Юрій Макаров журналіст, телеведучий, ексголовред «Тижня»

Права споживача на світлому боці сили

Опінії
21 Листопада 2022, 13:45

Ми почали відзначати мало не банкрутство глобальної соціальної мережі — тієї, яка не Тік-ток і не Твітер, — причому святкування цілком у дусі часу відбувається в ній же ж самій, всередині цієї мережі. Отже: 11 тисяч звільнених працівників і чергове, вже третє за рік, падіння капіталізації на якісь дикі відсотки… Творець сервісу, п’ятнадцять років тому наймолодший мільярдер планети й герой байопіків, а нині просто розгублений топ-менеджер, вибачається, що переоцінив перспективи Метавсесвіту, на який передчасно зробив ставку. Це, звісно, перебільшення, дітище Закерберґа, якого в нас уперто називають Цукербергом, не помре, але може стати всього лише однією з багатьох іграшок навіть для авдиторії таких дідуганів, як я, а це гірше, ніж дефолт, — це смерть легенди.

У нас, українців, із витвором американського генія свої рахунки: від самісінького початку війни, тобто від 2014-го, мережа блокувала все, що вона вважала проявом «мови ворожнечі» — від прямих матюків на адресу диктатора сусідньої імперії до фамільярних натяків на національну приналежність до неї. Ну, гаразд, припустімо на хвилинку, що у вас у Каліфорнії так заведено (хоча мої особисті враження підказують, що й там не все так однозначно). Проте цензура рожевих поні видаляє практично все, що емоційно описує нашу війну — а спробуйте хоч одну хвилинку описувати її не емоційно! Про смерті, руйнування, катування, вигнання, про країну-агресора та її завзятих рабів. Спершу надходить попередження від анонімної адміністрації, потім обмеження в переглядах, потім тимчасове призупинення сторінки, потім видалення акаунту. Декілька провідних блогерів із кількістю підписників під сотню тисяч на наших очах опинилися… хотів написати «на вулиці», насправді всього лише в офлайні або… в інших мережах. В світі повітряних тривог і прильотів, а також павербанків, генераторів і буржуйок це не бозна яке випробування, але якщо ви заміряєтеся на віртуальний всесвіт як світле майбутнє, постає питання про ваші підходи.

Читайте також: Антропологія

До лютого в нас ходила легенда, що український сеґмент мережі модерується з Росії, й тамтешні чергові свідомо цензурують усе, що вони там у себе сприймають як «націоналізм», а ми вважаємо ідентичністю. Потім з’явилася гіпотеза, що в Каліфорнії серед молодих айтішників теж не бракує російськомовних, принаймні в анамнезі, а спадкові забобони не проп’єш. Навесні оприлюднили офіційну заяву, мовляв, сервіс таки дозволив нам певні вияви експресії, але їхнє розповсюдження обмежуються IP-адресами в межах України, проте реальна практика заперечує це послаблення. Останніми тижнями знову почастішале блокування надто активних абонентів, водночас декому надходять такі невинні за формою, проте дивовижні за змістом поради: «Дізнайтеся, як підвищити видимість» — мається на увазі видимість кожного конкретного повідомлення, як «розігнати» свій пост. Поводьтеся згідно з нашими правилами, й будете королем інтернету. Правилами? Цінностями? Чи комерційними міркуваннями?

Є дві протилежні версії. Версія перша: ніяких пильних модераторів узагалі немає, а є алгоритми рожевих поні, універсальні для всіх мов і країн, які реагують на заборонені слова, а також на скарги з табору сусідів. Оскільки в сусідів інформаційну війну, як добре відомо, поставлено на комерційні рейки, змагатися з їхніми ботофермами безнадійно. Версія друга, яка першу не скасовує, а доповнює: адептам метавселенної не хочеться втрачати вельми численну авдиторію 140-мільйонної імперії, де доступ до інтернету парадоксальним чином більш поширений, ніж пральні машини й теплі клозети. Ну а всілякі там наступи на свободу слова, серед іншого або в першу чергу в цифровому світі — це їхні внутрішні проблеми. Розмір має значення. Ну що ж, до лютого всі в світі вважали, що ми менші, суттєво менші. А зараз?

Читайте також:  Гниди 

На зорі незалежності нас учили: ринок все порішає, а той, хто по-свинячому поводиться зі споживачем, зрештою втрачає ринки. Згодом прийшло розуміння, що споживач може голосувати не лише ногами, в нього є права, й він може їх захищати — через державу або в суді. В даному конкретному випадку ми маємо справу з публічним сервісом (!), який заробляє на території нашої держави, зокрема, гроші від українських рекламодавців. Отже є всі підстави покопирсатися в Законі України «Про захист прав споживачів» і закласти відповідний позов. Ну а до того ж усі ми бачили фотографію пана Зеленського поруч із паном Закерберґом дворічної давнини, сподіваюся, не останню. Коли буде нагода, на наступній зустрічі я би попросив Володимира Олександрович пропрацювати це питання. Сьогодні український президент у світі не менш відомий і не менш популярний від засновника Meta, мені здається, до його претензій дослухаються.

А в очікуванні цих двох подій я би хотів звернутися до компанії Meta за умови, що там мене почують або хтось їм підкаже. Пане-добродію з командою! Якщо ви справді хочете бути воїнами світла, відірвіться на хвилинку від вашої картини сяючого майбутнього, зверніть увагу на суворе сьогодення. Майбутнє станом на зараз – це й є Україна. Це ми, точніше, наші збройні сили роблять усе, щоби майбутнє взагалі настало. Балансування між минулим і майбутнім не лише псує карму або службовий список при воротах до раю, залежно від конфесії, а й біржовий індекс. Не думаю, що вашій компанії личить репутація ворога вільного світу, як воно за фактом спостерігається зараз у одній конкретно взятій країні Європи.

Водночас мушу зізнатися, що я все ще вдячний мережі Facebook (ну нарешті промовився!) й усе ще в ній живу час від часу попри всю її недосконалість. Гарний винахід.

12