На щастя, європейським споживачам не загрожує отруєння. Конина – цілком безпечний продукт. Колись її активно споживали, особливо у таких країнах, як Франція, де це м’ясо вважали делікатесом. Чимало європейських м’ясників навіть спеціалізувалися на конині. У нинішньому скандалі йдеться радше про підробку, щоправда, міжнародного масштабу. У ході розслідувань було виявлено цілу мережу ферм, скотобоєнь і м’ясоторгівців по всьому континенту, які формують довгий ланцюг постачання, що його використовували для масштабного обдурювання європейських покупців. На якомусь етапі в цьому ланцюзі, як тепер відомо, нечисті на руку посередники продають дешеву конину, котру маркують як набагато дорожче м’ясо – яловичину. Винних наразі не знайдено. Однак уже очевидно, що виробництво м’яса, як і інші великі галузі харчової промисловості, стало комплексною міжнародною справою – не надто прозорою, погано регульованою. Шансів запровадити для неї узгоджені стандарти й чесне маркування досить мало. На запитання: «Чи знаєте ви, що їсте і звідки ці продукти?» – більшість споживачів тепер відповість однозначно: «Ні».
Скандал розпочався в Північній Ірландії у вересні, коли контролери гігієни та безпеки довкілля виявили заморожену фасовану яловичину, нібито імпортовану з Польщі, з фальшивими етикетками. За два місяці служба харчової безпеки Республіки Ірландія провела аналізи ДНК продуктів із яловичини, що продавалися в країні. З’ясувалося, що 10 із 28 гамбургерів із біфштексом містили конину. Результати досліджень були опубліковані в січні, а через кілька днів одна велика харчова компанія призупинила виробництво на своєму дочірньому підприємстві в Ірландії. Того самого дня близько 10 млн бургерів були вилучені з продажу у багатьох супермаркетах Великої Британії. 7 лютого шведська міжнародна харчова компанія Findus прибрала всі лазаньї з яловичиною з полиць британських супермаркетів після того, як аналізи показали, що деякі її продукти містили майже 100% конини. Наступного дня були заборонені виготовлені у Франції спагеті й лазаньї, після того як з’ясувалося, що на виробництві використовували м’ясо з румунських скотобоєнь, яке постачала нідерландська фірма. 13 лютого скандал поширився й на Німеччину, де також зняли з продажу лазаньї та чизбургери.
Уся Європа була обурена. Високопосадовці ЄС зробили суперечливий висновок, що Велика Британія не може заборонити ввезення м’ясних продуктів із-за кордону, адже не виявлено жодних проблем із безпекою. Але споживачі розлютилися. Міністри країн Євросоюзу зустрілись у його столиці, щоб обговорити кризу. Брюссель наказав усім 27 членам ЄС провести аналізи ДНК, аби перевірити, чи містять продукти з яловичини конину.
Споживачів обурили два моменти. По-перше, можлива наявність у конині ветеринарного препарату фенілбутазону, відомого як «б’ют», – забороненого в харчопромі. По-друге, ймовірно, старих коней, вирощених як скакунів, забивають у набагато старшому віці, ніж більшість призначених на забій тварин.
Можновладці різко відреагували на звинувачення в недбальстві й переклали вину на харчові компанії. Румунія заявила, що їй нічого приховувати і що не варто звинувачувати тамтешніх легальних м’ясників, які займаються кониною. Ферми у Великій Британії, які офіційно спеціалізуються на цьому м’ясі, також заявили, що не дозволяють змішувати його з яловичиною. Однак різниця в ціні досить відчутна: 1 т конини продається за €800, а яловичини – щонайменше за €3,5 тис. Десь хтось незаконно робить великі гроші на цій розбіжності.
Щвейцарія, Норвегія, Швеція, Кіпр і Люксембург також причетні до скандалу. Як пояснив один із коментаторів BBC: «Шведська компанія Findus користується послугами французької Comigel для виробництва готових страв. Для своєї фабрики в Люксембурзі вона отримує м’ясо від іще однієї французької фірми – Spanghero. Та своєю чергою вдається до посередництва агенції на Кіпрі, яка звертається до представника в Нідерландах, щоб отримати м’ясо зі скотобійні в Румунії». Людям, які звикли купувати яловичину чи баранину в місцевого фермера, важко собі уявити такий складний ланцюг постачання, що охоплює всю Європу.
