Едвард Лукас старший віцепрезидент Центру аналізу європейської політики (CEPA, Варшава й Вашингтон)

Плутократи і більшовизм

7 Квітня 2016, 11:08

«Панамські документи» свідчать, що наразі цю думку поділяють аж ніяк не всі. Тож, досягнувши певного рівня матеріального забезпечення, можна винайняти сумнівну юридичну компанію, яка надійно сховає твої статки від податкових служб, кримінального правосуддя й виборців. За рахунок затаєних в офшорах грошей можна давати хабарі й фінансувати передвиборчі кампанії, принагідно мінімізувавши можливості незручних запитань до себе.
Той факт, що Владімір Путін грабує Росію, ні для кого не таємниця (приємна іронія в тому, що затята антизахідна політика не заважає йому користатися конкретно цією «раковою пухлиною» капіталізму). Більше значення тут мають фундаментальні недоліки західної фінансової системи.

Коли в ній тільки-но створювалися акціонерні компанії як форма власності, робилося це з благородною метою: дати змогу партнерам комерційної структури йти на ризики, але при цьому лімітувати потенційні втрати. Таким чином у разі банкрутства бізнесу його акціонери втрачають тільки інвестовані гроші.

Читайте також: "Панамські папери": найбільший «злив» в історії

Хоча навіть така концепція досить суперечлива: виходить, що директорів товариств з обмеженою відповідальністю фактично було спонсоровано за рахунок загалу. Якщо в бізнесу все складається добре, то директори багатіють, а у випадку банкрутства проблеми лягають здебільшого на плечі клієнтів і працівників. Коли компанії займаються торгівлею, це ще більш-менш. А от коли позичають великі гроші і вкладають їх у ризиковані ініціативи, виникають сумніви.
Однак тоді, на початку, ніхто не передбачав анонімності акціонерів-власників. Сьогодні до нашої системи прокралися складні схеми сучасних юридичних осіб і ми зіткнулися із закритістю інформації про них. Чіткого рішення про те, чи дозволити такій грошовитій і нечесній системі розвиватися, не приймали ані законодавці, ані виборці.

Право власності — це бастіон прав особи на незалежну діяльність без остраху перед державою. Однак це не право контролювати державу чи обманювати її

Тому цю практику час припинити. Пропоную провести просту реформу договірного права в цивілізованому світі: від наступного року будь-яка транзакція на суму понад $1 млн має вважатися законною тільки за умови надання інформації про остаточного вигодонабувача. Якщо хочеш здати в оренду будинок у Лондоні, продати казино в Монако чи купити танкер із нафтою в Новоросійську, будь ласкавий, повідомляй, ким ти є і з ким маєш справу. Інакше до офіційних установ Лондона, Стокгольма чи Гааги тобі зась, хіба що в донецьких судах можна шукати допомоги.

Така заборона ніяк не зашкодить законослухняним підприємцям. А ось ті, хто прокручують справи через сумнівні юридичні компанії в екзотичних юрисдикціях, опиняться у скрутному становищі. Публічність робить їх уразливими до розслідувань справ про відмивання грошей та суспільного осуду.

Наступний етап іще суворіший. Від 2018-го треба заморозити всі активи з анонімними кінцевими вигодонабувачами. Власник може витребувати повернення таких вкладів, але виключно за умови, що пояснить, хто він такий. Знову ж таки законослухняним громадянам це не створить жодних проблем.

Читайте також: Посол США на тлі офшорного скандалу закликав Україну чесно проводити реформи

Насамкінець слід повідомити, що до 2020 року заморожені активи виставляються на публічний аукціон. Вторговані за них гроші тоді перебуватимуть у трастовому управлінні до 2022-го. А відтак перейдуть державі. Тобто їх можна зберігати де зав­годно, у Панамі чи Макао. Але, коли захочеться їх витратити, буде непереливки.

Ніколи не подумав би, що писатиму статтю, де агітуватиму за такий наступ на право власності. Це відгонить більшовизмом: злістю, бажанням влади, ідеалізмом і пожадливістю, які завдали стільки шкоди Росії та іншим країнам. Право власності — бастіон прав особи на незалежну діяльність без остраху перед державою.

Однак це не право контролювати державу чи обманювати її. І якщо ми не приборкаємо плутократів сьогодні, у підсумку можемо дістати справжній більшовизм.

——————————————————-

Найоперативніше на «панамський злив» відреагували в Ісландії. Ім’я її прем’єра Сіґмюндюра Давіда Ґюннлейґссона випливло у викритих документах у зв’язку з тим, що він не задекларував власності компанії на Британських Віргінських Островах, коли потрапив 2009 року в парламент. Опозиційні партії відразу почали вимагати імпічменту, а на вулиці вийшли натовпи протестувальників. Спочатку очільник правлячого кабінету відмовлявся йти у відставку, але врешті оголосив, що покине посаду. Крім того, за злиту інформацію взялися у США, Британії та Нідерландах: там відповідні відомства заявили, що проаналізують документи на предмет свідчень щодо корупції, яка підпадає під кримінальне переслідування. 4 квітня генпрокурор Панами підтвердив, що в країні почато розслідування діяльності Mossack Fonseca. У прокуратурі Франції теж заявили про старт слідчих дій на предмет того, чи намагалися громадяни або фінустанови країни ухилятися від податків через панамську юрисдикцію.