Володимир Заблоцький військово-морський експерт Defence Express

Кінець російського блефу

Світ
23 Березня 2022, 17:45

Поточну російсько-українську війну в західному експертному середовищі вже порівнюють з Шестиденною війною 1967 року, арабо-ізраїльською війною 1973 року або з війною у Перській затоці у 1990-1991 роках. В усіх цих випадках йшлося про зіткнення концептуальних підходів, способів військового мислення і технологій Заходу і Сходу.

 

Напевно, російсько-українська війна призведе до змін у сприйнятті світом російських збройних сил і їхнього оснащення. Йдеться не лише про інформаційно-пропагандистський, а й про технологічний вимір цієї війни, особливістю якої стала висока насиченість бойових дій в усіх доменах. Отже, щодня ЗСУ і українська розвідка мають справу з технологічними новинками Росії, здобуття яких є одним із пріоритетних завдань.

 

За час бойових дій ЗСУ вже захопили велику кількість російських озброєнь і військової техніки (ОВТ). Детальне вивчення трофеїв фахівцями матиме значення для підвищення рівня безпеки як для самої України, так і для НАТО в цілому, адже дозволить отримати цінні дані щодо реальних тактичних, оперативних і стратегічних можливостей збройних сил країни-агресора.

 

Читайте також: Листи на війну. Що пишуть нам друзі України з усього світу

 

Об’єктивна оцінка російських ОВТ сприятиме розробці ефективних прийомів протидії, ураження і нейтралізації загроз, а також завдати країні-агресору іміджевих втрат в очах потенційних іноземних користувачів та покупців російських ОВТ і власних військових.

 

Своєю чергою, це становитиме один з ключових елементів психологічного тиску на агресора, коли західні ЗМІ раптом оприлюднюють надто транспарентну інформацію щодо можливостей російської зброї. Насамкінець, це негативно вплине і на самих російських вояків. Досвід війни проти України вже поставив під сумнів захищеність російської техніки на полі бою, в умовах насиченості бойових порядків оборонців мобільними протитанковими засобами.

 

За оцінкою польського експерта Яцека Раубо, з якою важко не погодитися, усі озброєння та військова техніка (ОВТ), які російська армія сьогодні використовує проти України, перетворюються на товар ризикованої групи, послаблюючи тим самим весь наратив кремлівської стратегічної комунікації, який домінував до цього часу. Оскільки торгівля зброєю становить важливий елемент політичного впливу Москви на потенційних клієнтів, оприлюднення справжніх, а не завищених, як зазвичай, характеристик озброєнь і особливо його недоліків сприятиме зменшенню конкурентоспроможності російського продукту на міжнародному ринку та зменшенню надходжень від продажу ОВТ до бюджету РФ.

 

Особливо чутливим для Кремля може бути отримання Заходом від України інформації щодо перебігу бойових дій та цілісної, а не фрагментарної картини оснащення і бойового використання російських військ.

 

Читайте також: Чи має Росія кібернетичну суперзброю?

 

 

Вивчення бойового досвіду і напрацювань російсько-української війни дозволить визначити вразливі пункти російської техніки та зрозуміти методику її використання і російські підходи ведення бойових дій в цілому. Завдяки зусиллям української розвідки, в умовах поточної війни багато чого з російського озброєння стало можливим оглянути і перевірити в реальних умовах.

 

Для країни-агресора це означатиме чергові великі збитки, зокрема іміджеві. Адже Росія довгий час вперто і цілеспрямовано намагалася позиціювати себе в якості країни, цілком сучасної у військовому плані. Москва системно демонструвала це трьома шляхами, як-от:

 

– Військові маневри і паради, що дозволяли російській пропаганді створювати назовні образ ефективного війська РФ, що постійно перебуває у високій бойовій готовності і має на озброєнні нові сучасні види ОВТ.

 

– Участь в обмежених військових конфліктах, зокрема, в Сирії, де Москва всіляко демонструвала можливості нових видів ОВТ.

 

– Створення у ЗМІ явно завищеного і спрямованого на західну аудиторію образу новинок російських ОВТ і «революційних» військових технологій.

 

За великим рахунком, це був блеф. Прикметно, що в ньому брав участь навіть особисто Путін, який демонстрував світу «мультики» з атомними ракетами, які насправді існують лише на папері. Варто згадати низку пропагандистських повідомлень стосовно ролі нових танків «переламного проекту» Т-14 «Армата» або «перспективних винищувачів 5-го покоління» Су-57. Все це насправді було елементом тиску на Захід.

 

Насправді ж йшлося про недоведені проекти, вартість яких виявилася не по зубах російській промисловості. Наразі про Т-14 і Су-57 вже не згадують, а основні зусилля ВПК РФ спрямовані на модернізацію танків попереднього покоління T-90/T-80 або T-72, а також продовження випуску літаків 4-го покоління Су-35. Це відзначали у своїх оцінках українські експерти Валентин Бадрак та Сергій Згурець. Усі зазначені російські ОВТ сьогодні успішно знищуються захисниками України.

 

Читайте також: Шкура (ще) невбитого ведмедя

 

Москва також постійно робила наголос на використанні технологічної переваги в якості фактора, що дозволяє російській армії діяти на випередження. Це мало переконати НАТО і будь-кого у безсенсовності навіть спроб, у випадку конфлікту, протистояти масованій танковій навалі росіян.

