«Питання не коштує виїденого яйця». Ольга Айвазовська про чутки стосовно швидких виборів

Політика
18 Травня 2023, 10:45

Протягом останніх кількох місяців в українському інформаційному просторі дедалі частіше стала лунати тема нібито підготовки до виборів або восени цьогоріч, або навесні наступного року. Це викликає подив бодай з огляду на події на фронті й загалом безпекову ситуацію навіть у відносно віддалених регіонах. Часткову практичну поживу таким обговоренням могли дати різноманітні заходи, присвячені темам оптимізації виборчого процесу, які періодично відбуваються в Україні та за кордоном. 16 травня ситуація отримала продовження, коли низка ЗМІ подала заяву президента Парламентської асамблеї Ради Європи Тіні Кокса так, нібито він наполягає на проведенні в Україні виборів за умов воєнного стану.

Щоб прояснити ситуацію з виборами, Тиждень поспілкувався з Ольгою Айвазовською, главою правління авторитетної організації «ОПОРА», яка за роки діяльності заслужила репутацію ключового вотчдога українських виборів. Якщо переказувати зміст розмови коротко, то швидкі вибори неможливі, оскільки їхнє проведення не обмежується днем голосування та вкиданням бюлетеня в урну. Ідеться про складний, довгий і врегульований процес, який включає параметри безпеки, відкритості, налагодження логістичних шляхів, узгодження різних законодавчих норм і багато іншого. Не існує ані теоретичної моделі, як організувати процес за нинішніх умов, ані підтримки в парламенті. 

Детально тези розмови з Ольгою Айвазовською читайте далі у форматі її прямої мови, яку ми поділили на тематичні блоки.

Про роботу над змінами до виборчого законодавства й тематичні дискусії та круглі столи

Тим, хто не в темі, здається, що роботи не ведуть, поки немає якогось круглого столу чи експертної або політичної заяви. Це не так. Робота над виборчим законодавством велася протягом усіх цих 15 місяців тими організаціями, хто профільно займається реформою політичного сектору. Ідеться і про діяльність та прозорість фінансування партій, і про відповідальність за порушення [виборчого законодавства], і про зміни до Виборчого кодексу, які були продиктовані ще оцінюванням місцевих виборів, що відбулися у 2020 році. Я не можу точно назвати кількості поправок, пропозицій, аналітичних матеріалів, експертиз та опитувань за останній рік, але лише наша організація провела дослідження у восьми країнах світу щодо потенційного проведення виборчої кампанії, щодо готовності виборців (бажання бути включеними), щодо каналів комунікації, які вони використовують.

Ми також напрацювали доволі багато експертизи стосовно безпеки, тому що індикатори-критерії того, у яких умовах, на яких територіях може бути організована кампанія, станом на зараз відсутні в нашому законодавстві. Те, що з’являються якісь публічні заходи, є просто ознакою, що Україна, експертні неурядові організації, політичні групи почали жити, навіть під обстрілами, умовами регулярного життя й виходити в публічний простір. 

Читайте також: «Росія вважатиме нейтралітет України слабкістю і запрошенням до агресії» — британський аналітик

А втім, я б тут чітко відділила політичні питання й інтереси та експертизу. «ОПОРА» працює над експертизою щодо покращення норм законодавства й практик у сфері виборів постійно. Наприклад, зараз ми закінчуємо розробку нового навчального курсу для Національної поліції, мобільного застосунку, у якому будуть усі інструкції, ситуативні кейси про те, як на події, на порушення реагувати працівнику поліції.

І це жодним чином не пов’язано з тим, що вибори можуть відбутися восени. Це пов’язано з тим, що експертна організація виконує свої функції, реалізовує свою експертизу на тому рівні, який сьогодні необхідний для підготовки будь-яких виборів, але, звичайно, не в умовах воєнного стану.

Також збільшилася кількість міжнародних заходів, але це зокрема вияв солідарності до України. Наприклад, нещодавно відбулася велика конференція Ради Європи (РЄ) у швейцарському парламенті до 60-річчя вступу цієї країни в Раду Європи. Теми, які виносили на конференцію із загальною назвою «Вибори в умовах криз», стосувалися, наприклад, уроків виборів в умовах пандемії, надзвичайного стану. Брали до уваги Туреччину, де нещодавно відбувся землетрус, унаслідок якого пошкоджені тисячі й тисячі будинків, знищені цілі населенні пункти, відбулося колосальне переміщення громадян всередині країни. Їхня Конституція не дає їм підстав для непроведення виборів навіть у цих умовах. Тому також порушується питання, як зміни клімату впливають на виборчий процес, у тих експертних колах, які займаються виборами.

