Економіка

  ▪   Спілкувалася: Вікторія Матола

Віктор Пинзеник: динаміка ВВП буде меншою, ніж очікує уряд

Колишній віце-прем’єр, міністр економіки та міністр фінансів України Віктор Пинзеник не розуміє більшості економічних рішень нинішньої влади і бачить серйозну проблему з їхнім втіленням

У. Т.: Вікторе Михайловичу, чи позначиться політична ситуація в Україні, тобто справи стосовно опозиціонерів, на процесі перемовин з МВФ, який наразі оголосив перерву у домовленостях з українською владою про виділення чергового траншу кредиту?

– Вважаю, що підстав для таких тверджень немає. Простим доказом цього є приїзд місії, що вже свідчить про готовність співпрацювати. Цей інститут (МВФ. – Ред.), певна річ, реагує на політику, точніше на економічну політику, керуючись так званим Меморандумом про економічну та фінансову політику уряду. Він оцінює, наскільки країни дотримуються визначених політичних рішень щодо економіки.

У. Т.: Наскільки черговий транш МВФ важливий для економіки України?

Країна має проблеми з платіжним балансом при великих зовнішніх зобов’язаннях, які протягом найближчих 12 місяців значно перевищать наявні валютні резерви. Крім того, вихід на зовнішні ринки є проблематичним для країни. Навіть на внутрішньому ринку є серйозні труднощі для отримання запозичень.

У. Т.: Державна служба статистики повідомляє, що у жовтні інфляція була нульовою. Чи можна довіряти цим даним?

– На жаль, дуже часто цей показник економіки є елементом політичних дискусій. Я не маю підстав не довіряти показникові служби статистики. Звичайно, помітне зростання цін, особливо на окремі групи, але їх індекс не розраховують за однією товарною позицією – це величезний перелік товарних груп.

Якщо взяти від початку року, то інфляція становить 4,2%, за рік – це 5,4%. Це теж висока інфляція, хоч ми і звикли до її показників на рівні 10% і навіть більше.

У. Т.: Мінфін заявляє про 11,9 млрд грн дефіциту держбюджету у січні – жовтні…

– Він більший – близько 15 млрд. Різниця в цьому разі непринципова. Важливо наголосити, що дефіцит держбюджету менший, ніж у попередні роки. Тобто помітний прогрес, адже торік цей показник становив понад 90 млрд. Цього року можемо вийти на дефіцит менший, ніж 4% ВВП. Хоча є і певні проблеми. Наприклад, нещодавнє збільшення статутного капіталу Нафтогазу або, інакше кажучи, надумана норма бюджетних за суттю видатків. Бюджет де-факто виділив 4,5 млрд на покриття дірок Нафтогазу. Звісно, це бюджетний дефіцит. Якщо до кінця року зроблять кілька таких чи подібних кроків, то цифра (дефіциту держбюджету. – Ред.) може бути значно вищою.

У. Т.: Останнім часом чималого розголосу набула ситуація щодо виплат пільг чорнобильцям, афганцям. Влада обіцяє їх не скасовувати. Чи покриє це бюджет?

– Як на мене, чимало людей не розуміють суті цього конфлікту. Не йдеться про скасування пільг. Мова йде про проблему, яку, на мій погляд, спровокували судові рішення. Зокрема, сутичка спалахнула через відсуджені суми пільг, обіцяні ще 1995 року. За 16 років, вдумайтеся, набігають дуже пристойні суми – понад 170 млрд загалом по країні. Але мова йде про закони, дію яких постійно зупиняли інші законодавчі акти.

У 2008 році я готував бюджет, і цю проблему вирішили. Був ухвалений закон про державний бюджет та внесено зміни до деяких законів України. Виплати пільг не припинилися, а лише уточнювались норми законів. Адже прописані законодавчо суми цих виплат неможливо виплачувати, держбюджет просто не здатен це зробити. І в суспільстві тоді було спокійно... Як і 15 попередніх років, коли ухвалювалися подібні рішення всіма політичними силами, що перебували при владі.

У. Т.: Кабмін спрогнозував оптимістичне зростання ВВП України наступного року. Наскільки це реально?

– Є підстави вважати, що цифра динаміки ВВП занадто оптимістична. Як на мене, вона буде меншою, ніж очікує уряд. Тим більше, що є проблеми з експортних позицій. Та й загалом не бачу кроків у економічній політиці, які б свідчили про оптимістичні показники зростання.

