Події на Євромайдані, новини про те, що кримський татарин загинув на війні у Сирії, перебуваючи в лавах ісламістських повстанців. Усі раптом помітили існування в Криму організації «Хізб ут-Тахрір». Коли раніше такий самий татарин загинув на війні в Іраку, це не зацікавило в країні нікого, окрім кримських регіональних ЗМІ. Тема мусульманського екстремізму, що нібито піднімає голову в АРК, зараз активно розкручується в російських та проросійських медіа. І це при тому, що нинішня українська влада активно заграє з маргінальними кримськотатарськими організаціями, про які ще два-три роки тому ніхто не чув. Натомість тепер вона цілеспрямовано заміняє їхніми представниками людей із Меджлісу кримськотатарського народу. Впродовж останнього року відбувається небачена від середини 2000-х активізація проросійських «казачьих» організацій в АР Крим. Про загрози сепаратизму в Криму Тиждень поспілкувався з головою Меджлісу, народним депутатом Рефатом Чубаровим.
У. Т.: Чи контролює на сьогодні міжконфесійну та громадсько-політичну ситуацію в Криму Меджліс?
– У всіх населених пунктах Криму обрані та діють місцеві меджліси, і люди коригують свою думку й визначають власну поведінку відповідно до позиції органів національного самоврядування кримських татар. Це визнають і наші опоненти – Меджліс є єдиною організацією серед кримськотатарського народу, до якої прислухається більшість людей. Наша остаточна мета – створення відповідного законодавства, яке дозволило б нам самим, себто татарам, обирати своїх представників до органів місцевого самоуправління за встановленою квотою. Для мене особисто прикладом є та система автономії, яка створена наразі в Південному Тиролі у складі Італії.
У. Т.: Останні кілька років влада в Криму та Києві активно протидіє Меджлісу через його підтримку проукраїнських опозиційних сил, маючи справу натомість із маргінальними організаціями на кшталт проросійської «Міллі Фірка» чи мусульманськими фундаменталістами-салафітами із «Себат» тощо. Наскільки сильною та ефективною є ця протидія?
– Нинішня українська влада дуже вузьколоба й надто прагматична. Та прагматика закінчується виборами 2015 року – це реально єдине, що її цікавить. Виключно в сенсі підім’яти під себе всіх і всюди. Зрозуміле і її ставлення до нас, адже Меджліс – єдина організація в Криму, яка не є під владою. Що стосується згаданих організацій, то створення політичних симулякрів в українській політиці дуже поширене явище. Однак наскільки швидко їх викликають до життя в разі потреби, настільки ж швидко вони забуваються, коли стають неактуальними для замовника. Головне завдання влади – максимально ослабити кримськотатарський рух, роз’єднати його передусім в особі Меджлісу, хоча насправді то є досить небезпечна тактика. Та ця правляча команда взагалі не виходить з інтересів держави в плані збереження її територіальної цілісності та протидії реальному сепаратизму. Однак ігнорувати кримських татар не виходить, усе одно треба вести якийсь діалог. Але реальної розмови з реальними людьми вони вести не вміють, тому намагаються говорити тільки з тими, з ким вигідно. Така імітація дуже небезпечна, адже в суспільстві все одно і далі тривають процеси, які з часом стають незворотними. Особливо в такому складному місці, як Крим. Однак влада воліє продовжувати цю корупцію в суспільно-політичному секторі. Понад те, нам кажуть відкрито: якщо ви не маєте політичної лояльності до нас, то кримські татари не отримають фінансування. Наприклад, у державному бюджеті України на 2014 рік затверджено на всі заходи з облаштування поселень репатріантів лише 5 млн грн замість 196 млн, як раніше планувалося.
У. Т.: Уже понад півроку в проросійських ЗМІ нагнітається ситуація з приводу загрози мусульманського екстремізму в Криму, особливо в сенсі діяльності організації «Хізб ут-Тахрір» в останні роки й нібито вербування нею кримських татар на війну в Сирії. Кому це вигідно і яка, на вашу думку, мета цього?