Зважаючи на те, що є солідарне ставлення Європи до України, тема післявоєнних виборів теж постійно дискутується, бо це не те, що можна провести чи почати організовувати наступного дня після завершення війни. Це те, до чого потрібно готуватися, проводячи дослідження, опитування, вивчаючи міжнародний досвід і практики. Готуватися, починаючи з учора. Ми ж усе-таки сподіваємося, що воєнний стан не триватиме в нас десятиліття?

Принаймні в перспективах року-півтора цілком реалістично вже повноцінно організовувати парламентські, президентські, а у 2025 році — місцеві вибори. Якщо ми сьогодні не відповімо на колосальну кількість запитань, якщо ми сьогодні не випрацюємо нових норм законодавства, які регулюють такі післявоєнні вибори, якщо ми не порахуємо елементарно, скільки нам потрібно для захисту цього виборчого процесу від будь-якого зовнішнього втручання, і не почнемо реалізовувати це на певному практичному рівні, то вибори точно не будуть чесними.

Але я розумію, що є політичне питання. І воно полягає в тому, що кожна політична група накладає нас на рамку своїх інтересів теми виборчої експертизи. Наприклад, хтось намагається зупинити процес усіх дискусій та обговорень, кажучи про те, що це не на часі. Але це завжди на часі, інакше ми ніколи не вийдемо на правильне, законне рішення тоді, коли вони [вибори] будуть уже організовані.

Читайте також: Ілля Пономарьов: «Російська Федерація припинить своє існування як держава»

Хтось вважає, наприклад, що закордонні виборці — не їхній електорат, і намагається максимально звузити можливості потенційної участі громадян, які перебувають за кордоном і ще певний час перебуватимуть там. Наше дослідження показує, що 17 % громадян за кордоном не повертатимуться, вони вже ухвалили це рішення. Решта буде, але за певних умов і в певні періоди. Це означає, що хтось повернеться буквально тоді, коли в дітей закінчиться навчальний рік у школах, де вони навчаються. Хтось повернеться, коли буде відновлено територіальну громаду, яка перебувала в окупації та повністю знищена.

Ми маємо розуміти, що є хвилі, які стосуються наших громадян, потенціалу їхнього повернення, і ці хвилі не завжди будуть ідентичні в часі й просторі нашим бажанням. Тобто комусь просто немає куди повернутися, бо він виїхав із Маріуполя, але він хоче брати участь у політичних процесах України, щоб зберігати зв’язок із державою, із суспільством, бо він в принципі планує повертатися до України.

Для того щоб включити цих людей у такі процеси, треба вивчити не лише громадську думку щодо їхнього бажання, а й інфраструктурну та інституційну спроможність. Наприклад, нашим дипломатичним службам і країнам їхнього перебування сприяти цим процесам, щоб вони були максимально залучені.

Те саме стосується виборців усередині країни: як гарантувати їм безпеку в умовах того, наприклад, що Україна сьогодні є найбільш замінованою державою світу? 18 % її території перебуває в окупації, а отже, ще більший відсоток потенційно замінований. Навіть логістика, документація вже зараз мають бути продумані. Які технічні засоби для цього необхідні? Якщо ви знаєте математику класичної війни, то на один рік бойових дій припадає десять років розмінування.

Це точно охоплює більші горизонти, ніж ми з вами обговорюємо щодо потенційного політичного процесу восени 2023 року чи навесні 2024 року. Я до того, що про вибори треба думати, казати, напрацьовувати рішення, збирати експертизу, раціоналізовувати. Але політична група, та чи інша, зараз «підпалює» тему в контексті «скоро чи ні». Навіть якщо не скоро, то ми вже не встигаємо.