У. Т.: Як впливає на курс гривні рішення НБУ щодо пред’явлення паспортів під час валютно-обмінних операцій?

В умовах, коли суспільство очікує девальвації, таке нововведення лише посилює цю тенденцію. Навпаки будь-яка свобода доступу людини до певного товару не підштовхує її на створення запасів. І будь-які обмеження, а в цьому разі ним є паспорт, створює додатковий попит. Тому я не очікую, що це рішення матиме добрі результати, хоча у світі є така практика.

У. Т.: Ще одним чинником, здатним послабити гривню, називають рішення уряду щодо розрахунків за газ російськими рублями.

– З економічного боку не бачу сенсу чи логіки такого рішення. Пояснення може бути одне – через брак грошей МВФ уряд вирішує позичати в Російської Федерації, але на рівні державного боргу, таким чином потрапляючи в економічну залежність від неї та серйозно ускладнюючи переговірну позицію України в багатьох питаннях. Це також міняє структуру резервів, з’являється невільноконвертована валюта, що спричинює додаткові ризики. Поясню: за поточними операціями рубль – конвертований, як і гривня, але ці валюти не є вільноконвертованими за капітальними операціями. Взявши у власні резерви рубль, ми переносимо додаткові рубльові ризики в Україну. Я дуже не хотів би, щоб наступного року замість 20 років виходу з рубльової зони Україна «святкувала» щось інше. Фундаментальну ж проблему – дефіцит платіжного балансу – такими діями не вирішити.

У. Т.: Актуальності ще не втратила дискусія щодо важливості вступу України до зони вільної торгівлі ЄС та СНД. На вашу думку, де їй вигідніше бути?

– У відносинах України з країнами СНД нічого не змінилось. Так звана вільна торгівля провадиться з 1993 року. Єдине – вільної торгівлі, тобто рівних умов для українського і, наприклад російського, підприємства без застосування експортно-імпортних мит, там немає, як і не було. Ціна газу в кілька разів вища для українського підприємства, ніж для російського. Це – нерівні умови для вільної торгівлі.

Коли ми говоримо про Євросоюз, то мова йде про отримання доступу до ринку, де для нас були суттєві обмеження.  

У. Т.: Зважаючи на політичну ситуацію, Україна підпише Угоду про асоціацію з ЄС до кінця цього року?

– Виникли певні перешкоди. Коли ми хочемо приєднатись до якогось дому, то ми не можемо сказати десяткам його мешканців: «Посуньтеся. А завтра ми житимемо за нашими правилами». Так не буває. Ми ж прагнемо до цього дому, тому ми маємо розуміти ці правила та сприймати їх.

Жодна країна ЄС не сприймає тих процесів, які відбуваються сьогодні в Україні, зокрема, через деякі судові рішення. Європа ніяк не може зрозуміти, як за політичне рішення (яким би воно не було) застосовується кримінальна відповідальність. Я вважаю, що рішення, щодо якого був винесений вирок суду (підписання газових контрактів 2009 року Юлією Тимошенко. – Ред.) було дуже поганим. Але відповідальність за це може бути одна – берете бюлетень і більше не голосуєте… У світі немає іншої практики. Тому що інакше будь-яке рішення може стати предметом кримінального переслідування. А це дуже небезпечно з погляду розвитку демократії та суспільного прогресу. І запитання виникають не через прізвища чи посади. Я думаю, таке ставлення країн Європи було б до будь-якого прізвища, з яким пов’язані подібні процеси. Навіть якби помінялись місцями нинішні політичні сили.

У. Т.: Які економічні санкції можуть загрожувати Україні від країн Євросоюзу у зв’язку з такою ситуацією?

– Передчасно зараз ставити питання у площину санкцій. Сподіваюсь, що до влади дійдуть сигнали, які подає Європа.

У. Т.: Як ви оцінюєте справи, порушені стосовно Тимошенко та Луценка?

– Я вже дав оцінку. Думаю, політичний характер цих процесів розуміють і в Європі, і в Україні.

 У. Т.: Що, на вашу думку, першочергово слід змінити для досягнення якісних змін в економіці?

– Три принципові речі – прогнозована гривня, сприятливий інвестиційний клімат, ефективна судова система. Це фундаментальні речі, які потрібні для розвитку країни. Але ці прості речі потребують багатьох системних рішень у різних сферах.