Надмірна відкритість економіки та одноманітність її промислової структури піднесуть Україні 2012-го низку неприємних сюрпризів. Процеси відбуватимуться на тлі глобальної рецесії, але з певним національним колоритом. Сценарій різкого падіння обсягів виробництва, як у серпні 2008 року, навряд чи повториться. Але темпи економічного зростання 2012-го сповільняться. Вже у ІV кварталі 2011-го спостерігалася тенденція зниження цін на товарних ринках – на нафту, метал, а ще раніше – на зернові та іншу продукцію АПК. Скорочення приросту експортних доходів негативно позначиться на курсі нацвалюти, а також на внутрішньому споживанні. Та загалом чинники економічного зростання істотно не відрізнятимуться від попередніх двох років: хіба що на повторення рекордного врожаю 2011-го чекати не варто (аграрії констатують, що через несприятливі погодні умови їм доведеться пересіяти більш як 50% озимих. – Ред.). Фактор Євро-2012 можна розцінювати як економічно сприятливий, але не варто його переоцінювати – навряд чи він кардинально змінить складну ситуацію в будівельному секторі, інших галузях.
Читайте також: Влада скорочує соціальні програми і збільшує витрати на себе саму
ВВП: НОМІНАЛЬНЕ ЗРОСТАННЯ
2012-го споживання та валове накопичення основного капіталу зростуть відповідно на 5% та 6%. На тлі глобальної рецесії очікується уповільнення зростання обсягів експорту до 3,8% та імпорту до 6%. Водночас з огляду на перевищення дефлятором експорту дефлятора імпорту різниця між номінальними темпами зростання товарообігу буде меншою. У 2012 році темпи зростання промислового виробництва становитимуть 7%. Попит на сировинні товари збільшуватиметься значно повільніше, ніж у докризовий період, наслідком чого буде відносна стабільність світових цін на ресурси. Головний внесок у зростання робитимуть, як і 2011-го, металургія та машинобудування.
Є ризик, що різкіше, ніж уявляється, погіршення зовнішньоторговельної кон’юнктури призведе до набагато повільніших темпів зростання економіки України, ніж означено. Така ситуація зумовлена, по-перше, одноманітною структурою вітчизняної промисловості. Вона законсервована: по суті, все господарювання в країні зводиться до трьох-чотирьох ключових галузей. І такий стан речей не змінювався від 2000 року (коли економіка країни почала відновлюватися після падіння в 1990-х). По-друге, економічна уразливість України до зовнішніх шоків пояснюється її надмірною відкритістю. Допускаючи рівновагу глобальної економіки в довгостроковій перспективі, можна стверджувати, що очікувана частка української зовнішньої торгівлі становить близько 1/3 експорту до ВВП. У 2005–2010 роках цей показник був на рівні 48%, тобто істотно перевищував рівноважне значення. Таким чином, 2012-го під час рецесії можливе суттєве падіння попиту на український експорт.
Звичайно, з одного боку, становище України не критичне, оскільки географія її експорту відносно широка. Так, наша зовнішня торгівля рівномірно розподілена між СНД, ЄС та іншими ринками (країни Азії й Африки). Тоді як у світі є і такі держави, які залежать лише від одного ринку, наприклад Польща, що випускає продукцію, орієнтовану на «стару» Європу. Але, з другого боку, конкурентоспроможність української продукції загалом помітно низька. Експортні галузі дуже енергомісткі, зростання цін на енергоресурси б’є по виробниках з усіма відповідними негативними наслідками.
Читайте також: Динаміка ВВП буде меншою, ніж очікує уряд
ІНВЕСТИЦІЙНІ НАСТРОЇ: ПЕСИМІЗМ
Хоч би якою була реакція США, ЄС, Китаю, РФ та інших держав на продовження кризи, можна констатувати, що її чергова хвиля не стане несподіванкою для інвесторів. Про подальшу ескалацію кризи наприкінці 2011-го було сказано достатньо, зокрема, й на рівні міжнародних фінансових інституцій. Бізнесмени мали змогу відкоригувати виробничі та інвестиційні плани. Різке погіршення ситуації в Україні восени 2008-го багато в чому зумовила несподіванка – більшість експортних контрактів були короткостроковими, анулювати їх не становило жодних проблем. Як наслідок – спад вітчизняної економіки виявився різким і глибшим порівняно з іншими країнами.