Читайте також: Ясність у сутінках. У новому році слід чіткіше говорити про параметри перемоги та безпеки для України

Навіть такий є контекст. Україна — це не держава, яка проводить перші вибори у своїй історії. Коли розпадаються великі держави, закінчуються громадянські війни, укладається якась мирна угода, то вибори є інструментом мирного перезавантаження. Ми не такі. Ми вже мали досвід вільних і чесних виборів, абсолютно визнаних кампаній. І тому занижувати планку до Афганістану чи післявоєнної Боснії і Герцеговини ми не маємо права. В іншому разі з погляду повоєнного відновлення ми рухаємося не вгору, а трошки вниз. А елемент демократії — це обов’язкова передумова для фінансової підтримки України на шляху відновлення. Це обов’язкова передумова для європейської інтеграції, вступу НАТО. Усі члени НАТО є демократіями.

Про позицію Ради Європи щодо виборів

Минулого тижня я була у Швейцарії. 9–10 травня відбулася конференція «Вибори в умовах криз», організована Радою Європи. Я розумію, що вчорашня заява пана Кокса звучить неоднозначно, але, як на мене, вона контекстуально недоговорена. Тому що жоден президент Парламентської асамблеї Ради Європи не може вимагати [провести вибори]. У поданих цитатах були слова «наполягає». Нібито наполягає, що Україні треба провести президентські вибори в умовах воєнного стану. Жодна посадова особа, жоден іноземний політик не може вимагати, щоб Україна порушила власну Конституцію.

Жодна міжнародна організація, яка спостерігає за виборчим процесом, не направить свою місію спостереження до України, щоб оцінити, були вибори чесними чи нечесними. Тому що перед відправленням міжнародної місії спостереження відбувається «security assessment» — оцінювання безпеки цієї країни. Лише за умов, що країна безпечна, направлять місію ОБСЄ, наприклад. Для того щоб ця місія приїхала, точно має завершитися воєнний стан.

Тому мені здається, що це не стільки позиція Тіні Кокса, як… не знаю, наша травма в цій темі. Він виступав зокрема на конференції, де була я. Жодних подібних заяв із його вуст не лунало. В обговореннях брали участь депутати, члени делегацій ПАРЄ.

Читайте також: Новий українсько-польський договір про добросусідство. Що наразі відомо і чому документ порівнюють з Єлисейським договором 1963 року?

Заяв про те, що Україна має організувати вибори вже восени, не було. Навпаки, усі сходилися в позиції, що Україна має готуватися до післявоєнних виборів, щоб вони були якісно організовані, до них не було застережень, хоча ми всі усвідомлюємо, що вони не можуть бути ідеальними.

Але там не може бути зловживання, адміністративного ресурсу, фальшування, свідомого викривлення результатів. Тому що це поставить під питання, хто ми є. Якщо ми не такі, як Росія, то не маємо діяти, як Росія.

Ідеал полягає в тому, що не обставини, які від нас не залежать, впливатимуть на якісь оцінювання, а ми маємо зробити все, щоб навіть за цих обставин нас не звинувачували як сторону, як країну, як державу, як суспільство, що ми зловживали станом воєнного періоду, щоб чинити дії, які не співмірні з прагненням демократичної країни.

Я розумію посил заяви так: не зловживати станом війни. Такі зловживання можуть бути. Наприклад, воєнний стан триватиме десять років при дуже локальних конфліктних ситуаціях. Це може бути ризиком, але це ризики, а не звинувачення.

Про те, чи існує бодай теоретична модель проведення виборів у нинішніх умовах

Такої моделі не існує. По-перше, ми ж говоримо передусім про вибори парламентські, тому що в президентських конституційні строки — весна наступного року. За Конституцією парламентські мали б відбутися в останню неділю жовтня 2023 року. Але вибори — це не день голосування, а виборчий процес. Це весь період, коли пріоритетом є норма Виборчого кодексу над іншими для цього процесу принаймні.

І не може одночасно існувати правовий режим воєнного стану й виборчий процес. Я чула, як хтось із журналістів фантазував на тему, що на один день буде припинено правовий режим воєнного стану, запущено виборчий процес, а потім правовий режим відновлено. І в день голосування таке саме нібито відбудеться. Це абсурд.

Тому що Конституція забороняє припиняти повноваження парламенту під час воєнного стану. Закон «Про правовий режим воєнного стану» забороняє вносити зміни в Конституцію. Цей же закон забороняє проводити вибори. Цей же закон дає державі повноваження проводити мобілізацію та обмежувати права громадян щодо свободи пересування.

