Дві провідні економіки ЄС, Франція та Німеччина, 22 листопада 2022 року виступили зі спільною декларацією про створення, по суті, нового альянсу в галузі промислової політики для захисту європейських галузей від дискримінаційних торгових заходів та недобросовісної конкуренції з боку США та Китаю. Головною причиною, що спонукала їх до рішення про перегляд принципів реалізації промислової політики, стало ухвалення адміністрацією президента США Джо Байдена Закону про зниження інфляції (далі Закон), що передбачає запровадження пакету промислових субсидій та податкових пільг на суму 369 млрд дол для стимулювання американського зеленого бізнесу та забезпечення енергетичної безпеки. Цей Закон набуде чинності 1 січня 2023 року, і, з європейської точки зору, він є протекціоністським заходом і справжнім викликом для європейських компаній, оскільки спонукає їх перенаправляти інвестиції з Європи та «купувати американське. Серед іншого, Закон про зниження інфляції спрямований на стимулювання інвестицій у національну економіку, у виробництво альтернативної енергії, що має призвести до скорочення викидів вуглецю приблизно на 40% вже до 2030 року (в такий спосіб передбачається скорочувати інфляцію з боку пропозиції), а також передбачає продовження дії Закону про доступне медичне обслуговування на три роки, до 2025 року (що дозволить скоротити частку приватних витрат на медичні послуги). Крім того, у Законі міститься заклик до прийняття всеосяжного законодавства про реформу дозволів, необхідного для розблокування внутрішніх проєктів у галузі енергетики (що підтримують розробку та впровадження екологічно чистої електрики та палива, екологічно чистого транспорту, екологічно чистого обладнання, систем уловлювання викидів вуглецю), які знизять витрати для споживачів та допоможуть досягти довгострокових цілей з викидів, забезпечуючи безперервний прогрес у досягненні національної мети з нульових викидів до 2050 року. Міністерство енергетики США очікує, що багато грантів, кредитів та інших програм, передбачених у Законі про скорочення інфляції та Законі про інфраструктуру, вплинуть на скорочення забруднення шляхом стимулювання інвестицій в енергетику, промисловість, будівництво та транспорт. Крім положень про чисту енергію, закони також включають нові програми та політику, що стосуються збереження сільського господарства та лісового господарства.
Читайте також: Чому держбюджет-2023 року поглиблюватиме економічний спад
Побоювання європейців більш ніж обґрунтовані, адже високі ціни на енергоносії в Європі можуть змусити все більше компаній призупинити інвестиції або навіть закрити бізнес, переміститися до США чи Китаю для будівництва майбутніх заводів — від акумуляторів та електромобілів до вітряних турбін та мікрочіпів. За даними інвестиційної компанії Jefferies, десята частина виробництва нерафінованої сталі в Європі вже простоює, всі заводи з виробництва цинку скоротили виробництво, а половина виробництва первинного алюмінію зупинилася, не кажучи вже про скорочення виробництва пластмас, кераміки та хімічних заводів. Дедалі більше німецьких компаній розширюють свої офіси більшою мірою у південних штатах США, які спокушають німецькі компанії дешевою енергією та низькими податками. Вірджинія, Джорджія та Оклахома вже пропонують європейським фірмам спеціальні стимули для переміщення або принаймні розширення свого виробництва в США. Керівництво Volkswagen, найбільшого автовиробника Європи, у вересні 2022 року попередило, що може перерозподілити виробництво з Німеччини та Східної Європи, якщо ціни на енергоносії не знизяться. Американський сталеливарний гігант ArcelorMittal заявив, що скоротить удвічі виробництво на двох сталеливарних заводах у Німеччині, анонсувавши плани щодо розширення виробництва в Техасі. У часткову відпустку відправило третину своїх співробітників керівництво скляного заводу Arc International на півночі Франції, що донедавна планував закріпити за собою звання найбільшого у світі виробника скляного посуду. Чотири з дев’яти печей заводу вже простоюють, а решту буде переведено з природного газу на більш дешеве дизельне паливо, попри його згубний вплив на навколишнє середовище.
У жовтні 2022 року німецький хімічний гігант BASF заявив про намір скоротити операції в Німеччині та розширити свою діяльність у Китаї, оскільки значне підвищення цін на природний газ та електроенергію протягом року чинить тиск на ланцюжки доданої вартості у хімічній промисловості. Така заява стала додатковим викликом на тлі боротьби уряду Німеччини з нестачею енергії при одночасному досягненні поставлених кліматичних цілей, що, серед іншого, передбачає скорочення розширення атомних електростанцій. Перший завод BASF у південно-китайському Чжаньцзяні розпочав роботу на початку вересня і на сьогоднішній день є найбільшим закордонним інвестиційним проєктом компанії. Втім тут слід зазначити, що даний проєкт BASF не є наслідком енергетичної кризи в Європі, оскільки зміна ланцюга поставок та створення виробничих потужностей часто займає роки.
Загалом станом на серпень 2022 року американські виробники вже повернули близько 1,43 млн робочих місць, що на 67 000 перевищує допандемічний рівень. І це лише початок реіндустріалізації та відновлення американської економіки, бо відтік робочих місць із Європи лише почався. Комісар ЄС з промисловості Тьєррі Бретон попередив, що новий пакет субсидій адміністрації Джо Байдена є «екзистенційною проблемою» для європейської економіки, яка, по суті, знаходиться на межі деіндустріалізації.
Читайте також: Яких змін потребує податкова система України?