Останні роки прямі іноземні інвестиції оминають Україну і тримаються на фоновому рівні – близько $5 млрд, що вдвічі менше, ніж до кризи. 2011-го, щоправда, спостерігався певний стрибок капітальних інвестицій (після двох років їх скорочення), але на тлі дуже ймовірного зменшення прибутковості підприємств, за ускладнення доступу до кредитів 2012-го такої динаміки не втримати. Валове накопичення інвестиційного капіталу збільшиться на 6%. Зростання відбуватиметься завдяки приватному сектору, тим часом як державні інвестиції, навпаки, скоротяться.
ЦІНОВІ ОЧІКУВАННЯ: АГФЛЯЦІЯ
Головний інфляційний чинник – подорожчання харчової продукції. В цьому контексті Україну очікують щонайменше два додаткові ускладнення: скромніший урожай (якщо порівняти з 2011-м) та орієнтація експортерів продукції АПК на надприбутки водночас із подорожчанням харчів на зовнішніх ринках (після падіння цін 2011 року).
У промисловому сегменті ситуація передбачувана. Боргові проблеми зони євро, збитковість глобальної банківської системи призводять до скорочення кредитування, що, своєю чергою, обмежує інвестиційну активність, динаміку в будівельній галузі та світовий попит на метал. За цих обставин варто усвідомити, що, крім зростання зовнішньо-торговельного дефіциту, Україну очікує збільшення дефіциту її платіжного балансу. Обсяги інвестицій до країни проти 2009-го різко скоротяться, тоді як гравцям корпоративного сектору та державі буде дедалі складніше знаходити кредиторів і реструктуризувати зовнішні короткострокові борги. Тобто простежуються всі передумови для девальвації гривні.
НАЦВАЛЮТА: ДЕВАЛЬВАЦІЯ
2011-го року Нацбанк утримував курс гривні завдяки стерилізації ліквідності, зокрема, суворими адміністративними методами, насамперед регулюванням роздрібних обмінних операцій. Чи вистачить цих заходів 2012-го?
За нашими оцінками, гривня слабшатиме відносно долара США; цей тренд буде пов’язаний і з попереднім зміцненням реального курсу, і зі скороченням золотовалютних резервів у 2012–2013 роках. Найбільш оптимістичний варіант – середньорічний курс гривні 2012-го становитиме 8,3, а на кінець року сягне 8,6 UAH/USD. Причому девальвація могла б, з одного боку, допомогти промисловості скоротити витрати, а з другого – певною мірою знизити привабливість імпорту, що поліпшило б платіжний баланс. Але ж насправді проблема не в тому, що обмінний курс гривні не оптимальний, а в тому, що зростання експортних доходів в Україні призводить до ще більшого попиту на імпорт (зокрема, на газ, інші енергоносії). Навіть сприятлива ситуація на експортних ринках призведе до погіршення платіжного балансу. Багато яких товарів в Україні не виробляють у принципі, а значить ми змушені витрачати значну частину національного доходу на оплату імпорту. Виходить замкнене коло. Навряд чи його вдасться розірвати 2012-го. Нововведення в економіці наразі не є результативними. За таких обставин доводиться тримати платіжний баланс переважно за рахунок зовнішніх запозичень, а це шлях у нікуди. Ще років зо два такого господарювання – і на голодну пайку сядуть навіть відносно успішні галузі.
Читайте також: Регуляторна політика НБУ не гамує грошового голоду
ЛИШЕ МОЖЛИВО
В умовах глобальної рецесії в Україні зросте фіскальне навантаження на реальний сектор. Кабмін розраховує отримати 2012-го податку на доходи фізосіб на 480 млн грн більше порівняно з планом на 2011 рік, податку на прибуток підприємств – на 5,44 млрд грн, ПДВ – на 18,57 млрд грн. Декриміналізація економічних злочинів дає контролерам нові можливості для наповнення бюджету завдяки штрафам.
До рекордної позначки зросте держборг – 415,3 млрд грн (на 31 грудня 2012-го). На кінець 2011-го відповідний граничний показник становив 375,6 млрд грн.
