«Звичайно, Майдан буде обов’язково. Знаєте, колись одного з філософів після Першої світової війни запитали, коли буде Друга. А він каже – вона буде обов’язково через 20 років, коли виросте нове покоління, яке забуде страхи батьків. От і рахуйте з 2004 року через 10 років виросте нове покоління, яке вважатиме, що ми не повторимо помилок своїх батьків. Тобто 2014-2015 року обов’язково буде майдан і вже з досвідом попереднього майдану. Тоді вже так просто не пройде життєрадісна Тимошенко і похмурий Ющенко. Вони будуть шукати своїх лідерів», – стверджує політолог.
Наразі, на думку Небоженка, в Україні можуть відбуватися локальні соціальні чи політичні протести.
«Скоріше за все, соціальні масові протести восени цього року можуть відбутися в найбільш депресивних і експлуатованих районах України, звідки походить джерело влади регіоналів – в Харкові, Луганську, Дніпропетровську, навіть в Одесі. Щодо Києва, то навряд чи тут будуть протести, тому що кияни дезорієнтовані, їх поглинуло виживання від кризи і в принципі ситуація в Києві трішки краща, ніж в інших містах. Тим паче, невдачі попередніх соціальних протестів говорять про те, що влада не збирається прислухатися і, як вона гордо заявляла на виборах, дійти до кожного. Що ми сьогодні маємо – дрібний бізнес притиснутий дуже сильно, у нього взагалі нема життя, середній – старається пристосуватися до нових корупційних потреб, а великий бізнес уже давно здався», – зазначає політолог.
Щодо протестів через можливе засудження екс-прем’єр-міністра Юлії Тимошенко, то екперт вважає, що з протестами виступатиме лише радикально налаштована частина її партії.
«У населення немає можливості тиснути на суди. Вони прекрасно розуміють, що судді найбільш цинічна частина нашого суспільства, оскільки вони постійно стикаються з горем і стають на сторону багатих, а не ображених. Тому повпливати суспільною думкою на суди те саме, що ви намагаєтесь повпривати через інтернет на начальника тюрми, щоб він покращив життя затриманим. Судді – це не та публіка, яка відгукується на суспільний тиск, а лише на телефонний дзвінок зверху чи на пачку грошей. Втім, на вулиці вийдуть політики. Зазвичай, політична сила починає розколюватися на радикалів, які захищають свого вождя будь-якими засобами та на тих, хто буде пасивно чекати розвитку подій. Звичайно, що якщо Тимошенко посадять, то в БЮТу також виділиться група радикально налаштованих, що будуть шукати засоби тиску на суддю», – додав Небоженко.
Однак, за його словами, в Україні наразі немає жодної політичної партії, яка могла би вивести людей на масові акції протесту.
«Немає такої політичної сили. Багато говорять про перспективи «Фронту змін» і «Свободи». Однак у них є така шикарна площадка як провладна сфера, занадто дорога навіть для західної Європи, як телевізійні канали, то як ви собі уявляєте, що ці люди вийдуть на вулицю. Розумієте, народ виходить на вулицю, коли йому не дають можливості сказати по телевізору чи в суді. А коли солідні самовпевнені лідери провладної опозиції мають можливість виступати в кращих ток-шоу, то народ не приєднається до них, з чим би вони не вийшли на вулицю», – стверджує Небоженко.
Утім, політолог не виключає виникнення спонтанних акцій протесту, пов’язаних з несправедливими рішеннями чи жорстокістю з боку державних органів влади чи правоохоронців на місцевому рівні.