Про що говорили на Міжнародному фестивалі архітектури та мистецтв ВЕЖА+

Культура
21 Грудня 2022, 12:41

16-17 грудня у Львові відбувся четвертий Міжнародний фестиваль архітектури та мистецтв ВЕЖА+. У події взяли участь понад 170 архітекторів, урбаністів, дизайнерів, представників інших творчих професій з України, а також Франції, Німеччини, Польщі. Зокрема, про свої найновіші проєкти розповіли архітектори Олег Дроздов, Ольга Клейтман (обидва з Харкова), Олексій Образцов (Дніпро), їхній колега з Франції Мартен Дюплантьє (Париж), архітектурний фотограф з Німеччини Йохан Зердун (Фрайбурґ), медіа-художник з Польщі Александр Яніцький (Краків). Також на фестивалі провели дискусію про роль мистецтва під час війни, яку модерував мистецтвознавець Павло Гудімов.

Богдан Гой. Фото: Галина Ткачук

Співзасновник ВЕЖІ, архітектор, голова Львівської спілки архітекторів у 2017-2020 роках Богдан Гой розповідає, що цьогоріч, зважаючи на всі обставини, це вже не так фестиваль, як форум, що й означає «+», доданий до назви. Попередні фестивалі проходили в липні, приурочені до Дня архітектури України, але в 2022-му взагалі було не зрозуміло, чи подія зможе відбутися, тож ВЕЖІ+ стали своєрідним підбиттям підсумків цього буремного року. Богдан Гой зазначає, що головна мета ВЕЖІ завжди полягала в пошуку сучасної мови української архітектури. Перший фестиваль у 2018 році був на тему «Пошук ідентичності», другий — про конструктивний діалог з митцями (тоді ж з’явилося гасло «Архітектура об’єднує»), третій — присвячений 30-літтю незалежності України — про те, чи з’явилася у нас за цей час своя виразно українська архітектура.

Читайте також:   Премія Тернера-2022: хто така Вероніка Раян і за що її відзначили популяризатори «концептуальної фігні»  

На теперішньому фестивалі головними темами стали «Війна. Архітектурний вимір» і «Архітектура нової України. Відбудова». Харківська архітекторка Ольги Клейтман розповіла, що з початку вторгнення тримає на підвіконні три протипіхотні гранати — на випадок, якщо доведеться зустрічати росіян в рідному місті. Як і багато інших архітекторів, Ольга волонтерить, але встигає працювати над розробкою нової набережної в Черкасах. На її думку, під час майбутньої відбудови надзвичайно важливим буде розумне та економне використання наявних ресурсів.

На фестивалі були присутні головні архітектори Львова й Ужгорода. Зокрема, начальник управління архітектури та урбаністики департаменту містобудування Львівської міської ради Антон Коломєйцев розповідав про те, як у Львові ставлять модульні містечка для переселенців, враховуючи урбаністичні ландшафти наявних мікрорайонів.

Антон Коломєйцев. Фото: Галина Ткачук

Однієї з центральних стала дискусія «Архітектори в час війни. Теорія, Практика, Освіта». Через те, що не всі заявлені лектори змогли прийти в перший день, її проводили двічі. Багато обговорювали, як живуть архітектори зараз, як змінилася їхня практика, форми, замовлення і насамперед завдання. Богдан Гой зазначає: «Перше позитивне зрушення — відкрилися закордонні ринки і дуже багато наших колег зараз активізували свою співпрацю з Європою. І виявилося, що ми конкурентоздатні і можемо працювати на європейських ринках. Ми відкриваємо нові горизонти, і це все не пройде намарно. Війна рано чи пізно завершиться, а контакти залишаться, і ця співпраця однозначно нас більше інтегрує в цей цивілізований простір».

Читайте також:  Анна Хромова: «Війна та Голокост – дві теми, яких чекають від ізраїльського автора. Нерідко я чую від письменників тут, що таке очікування втомлює, адже “ми, в принципі, нормальні веселі люди”» 

Важливо, що архітектори, як і представники інших професій зайняли активну громадянську позицію: хтось волонтерив, хтось допомагав переселенцям або допомагав виїжджати чи приймав тих, хто їхав зі Сходу на Захід. Богдан Гой справедливо підкреслює: «Наші знання корисні, бо ми вміємо розмістити велику кількість людей і організувати комфортний простір. І тому допомагали міській і обласній владі прийняти біженців».

На другий день дискусії переважно обговорювали скандальний законопроєкт №5655 про реформування сфери містобудівної діяльності. Його якраз у середині грудня Верховна Рада прийняла в другому читанні, попри протест громад з приводу імовірних ризиків, але закон був ініційований великими будівельними компаніями і давав їм усе, а відповідальність перекладав на архітекторів. Втім, петиція про накладання вето на нього за день набрала потрібні 25 тисяч голосів, бо для архітекторів і простих мешканців міст у ньому порушено життєві питання.

Олександр Барановський. Фото: Галина Ткачук

Під час фестивалю також вивчали досвід створення групою архітекторів з різних міст комплексу Emily Resort у Винниках (Львів), коли ефективно співпрацювало кілька бюро і студій. Координатор мистецьких проєктів Національної спілки архітекторів Олександр Барановський прокоментував це так: «Практика колаборації прийнята в різних країнах Європи, в Польщі теж. Зараз пік будівельної та архітектурної активності — на Заході України. Не дивно, що саме у Львові з’являються такі об’єкти, які поєднують бачення авторів з різних частин держави».

Читайте також:   Та й Бенксі з нами 

Одним з підсумків ВЕЖІ+ стало колективне усвідомлення того, що до війни Україна не була зшита, усі жили в своєму культурному просторі і своїй ідентичності. Сьогодні ж від Харкова до Львова у нас є спільний міф — українсько-російська війна.

Богдан Гой упевнений, що фестиваль є потрібним з багатьох причини, передусім як обмін досвідом і сформування параметрів нового українського архітектурного стилю, про який ще рано говорити, але за рік-два вже можна буде певніше казати про його розвій й ознаки. А також учасники були одностайні в тому, що важливо зберегти роль архітектора як того, хто генерує і формує суспільство, а не навпаки.

96