До 1 липня 2012 року Україна (якщо враховувати і державний, і недержавний борг), за даними НБУ, повинна виплатити нерезидентам за коротко- та довгостроковими кредитами $53,5 млрд. За інформацією українського Мінфіну, за державним боргом 2012-го уряд має сплатити 47,8 млрд грн, 2013-го – 55,2 млрд.
Держкорпорації також житимуть не по кишені, зокрема очікується емісія облігацій внутрішньої держпозики для купівлі додатково емітованих акцій НАК «Нафтогаз України».
Подальше зростання дефіциту торговельного балансу України. За таких обставин уряд шукатиме валютних ін’єкцій або в РФ (зокрема, оплата за імпортований газ рублевими кредитами), або в Міжнародного валютного фонду, який, утім, може не продовжити співпраці з нашою країною насамперед з економічних мотивів (офіційний Київ напередодні виборів навряд чи погодиться з вимогою МВФ підняти тарифи на блакитне паливо для населення).
Девальвація гривні щодо долара США. Наприкінці 2011-го Нацбанк робив можливе й неможливе, щоб не допустити падіння української грошової одиниці до 11 UAH/USD. Чимало компаній у своїх бюджетах на наступний рік закладають саме такий курc.
Інфляція гривні перевищить офіційні й навіть експертні прогнози. Зокрема, за даними опитування підприємців Нацбанком, реальний сектор очікує зростання цін у 2012-му на 14%.
Україна активно розпродаватиме держмайно. У бюджеті приватизаційні надходження заплановані на рівні 10 млрд грн, однак або ця цифра є істотно заниженою, або об’єкти підуть з молотка на «конкурсах» із заздалегідь визначеним переможцем і більш ніж помірною ціною за об’єкт. Проект урядової Програми приватизації, розрахованої на чотири роки, передбачає доходи від продажу та управління держмайном на рівні 50–70 млрд грн зі зменшенням частки державного сектору в економіці до 25% 2014-го (з 37% 2010-го).
Читайте також: Взяти і поділити: держава хоче розпродати майже все майно до 2014 року
Приватизують Одеський припортовий завод, нерозпродані держпакети акцій обленерго, газорозподільні мережі, лікеро-горілчані й авіаційні заводи, ДАХК «Артем», вугільні підприємства. Можливе застосування нових приватизаційних схем: подрібнення пакетів із подальшою реалізацією на фондових майданчиках. Поміж ключових претендентів на держмайно – структури Дмитра Фірташа та Ріната Ахметова.
Проблеми з кредитуванням реального сектору та фізосіб у зв’язку зі згортанням багатьох бізнес-напрямів в Україні іноземними банками та складнощами оцінки ризиків в умовах глобальної економічної невизначеності. За останнє півріччя кілька великих установ з іноземним капіталом згорнули в Україні роздрібний бізнес, і 2012 року ця тенденція посилиться. 67,6% підприємців, опитаних НБУ наприкінці 2011-го, вважали відсоткові кредитні ставки зависокими.
Банки в умовах кризи ліквідності підвищуватимуть ставки за депозитами. Процес почався наприкінці 2011-го – деякі фінустанови пропонують ставки за короткостроковими гривневими вкладами на рівні 25–28% річних. Прикметно, що напередодні кризи 2008-го найвищі ставки коливалися в межах 20%. Можливе банкрутство кількох банків.
Відносна соціально-економічна стабільність до завершення Євро-2012. Не виключене відкриття митних кордонів для імпортерів товарів, необхідних для проведення футбольної першості. Це може призвести до неконтрольованого товарообігу.
Подальша монополізація ринків (насамперед сировинних) вітчизняними ФПГ.
Закон про декриміналізацію економічних злочинів може спричинити нову хвилю рейдерських атак на бізнес і заволодіння державними активами.
Частка «влади» у високорентабельному бізнесі збільшиться. Власники відомих торгових марок можуть згорнути бізнес в Україні через неадекватні пропозиції продати його. Наприкінці 2011 року з’явилась інформація про закриття компанії GSC Game World – розробника комп’ютерних ігор «Козаки» і S.T.A.L.K.E.R, а мажоритарні акціонери Nemiroff перереєстрували свою фірму в США, щоб уникнути проблем в нашій країні.
Читайте також: Українські підприємці дедалі частіше згортають бізнес