Не можна не визнати вміння цих ветеранів української рок-музики не просто постійно тішити своїх шанувальників новими альбомами, а й того хисту зробити кожну роботу якоюсь особливою, зі своєю тематикою. Того тижня львів’яни «Мертвий півень» концертом в Луцьку офіційно розпочали презентацію нового альбому «Радіо Афродита», більшість треків із якого гурт вже виконував на інших концертах. А минулого понеділка, в рамках фестивалю «Київські флюгери Львова», його презентували і столичній публіці.
Стосовно місця для першого виступу в рамках цієї програми, то воно безпосередньо пов’язано з тематикою роботи. «Афродита» – таким був позивний короткохвильової радіостанції УПА, що з 1943 по 1945 роки підтримувала українську партизанську боротьбу через радіоефір. «Мертвий півень» спробував перейняти естафету, пропонуючи слухачам уявити, що радіостанція ніколи не переривала свого мовлення. А оскільки УПА сформувалася на Волині, то презентацію цього інді-партизанського проекту, як його охрестили самі музиканти, вирішили розпочати саме з Луцька.
Дивовижно, але ця робота «півнів» стала першою, за їхню вже більш ніж 20-річну історію, в якій не буде жодної пісні на слова Юрія Андруховича. Є серед десяти треків народна «Ой, Марічко, чичері…», і фактично народна «Гуцулка Ксеня», є теми на тексти Павла Тичини та Сергія Жадана. Є пародійна «Шахтарочка», героїня якої з доброго почину вокаліста Михайла Барбари має чоловіка-президента і називається Люсею. І як тут без уже традиційних власних переспівів: пісня «Над морем» вперше вийшла в альбомі «Шабадабада» 1998 року, тепер вона, на думку музикантів, гармонійно влилась у концепцію нинішньої роботи.
Така естетика партизанського радіо, що діє в тилу у ворога, близька гурту: на думку Барбари, вони разом із музичними колегами, зараз ведуть боротьбу на інформаційному полі, і поки відчутно поступаються. Але та десятка пісень із «Радіо Афродита», рядки більшості з яких мали би бути знайомими будь-якому українцеві, є не так закликом до боротьби, такий настрій тут має хіба бойова «Машінґвери», як радше пропозицією згадати свою стару-добру поп-музику.
Таким, так би мовити, відсиланням до української музики періоду СРСР є переспівані гуртом теми «Минає день, минає ніч» та «Панно Інно». Першу пісню, авторства покійного композитора Миколи Мозгового, перероблювали багато різних виконавців – від Олександра Пономарьова до Софії Ротару. А ось «Панно Інно» – чергова спроба гурту звернутися до творчого доробку Віктора Морозова. Свого часу «півні» записали зі львівським виконавцем повноцінний альбом під назвою «Афродизіяки», але до освоєння цієї речі на слова Павла Тичини у них дійшли руки лише через майже вісім років. На самому альбомі голосу Морозова немає, але під час нещодавньої презентації диску у Львові він потішив глядачів виконанням «Панно Інно» разом із гуртом.
Натомість є голос іншого знаного виконавця: вокаліст «Кому вниз» Андрій Середа заспівав разом із Барбарою теж відому пісню «А ми удвох». Її теж переробляв на свій лад багато хто, чого вартий хоча б дует Валєрія Лєонтьєва та Дмітрія Ґордона, які виспівують українською. Прикро, що на київську презентацію Середа так і не завітав, як утім і гітарист «півнів» Роман Чайка, що не грав і у Львові на традиційному «Прокиданні з Мертвим півнем». Без його фірмових соло новий матеріал наживо звучав дещо блідіше, та й відчувалася якась незіграність, адже останні роки гурт живе на вісі Харків – Київ – Львів, а деякі композиції розучуються ледве не напередодні концертів.
«Радіо Афродита» не буде єдиним подарунком для слухачів «Мертвого півня»: ще цьогоріч команда обіцяє випустити збірку невиданих речей, що отримає назву «Рідкісна птаха». Наново нічого не переграватимуть, і все звучатиме так, як було 10–15 років тому.