Дитиною нетерпляче чекала літа. Це була пора нових вражень, присмаку полуниць і черешень, нових обов’язків, наприклад допомагати батькам випасати череду. Тоді більшість селян ще тримали корів. Для мене як дитини це був серйозний виклик: прокидаєшся зранку й з бабусею готуєш обід. Обов’язково вареники. Несеш на поле батькам перекус і залишаєшся до вечора. А там і річка поруч, і скупатися можна. Уже і річка замулилася, а ще гірше — не впевнена, чи безпечно там нині. Хтозна, чи часом не впала у воду яка з ракет, що сусід щедро запускає по всій території України вже третій рік поспіль.
Гадаю, для кожного підлітка принаймні колись — у мирний час, літня пора була особливою через канікули — три місяці відпочинку. Що старшою ставала я, то більше втрачала відчуття літа. Різниця між порами року стрімко почала стиратися після 2014-го, коли додався чинник війни. Новини повертали до реальності й дедалі більше віддаляли відчуття безтурботності.
Від 2022-го це відчуття й зовсім зникло. Ти живеш і працюєш далі, і не важливо, яка пора року за вікном. Узимку — думки про те, чи не холодно бійцям на фронті, восени — чи не грузне техніка в багнюці від злив, улітку — як рятуватися від жахливого смороду на передовій, де трупний запах разом із запахом сирої землі змішався з потом наших воїнів.
Нині основний тягар лягає на плечі наших воїнів. Усіх тих, хто захищає країну на полі бою. Чимало таких у родині Тижня. На жаль, маємо і втрати серед колег, про які не можемо забувати, бо вони боролися за вільну Україну.
Водночас я розумію, що українців укотре чекає складне літо. Днями знову згадали, що таке аварійні й тепер уже заплановані вимкнення світла. Новини з фронту теж не тішать: ми втомлені, а ворог тисне далі.
Наш головний редактор Сергій Демчук також пішов у військо. Мала щастя працювати з ним! Та він обрав шлях воїна. І я горда бути в команді свідомих.
Читайте також: Кожен сам обирає як поводитися
Очевидно, літо буде непростим і для мене. Бо ж бути головною редакторкою — ще той виклик, з яким, упевнена, я впораюся.
Попри всі перипетії, Тиждень працює далі. Інформувати читачів, розповідати про реальність, хоч би якою вона була, відкривати історію та культуру, що століттями формувала українську свідомість й ідентичність, чим ми якісно відрізняємося від ворога.
Завдання ж кожного українця зараз одне — вистояти. Вистояти, поки такі, як наш Сергій Демчук, виборюватимуть час для тилу. Тож донатьте, підтримуйте армію, довіряйте перевіреним джерелам і читайте Тиждень.
А літо, яке в нас украли, ще буде. Я не сумніваюся — і ви не сумнівайтеся!