекласифікували на есмінець. Загалом планується модернізувати таким чином 6 кораблів цього проекту.

Читайте також:  Ядерний дубець Путіна: міфи і реальність 

Втім, така модернізація є лише частковим відтермінуванням, а не вирішенням питання і не замінює будівництва нових кораблів. До того ж, наявні фінансові, технологічні та кадрові проблеми тощо  суттєво ускладнюють ремонт і модернізацію, що лише подовжує терміни готовності кораблів.

Деякі підсумки

Російська пропаганда намагається підтримувати в тамтешньому суспільстві ура-патріотичні настрої, періодично здійснюючи «вкиди» щодо будівництва великих кораблів, зокрема й атомних. Російські ЗМІ впродовж останніх років періодично повідомляють про фантастичні плани будівництва нових атомних авіаносців типу «Шторм» та атомних есмінців типу «Лидер», а на спеціалізованих виставках і форумах навіть демонструються відповідні моделі й рекламні матеріали. Насправді ж, на думку експертів, жоден з цих кораблів не буде побудований взагалі, оскільки необхідні економічні умови в РФ відсутні.

З огляду на технічну й технологічну відсталість, а також фінансування за залишковим принципом, у короткотерміновій перспективі розвиток ВМФ РФ буде обмеженим. А стагнація російської економіки внаслідок структурної неадекватності та дії міжнародних санкцій не дає підстав для оптимістичних оцінок перспектив розвитку російського флоту й у середньостроковій перспективі. Та й попри постійне збільшення кількість носіїв КР «Калибр», кількість самих ракет зменшується. За даними Міноборони України станом на середину жовтня агресор вже використав 228 (з 500 наявних) ракет «Калибр» морського базування. Як кажуть у ГУР, РФ має серйозні проблеми з їхнім виробництвом, оскільки 70% комплектуючих становить імпорт.

Хай там як, надводний флот ВМФ РФ все ще може становити небезпеку, блокуючи українське узбережжя і обстрілюючи українські міста крилатими ракетами, якими оснащені фрегати, корвети, МРК і підводні човни. Втім, хоча цей флот потенційно може загрожувати ракетними ударами по цілях навіть в Європі, історично він вже приречений. За оцінками фахівців RUSI,  йдеться про останню главу історії створеного адміралом Горшковим океанського ВМФ і кінець будь-яким претензіям Росії на статус океанської держави.