Читайте також: Не план Маршалла. Що відомо про систему з відбудови України

Виборчий процес може відбуватися в умовах припинення режиму воєнного стану, і це великий ризик для держави, яка обороняється. Тому що ті чоловіки, які хочуть поїхати, сядуть на будь-який поїзд чи на машину й поїдуть із країни. Ті, хто був мобілізований, але не підписав контракту, по суті мають право повернутися додому.

І в чому пріоритет цього виборчого процесу? Потреби абсолютно не зрозумілі, бо зараз є висока підтримка й рейтинг президента України, є цілком адекватний і не найнижчий рівень підтримки українського парламенту в історії України.

Тому коли ви зважуєте ризики й вигоду від цих подій, то розумієте, що ніхто з раціональних політичних груп не міг би ухвалити рішення на 70+ днів припинити дію правового режиму воєнного стану. Тому що держава не зможе захищатися без людського капіталу, без солдатів, без військових. Немає жодних юридичних можливостей проводити вибори паралельно зі станом війни. Неможливо змінити Конституцію та неможливо по суті змінити законодавство про правовий режим воєнного стану. Бо самі депутати з усіх фракцій і груп будуть проти. Я знаю настрої щодо цього питання. Немає і близько 226 голосів за подібне питання.

Це фантазії, які для чогось підживлюють. Найімовірніше, щоб відновити політичну дискусію. Саме по собі питання не коштує виїденого яйця станом на сьогодні.

Так, ми маємо працювати з погляду експертизи й підготовки, інакше не будемо готовими. Ми маємо порахувати, скільки часу потрібно, щоб бодай повернутися до статус-кво в питаннях виборчої інфраструктури, держреєстру, роботи медіа, партій і так далі. Усе решта — бажання «хайпу». 

Ольга Айвазовська була опоненткою введення системи електронного голосування на виборах. Нині цю ідею обговорюють у контексті розв’язання проблеми доступу до виборів для біженців. Яке її ставлення зараз?

Я досі опонентка. Якщо ми кажемо про голосування через мережу інтернет, то електронні вибори — це непоширене явище станом на зараз. Його використовують у державах, де немає жодних ризиків. Вибори — це дуже конкурентний конфліктний процес, щодо якого є втручання третіх сторін. Найбільш активним агресором у цьому плані є Російська Федерація. Нам застосовувати електронне голосування — це просто створити передумови, щоб наші вибори «хакнули» у той чи інший спосіб. А якщо ні, то породити стільки дезінформації навколо, щоб ті, хто брав участь, зокрема політичні групи та партії, не довіряли результату. І це б вело до протистояння.

Немає великих країн, які забезпечують одну з форм волевиявлення через електронне голосування. І ще я продовжую наполягати, що електронне голосування — це не вихід щодо інклюзії, бо ми фокусуємося на темі голосування, а участь у виборах — це участь у всьому процесі. Це означає, що якщо наші виборці за кордоном, то треба насамперед думати, як вони можуть висуватися кандидатами, як вони можуть брати участь в агітації, через які канали споживати політичний контент, щоб ухвалити потім усвідомлене рішення. Спосіб голосування — другорядний.

Читайте також: Степан Хмара: «Юридично ми отримали незалежність, а реалізувати її практично не було кому» (частина І)

І на цій же конференції, яку я згадувала, була окрема панель щодо диджиталу, викликів електронного голосування. Я не почула жодного виступу, зокрема з боку політиків, на підтримку електронного голосування. Радше навпаки. Це ризиковане рішення, яке спочатку має бути дуже добре вивчене, багато разів пропілотоване. Пілоти — це коли робите вибори до селищної ради й кілька разів проводите весь процес у такий спосіб. Реєстрацію, голосування, підрахунок, тестуєте техніку, людей, вивчаєте уроки, розширюєте на більшу територію, на інший рівень виборів.

Тобто ми не можемо казати про електронне голосування, навіть гіпотетично, із погляду найближчого політичного циклу. Потрібна велика кількість пілотів, а на це в нас часу немає. Приклад Швейцарії, який усі дуже люблять наводити… Перепрошую, але ми порівнюємо Швейцарію, яка не знала війни понад 70 років, й Україну, яка зараз перебуває в стані гарячої війни. Вибачте, це абсолютно не те. Це як порівнювати кругле й гаряче.