– Проти України загалом постійно відбуваються інформаційні атаки з Москви, причому за рахунок України намагаються вирішувати внутрішньоросійські проблеми. Той самий «Хізб ут-Тахрір» останніми роками починає активізуватися, як правило, напередодні виборчих кампаній. Тому в мене вже виникають певні підозри, що до тієї організації в нас мають стосунок внутрішні сили. Я не можу стверджувати, що, наприклад, СБУ чи люди з влади співпрацюють із цими ісламськими радикалами, але існування й розвиток таких організацій цілком відповідає логіці боротьби з Меджлісом у плані того, щоб кримські татари не виступали як згуртована електоральна сила. Адже «хізби» свідомо агітують людей узагалі не брати участі у виборах, бо вважають, що демократія не відповідає шаріату. І повірте, ми відчуваємо результати їхньої роботи, коли через невихід десятка людей не обирається, приміром, голова сільради – кримський татарин тощо. Відтягування голосів – одне із завдань «хізбів», через що вони, власне, досі існують. Другим завданням є створення агресивно-погрозливого іміджу кримських татар, адже завдяки цьому влада може легко мобілізувати власний електорат, лякаючи його найпохмурішими «страшилками» та прогнозами. Якщо говорити саме про інтереси Росії, то вона зацікавлена виключно в тому, щоб постійно розхитувати ситуацію в Україні загалом і Криму зокрема в усіх можливих аспектах, як-от мусульманський екстремізм, міжконфесійні проблеми, проблема Чорноморського флоту тощо.
У. Т.: Але ж «Хізб ут-Тахрір» є частиною великої розгалуженої міжнародної організації. Яким чином навіть та сама СБУ може впливати на них у сенсі внутрішньополітичних розстановок?
– Ніколи як противник у їхній риториці не розглядається Російська Федерація. Інша річ – Америка, Ізраїль, демократія й Захід загалом, ось це найбільші вороги та світове зло. Росія може тільки іноді бути негативно представлена в їхній риториці виключно у світлі конкретних випадків наступу на права мусульман, але жодної системної критики. «Хізби» – це справді вже проблема і явище в Криму. Однак люди бачать, що в них постійно виникають суперечності між тим, що вони кажуть, і тим, що роблять у реальному житті. Можна довго говорити, що світська держава не відповідає нормам шаріату, тому справжнім мусульманам треба ігнорувати її, але самі ж їхні лідери не виконують цього. Однак «хізби» у світовому масштабі справді є системним явищем, що свідчить про існування в них єдиного центру та певних ресурсів. Їхню появу в Криму хтось фінансує, але хто – то вже питання до правоохоронців. Впевнений, що вони можуть бути використані зовнішніми силами, і, враховуючи їхню сектоподібність, досить небезпечними.
У. Т.: Розглянемо інший бік – проросійські організації, особливо екстремістські парамілітарні на кшталт різноманітних «казачеств». Їхні діяльність та риторика завжди були дуже агресивними, як і деякі дії.
– Характер діяльності російських організацій у Криму залежить від внутрішньої ситуації в Україні. Що більше якихось протиріч і шарахань, то більше активізуються ці формації. Однак вони не в змозі провадити якусь реальну сепаратистську політику, спираючись лише на власні сили та ресурси, без підтримки якоїсь впливової внутрішньої української політичної сили. Уся проросійська активність починає використовуватися зазвичай у період турбулентності, тобто перед виборами чи, як зараз, через тему євроінтеграції. Також дуже плідною для них є тема протиставлення православ’я й ісламу. Для кримських татар найбільша проблема полягає в тому, що проросійські організації воліють не так захищати права росіян, як обмежувати права інших народів, зокрема й кримськотатарського. Що стосується безпосередньо «казаков», то вони постійно активні, хоча нерідко ця активність має абсолютно незалежні від громадсько-політичних факторів причини. Наприклад, виникає проблема переділу землі – вони тут як тут. Вони взагалі багато чого роблять суто на камеру, для забезпечення певного іміджу своєму лідерові та свідомої провокації, як, наприклад, спроби встановити хрести біля змішаних у плані населення селищ. Однак за всієї своєї бутафорності мають цілком парамілітарний характер, тому в разі виникнення будь-яких конфліктних ситуацій дуже швидко мобілізуються. Саме тому є дуже зручними партнерами для влади. Що доводить нещодавня ситуація зі зверненням президії Верховної Ради Криму до президента Януковича з проханням про введення надзвичайного стану. Паралельно в цьому самому зверненні планувалося створення при кожній місцевій раді автономії так званих громадських рад, куди обов’язково мали входити представники якраз «казачьих» організацій. «Казаки» не настільки ідеологічні – вони радше віддані своїм лідерам, із якими за гроші влада цілком може домовитися. І взагалі росіянам у Криму слід зрозуміти, що підхід за принципом «нас більше, тому ми диктуватимемо умови» може призвести до дуже великих проблем. Усі етнічні проблеми поставали саме на такому ґрунті, та й у меншості виникає питання: що зробити, щоб уже нас стало більше? Це шлях до відкритого конфлікту, в нікуди.