8 ранку. Будівлю парламенту перетворили на справжню фортецю. Підходи до ВР перегородили автобусами МВС. По периметру Ради – хлопці у спецодязі – поглядають з-під шоломів, подивляючись на опозиційний мітинг, який застряг десь поряд з будівлею Кабміну, впершись у кілька рядів живої стіни з чоловіків у чорних шоломах. Силовики на всяк колір і смак – тут і проста міліція, і спецпідрозділ «Барс», і сумновідомий «Беркут». Втім, попри ефемерний штурм, зовсім поряд встановили сцену для «президентського» мітингу. «Київ – столиця не опозиції, а столиця нашої держави!» – світиться не великому екрані. Тут же – кількасот осіб «характерної зовнішності», які дуже подібні на тітушок. Перед ними виступають депутати-регіонали. Переконують – політика президента правильна, а Угоду про асоціацію не підписували через економічні проблеми. Тож, в якості альтернативи, пропонують будувати Європу в Україні. Тітушкам байдуже. Втім, це компенсується невичерпним зарядом ораторів, крики яких чути навіть у кулуарах парламенту.
У Верховній Раді майже аншлаг. 411 депутатів займають свої місця, Володимир Рибак відкриває засідання і зачитує повідомлення про вихід з фракції Партії регіонів Давида Жванії та Інни Богословської. Попри прогнози, ані п’ять, ані тридцять регіоналів не висловили бажання залишити дружні лави найбільшої фракції Ради. У секторі ПР видно певну напругу, частина депутатів сидять понурі. З ними контрастують активні опозиціонери. Вони просто-таки залітають до зали засідань, хтось приносить із собою кислотно-зеленого кольору жилети із написами «Народний депутат».
Читайте також: Світ про недільний Майдан: цивілізаційний вибір, страх Януковича та урок для ЄС
Традиційно з трибуни виступають Яценюк, Кличко і Тягнибок. Вони повторюють тези з Майдану про імпічмент президенту, відставку уряду і переобрання Ради через зрив асоціації і силовий розгін студентів. В процесі починається метушня – шириться чутка, що до парламенту зайшли тітушки, їх кинулися блокувати депутати-опозиціонери. Рибак, аби розібратися, оголошує десятихвилинну перерву.
«Це ви дали наказ завести їх сюди», – звертається до Рибака Яценюк. На обличчі спікера застигає гримаса нерозуміння ситуації.
«Особи характерної зовнішності» таки справді в будівлі. Але далеко зайти їм не дають опозиціонери – «спортсменів» блокують і виштовхують на двір, засідання відновлюється. Слово бере регіонал Анатолій Кінах і заводить стару пісню про «економічні проблеми». Чути погано. Раз по раз опозиціонери скандують «Ганьба!». Врешті, добираютсья до найголовнішого – висловлення недовіри уряду Азарова. Почалися дебати, регіонали напружились. Провідні персони фракції – Олександр Єфремов, Михайло Чечетов та Володимир Олійник постійно про щось радяться, комусь телефонують, не звертаючи увагу на оточення і обурення опозиціонерів щодо відсутності урядовців.
«Ми не можемо голосувати постанову (щодо недовіри уряду), оскільки міністри не присутні в залі засідань. Та через кілька днів будь-який суд зможе скасувати це рішення, оскільки це є порушенням процедури», – пояснює Яценюк.
В УДАРі додають – у частини регіоналів відібрали картки для голосування, оскільки у фракції назріває розкол. У відповідь члени ПР радо крутять у повітрі шматками пластику з фотографіями.
Врешті, депутати домовляються і 386 голосами викликають до Ради уряд Азарова, оголошується перерва.
У кулуарах опозиціонери пояснювали журналістам: у Партії регіонів справді не знають, як проголосують депутати фракції щодо відставки Кабміну. Тож можуть побоюватися результатів голосування. Втім, вони висловлювали упевненість – уряд має прийти.
І Азаров прийшов. Із членами Кабміну він запізнився майже на годину. Урядовці були упевненими в собі. Складалося враження, що вони присутні радше на традиційній годині запитань, ніж на голосуванні про власну відставку. Не було хіба що голови МВС Віталія Захарченка. Слово взяв Яценюк, як автор проекту постанови. Мов проповідник, він закликав прем’єра покаятися у своїх гріхах перед депутатами, попросити у людей вибачення і смиренно піти.
В Азарова, правда, плани були дещо інакші. Прем’єр, непоквапом ковтнувши водички, під крики свободівців «українська» почав свою доповідь. Російською. Прем’єр навіть утримався від своїх традиційних менторських зауважень, терпляче озвучуючи усім давно відомі тези і про економічні проблеми, і про загрозу безробіття, і про кабальні газові угоди «папєреднікав».
Власне, навіть за підтримки частини позафракційних опозиціонери не добирали 226 голосів для відставки Кабміну. Прем’єр про це знав, як і сам Яценюк. Певно, тому останній так радо підтримав альтернативний проект КПУ.
Петро Симоненко у кращих традиціях комуністів був і не проти відставки Кабміну, і не за. Якщо бути точним – КПУ виступала за звільнення уряду, але з іншим формулюванням. І лише за таких умов, говорив Симоненко, мов фокусник витягаючи з рукава проект альтернативної постанови, комуністична фракція підтримає недовіру уряду.
А у фокусах важливо слідкувати за руками. Заява КПУ була справді дещо несподіваною. Тож Арсеній Петрович, переконаний у тому, що отримав козир в руки, порадився із партійцями, вийшов на трибуну і заявив офіційну позицію опозиціонерів – проект комуністів підтримують. Фокус спрацював. Голова Ради оголосив про голосування проекту про відставку Азарова і Ко від опозиціонерів. Останні відчули недобре і спробували дати задній хід. Депутати розмахували руками, кричали «ні», але було пізно. Загорілося табло, обранці кинулися натискати кнопки. Чечетов підняв руку. «За» проголосували аж 186 депутатів – 168 опозиціонерів, 17 позафракційних та один регіонал. Комуністи не дали жодного голосу. Рибак запропонував оголосити наступне питання. Опозиціонери здивувалися.
Фокус від КПУ полягав у тому, що проект постанови комуністів навіть ще не зареєстрували. Відтак, він не міг бути проголосованим. Позафракційний депутат Сергій Міщенко у кулуарах пояснював – з позафракційними навіть ніхто і не намагався домовитись щодо відставки Азарова. Більше того, з депутатами від ПР, які вагалися у своїй вірності партії, теж не вели жодних перемовин. Таким чином, Кабмін отримав імунітет від звільнення через парламент до 17 січня 2014 року (раніше, за процедурою, депутати не можуть повернутися до цього питаня). Лідери опозиції одразу ж заявили – підуть до адміністрації президента із заявою про звільнення уряду. Запевняли – Янукович іще не в Китаї із візитом, він в Україні. Оскільки китайські ЗМІ про приїзд вітчизняного гаранта нічого не повідомили.
Опозиція кинулася блокувати трибуну, Яценюка обступили партійці, Арсеній Петрович активно жестикулюючи руками щось пояснював. Азаров, цілком задоволений собою, потис руку Рибаку, попрощався з Радою і вийшов у двері.