Ця ситуація пов’язана з дедалі більшим попитом на м’ясо, який створюють багаті споживачі Заходу. Та водночас вони не хочуть платити більше за свою їжу. Міжнародні мережі супермаркетів займають дедалі ширшу нішу на ринку харчових продуктів, і втримувати низькі ціни їм дає змогу постачання з найрізноманітніших джерел, що стало реальністю завдяки транспорту з рефрижераторами й ефективним системам збуту. Три покоління тому більшість покупців отримували продукти, особливо м’ясо, на найближчих фермах. Покупці знали фермерів і були свідомі того, які харчі лежать на полицях місцевих магазинів. Крім того, люди вживали різноманітні види м’ясного – печінку, шлунки, нирки, мозок, язик і навіть кишки. Тепер усе інакше. Попит є лише на «найкращі» шматки – першокласний стейк або ребра. Здебільшого нинішні європейські споживачі вже не їдять конини, козиного чи ще якогось іншого м’яса, окрім яловичини, баранини, свинини, оленини, курятини, індичатини й качатини. Це означає, що велика частина м’яса корови, так би мовити, пропадає. Тож тепер скотобійні обчищають інші частини тварин до найменшого шматочка, перемелюють це м’ясо і продають для виробництва ковбас, лазаній, бургерів та будь-яких інших продуктів, у яких неможливо визначити, що за м’ясо всередині й звідки походить. Завдяки цьому воно коштує дешево, а відповідна промисловість приносить прибуток.
Харчова паніка – не перший інцидент. У деяких країнах підробки їжі викликали не лише скандали, а й смертельні наслідки. В Іспанії 1981 року більш ніж 600 осіб загинуло і ще чимало були паралізовані внаслідок вживання оливкової олії, в яку підмішували машинне мастило. В Австрії 1985 року було виявлено, що вино однієї з найпопулярніших марок містить діетиленгліколь – антифриз для автомобілів. А в КНР п’ять років тому широкого розголосу набула справа з дитячим харчуванням з домішками меламіну, від якого постраждали 300 тис. малюків, 52 тис. із яких були госпіталізовані. Кількох китайських високопосадовців за цю підробку стратили. Регулярно випливають на поверхню справи про використання технічного спирту для нелегального виробництва алкогольних напоїв, що нерідко мають трагічні наслідки – люди сліпнуть або дістають хвороби печінки.
Є дві причини харчових загроз. Перша: недбальство й неспроможність відокремити шкідливі хімічні сполуки в ході переробки та зберігання продуктів – нині ця проблема набула помітного поширення. Друга причина: незаконні оборудки для дешевшого виробництва, наприклад із додаванням заборонених речовин у корм для тварин або ін’єкції з водою, що їх вводять забитим тваринам для збільшення маси м’яса.
Чимало людей, побоюючись промислових харчових продуктів, стали з підозрою ставитись до готової їжі і дедалі частіше звертаються до місцевої та органічної, яку купують на ринках. Унаслідок скандалу з кониною в Європі, як свідчить опитування, майже половина споживачів Великої Британії, збираються бойкотувати причетні до нього супермаркети. Натомість громадяни повертаються до традиційних м’ясників – у деяких сімейних м’ясних крамничках продажі зросли на 30%.
Супермаркети стривожені зіпсутою репутацією. Вони негайно почали офіційно просити вибачення за інцидент. Однак їхні збитки у зв’язку з вилученням м’ясного – дрібничка порівняно з тими втратами, яких вони зазнають, якщо люди перестануть довіряти їхнім продуктам. Зрештою, мабуть, відповідальність має лежати на споживачеві. Господині в усі віки знали, як перевіряти продукти, перш ніж їх купити, вони брали тільки те, що вважали свіжим і безпечним. Нині цю відповідальність перекладено на великі промислові харчові компанії, яких ніхто не знає. Можливо, час покупцям знову стати відповідальними – навіть якщо доведеться більше платити за м’ясо.