Того дня парламент, по суті, відзначав кульмінацію податкової реформи, початок абсолютно нового етапу естонської податкової політики. Запровадження зниженого фіксованого податку як для фізичних осіб, так і для компаній не мало прецедентів у всьому світі. Чимало визнаних економістів пророкували швидкий крах естонської фінансової системи, однак вона все витримала і нікуди не поділася, решта податкових норм досі чинні.
До складу першого після окупації конституційного уряду Естонії, що прийшов до влади у жовтні 1992 року, входили соціал-демократи разом із консервативними партіями. Утім, фіксований податок без жодних перешкод став частиною програми коаліційного уряду. На тому етапі податки не були аж таким важливим питанням для народу. Люди розмірковували про набагато серйозніші альтернативи: Схід чи Захід, демократія чи диктатура, червоні чи білі.
Повсякденне життя було справжнім тестом на виживання, боротьбою за життя принаймні без голоду та холоду. Зима 1992 року виявилася найважчим періодом новітньої історії країни, не враховуючи війни. Сировина в Естонію не постачалася, після того як вона відрізала свою економіку від російської. Мешканцям цілих районів великих міст загрожувала смерть від холоду. Громадський транспорт не працював, на вулицях можна було побачити лише поодинокі автомобілі, а в січні 1992-го з магазинів зникли продукти першої необхідності – хліб і молоко. Навіть у великих столичних супермаркетах полиці порожніли цілими днями.
То кого б цікавило оподаткування? Чи була якась різниця між прогресивною і пропорційною податковою ставками, коли середня зарплата не перевищувала $50 на місяць! Перш ніж стати прем’єр-міністром 1992 року, історик Март Лаар прочитав лише одну книжку з економіки – «Свободу вибору» Мілтона і Роуз Фрідманів. Ця книжка, уперше опублікована естонською 1992-го, сформувала погляди двох естонських політсил, які фігурували в різноманітних коаліціях: «Ісамаалійт» та Партії реформ (вони ж входять до складу нинішньої коаліції).
Естонських політиків привабило те, що на противагу рівності Фрідмани ставили свободу, і це було головним для народу, який щойно звільнився від російської окупації. В очах виборців свобода переважала решту цінностей.
Представники Міністерства фінансів та міжнародні експерти активно протестували проти урядових планів щодо запровадження зниженого податку на прибуток. Очільник Податкового департаменту переймався найбільше. Він вважав, що політики можуть вигадати будь-які реформи, однак держава надто слабка й не може навіть знайти платників податків, не те що збирати їх на законному рівні.
На той час у Таллінні працювали сотні дрібних компаній, які жваво вели бізнес, але не потрапляли в поле зору Податкового департаменту. Шахраї реєстрували компанії за неіснуючими адресами, щоб міська влада не могла перевірити дані. Товарообіг і прибуток нерідко були не менш ефемерними за самі фірми. Бізнес вівся готівкою, зарплата виплачувалася в конвертах, тож часто компанії не відраховували до державної скарбниці жодної копійки.
Іноземні експерти виступали проти зниженого фіксованого податку, адже побоювалися значного дефіциту бюджету. Жодна інша країна не йшла на такий крок. У самій Естонії діяв прогресивний податок як для компаній, так і для фізичних осіб, причому найвища ставка сягала 50% прибутку.
Нова універсальна ставка була визначена на рівні 26% – найнижча можлива ставка для підтримки збалансованого бюджету. Такий самий податок платили й компанії. Мета – покласти край ухилянню від сплати податків і полегшити роботу Податкового департаменту. У результаті, попри різке зниження податку на прибуток, державна скарбниця насправді стала наповнюватися. Фіскальні норми, прийняті в Естонії 20 років тому, витримали випробування часом, і податок на прибуток для фізичних осіб залишається фіксованим. Щоправда, нині ставка нижча – 21%. Водночас податок на прибуток підприємств було цілковито скасовано. Фіскальну систему спрощено, а отже, легко та зручно подавати податкові декларації. Майже всі фізичні особи та компанії в Естонії взаємодіють із Податковим департаментом виключно через комп’ютер та інтернет. Раз на рік громадяни заповнюють податкову декларацію, зазвичай увесь процес займає щонайбільше 15 хв.