 

Слід визнати, що багатопланова медійна і пропагандистська активність Кремля щодо створення на зовні іміджу власної потуги до останнього часу мала успіх і впливала на суспільну думку. Масовий читач бачив багатократно повторювані у неспеціалізованих ЗМІ повідомлення про нібито технологічну перевагу Росії, її інноваційність та здатності забезпечити власне військо сучасними видами озброєнь.

 

Західну аудиторію переконували у «непереможності російської зброї», притому безвідносно до її бойової ефективності, а також реального відсотку нових ОВТ на озброєнні. На меті стояло завдання вплинути на спосіб мислення військово-політичного керівництва НАТО. Водночас росіяни всіляко принижували тактико-технічні характеристики (ТТХ) західних аналогів, розповсюджували фейки про ніби-то неготовність Заходу до реальної війни тощо.

 

Реальність виявилася іншою – особливо з початком відкритої агресії РФ проти України і гучним провалом путінського бліцкригу. Великі втрати і неспроможність — попри чисельну перевагу! – домінувати у повітряному просторі України демонструють світу реальний стан російської авіації і брак новітніх озброєнь. Тоді як західні країни активно посилюють свою авіацію новими літаками F-35 в кількостях, недосяжних для росіян. Навіть запланована передача Україні країнами НАТО кількох десятків літаків МіГ-29, що були у користуванні, створює для ВПС РФ величезну проблему.

 

За експертними оцінками, останні здобутки української сторони матимуть неабияке значення з точки зору науково-технічної розвідки (НТР). З огляду на масштаб бойових дій в Україні і російські втрати у техніці, не можна виключати, що західні партнери вже мають доступ до захоплених ЗСУ російських систем озброєння.

 

Взагалі-то подібна практика є нормальною для партнерських спецслужб. Так, у 1967 році ізраїльський спецназ захопив у Єгипті ЗРК радянського виробництва С-75 «Волхов» разом з РЛС управління, які передали США. У 1988 році американська розвідка в рамках таємної операції Спеціальних сил отримала захоплений повстанцями у Чаді ударний вертоліт радянського виробництва Мі-25 (експортна версія Мі-24). А у травні 2020 року в Лівії урядовими силами було захоплено самохідний зенітний ракетно-гарматний комплекс (ЗРГК) «Панцир-С1Е» (експортна версія), який передали США.

 

За оцінкою польського ресурсу Defence-24, масштаб подібних операцій, що ймовірно проводяться Заходом спільно з українською розвідкою, є набагато більшим. Зрозуміло, що це відбувається виключно таємно і про реальні справи світова спільнота довідається не раніше закінчення російсько-української війни.

 

Кожний екземпляр захопленої ворожої техніки, навіть пошкодженої або знищеної, для фахівців НТР має значення. Це без перебільшення цінні активи української розвідки, що дозволять детально вивчити захоплені конструкції, цікаві для західних партнерів з точки зору виявлення технологічних особливостей, сильних і слабких сторін російської техніки.

 

Читайте також: Про що домовляються Пекін та Вашингтон

 

Особливу увагу НТР приділяє електронним приладам, у т.ч. системам зв’язку. Адже навіть вивчення уламків літаків, ракет і дронів дозволяє фахівцям отримати багато цінної інформації. З огляду на масштаби боїв в Україні і втрат агресора, він далеко не завжди встигає запобігти потраплянню в руки ЗСУ найбільш цінної техніки, часто у майже неушкодженому вигляді.

 

Серед трофеїв, захоплених ЗСУ протягом першого тижня боїв, дійсно є багато цікавих для розвідки зразків російських ОВТ. Одних лише гарматно-ракетних зенітних комплексів «Панцир-С1» у боєздатному стані ЗСУ захопили щонайменше 3 одиниці (не рахуючи знищених). До них можна додати щонайменше два захоплених після вимушеної посадки штурмових вертольоти Ка-52 «Алігатор», кілька ЗРК «Тор-М2», «Бук», «Оса» та «Оса-АКМ», ВВС-1 «Буратіно», модернізовані танки Т-72Б3, Т-80БВМ і Т-90А, БТР-82А, бронеавтомобілі «Тигр», «Рись», машини управління (разом із системами зв’язку і програмного забезпечення), величезну кількість і номенклатуру стрілецької зброї нових зразків, боєприпасів усіх калібрів тощо.

 

Ймовірно, найбільш цінні трофеї надовго залишаться «по за кадром» -крилаті і аеробалістичні ракети, що не вибухнули (або їх уламки), елементи бронезахисту, систем РЕБ, шифратори і дешифратори тощо). Не менше значення мають матеріали власних спостережень української розвідки, допитів військовополонених, а також затриманих російських шпигунів і диверсантів.

 

На думку Яцека Раубо, може статися так, що українська розвідка зможе розрахуватися з відсотками за будь-яку поточну спеціальну підтримку Заходу. Тому на Заході з повагою ставляться до зусиль українських розвідників і військових, завдяки чому Кремль буде позбавлено можливості загрожувати іншим країнам.

 

…а ось таке російське "вундерваффе" помітили у Олешках на Херсонщині 22 березня 2022 року.

95