Метою підвищення субсидування європейської промислової політики є створення найкращих умов для бізнесу, щоб Європа залишалася місцем для інвестицій у найважливіші екологічні технології майбутнього, такі як батареї, водень чи сонячні панелі. Хоча у заяві уникають прямого використання терміну «субсидії», натомість у ній йдеться про необхідність «вивчити можливості промислової політики для запобігання негативним наслідкам протекціоністських заходів з боку третіх країн» та «створити європейську платформу трансформаційних технологій» для того, щоб запобігти перетворенню Європи на промислову пустку. У тексті декларації також звучить заклик до Європейської комісії (ЄК) про прискорення процедури затвердження субсидій у рамках IPCEI (англ. Important Project of Common European Interest) — важливих проєктів, що становлять загальноєвропейський інтерес. IPCEI включає більше однієї держави-члена і має позитивно впливати на внутрішній ринок, формуючи переваги, що не обмежуються державами-членами та компаніями, що беруть в них участь. Проєкти в НДДКР орієнтовані на розвиток інновацій та мають продукувати додану вартість. Перше промислове розгортання (ППР) відбувається там, де воно дозволяє розробити новий продукт з високим вмістом НДДКР або розробляється інноваційний виробничий процес. ППР передбачає масштабування пілотних об’єктів або охоплюють етапи, що йдуть за пілотною лінією, включаючи етап тестування, але не масове виробництво чи комерційну діяльність. За своїм характером IPCEI часто пов’язані зі значними ризиками та потребують спільних, добре скоординованих зусиль та міжнародних інвестицій з боку органів державної влади та промисловості з кількох держав-членів. В даний час IPCEI орієнтовані на виробництво батарей та мікроелектроніки. Декілька інших IPCEI знаходяться в розробці: Hydrogen IPCEI, IPCEI з хмарної інфраструктури та послуг (IPCEI-CIS), IPCEI для мікроелектроніки та зв’язку (ME IPCEI2) та IPCEI Health.
Варто зазначити, що ще 2012 р. ЄК запровадила поняття «ключові підтримуючі технології» (англ. Key Enabling Technologies, KET), описуючи ним: a) допоміжний продукт для розробки товарів та послуг, що підвищує їхню загальну комерційну та соціальну цінність; б) технології, засновані на нанотехнологіях, мікро-/наноелектроніці, промисловій біотехнології, передових матеріалах та/або фотоніці, але такі, що не обмежуються ними; в) продукти, що виробляються за передовими технологіями.
ЄК у вересні 2022 р. схвалила відповідно до правил державної допомоги ЄС другий важливий проєкт, що представляє загальноєвропейський інтерес для підтримки досліджень та інновацій, першого промислового розгортання та будівництва відповідної інфраструктури у ланцюжку створення вартості водню. Проєкт під назвою IPCEI Hy2Use був спільно підготовлений тринадцятьма державами-членами: Австрією, Бельгією, Данією, Фінляндією, Францією, Грецією, Італією, Нідерландами, Польщею, Португалією, Словаччиною, Іспанією та Швецією. Держави-члени нададуть до 5,2 млрд євро державного фінансування, що, як очікується, дозволить залучити додаткові 7 млрд євро приватних інвестицій. У рамках IPCEI Hy2Use 29 компаній, що ведуть діяльність в одній або кількох державах-членах, включаючи малі та середні підприємства та стартапи, візьмуть участь у 35 проєктах. До категорії мікро-, малих та середніх підприємств зараховують підприємства, на яких працює менше 250 осіб та річний оборот яких не перевищує 50 млн євро.
Читайте також: Продовольча безпека. Чому Україні вже зараз потрібні банки їжі
IPCEI Hy2Use охоплюватиме більшу частину ланцюжка створення вартості водню, що може сприяти збільшенню постачання відновлюваного і низьковуглецевого водню, тим самим знизивши залежність від постачання природного газу. За оцінками МЕА, до 2030 року попит на водень може сягнути 115 млн тон на рік. Цей показник може навіть збільшитись до 130 млн тон на рік за умови, якщо уряди повністю виконають свої нинішні зобов’язання щодо захисту клімату. Очікується, що в найближчому майбутньому буде реалізовано кілька проєктів: до 2024–2026 років очікується введення в експлуатацію великомасштабних електролізерів, а до 2026–2027 років буде розгорнуто багато інноваційних технологій. Завершення всього проєкту заплановано на 2036 рік.
IPCEI орієнтовані на стратегічні сфери для технологічного та наукового суверенітету ЄС, як-от: штучний інтелект; квантові обчислення; доступ та використання даних при забезпеченні довіри до хмарних сервісів; прийняття надійних, комплексних та прозорих схем сертифікації кібербезпеки, які відповідатимуть європейським стандартам захисту даних; реалізація проекту Ariane 6, який гарантує автономний доступ до космосу, а також просуває європейські міні-пускові установки, які сприятимуть розвитку інновацій. При цьому критики вже нагадують про проблеми з вибором «переможців та європейських чемпіонів», з якими асоціюються провали європейської промислової політики, як-от: франко-німецька пошукова систем Quaero, що субсидується ЄС; Galileo, європейська супутникова альтернатива GPS; хмарні консорціуми Numergy і Cloudwatt, які безрезультатно освоїли величезні субсидії французького уряду. І хоча в Декларації наголошується на прихильності до правил Світової організації торгівлі, незрозуміло, яким чином надання заходів державної допомоги ЄС не дискримінуватимуть іноземних інвесторів.
Із запровадженням Закону про зниження інфляції, США фактично беруть на озброєння досвід Китаю, для якого успіх у глобалізації не був би можливим без масивної державної допомоги, призначеної для стимулювання виробництва китайських товарів та збільшення їхньої конкурентоспроможності на зовнішніх ринках. Якщо ж країни-члени ЄС почнуть спрямовувати кошти на підтримку національних підприємств самостійно, тоді некоординована реакція на енергетичну кризу, на яку країни ЄС уже відповіли безліччю заходів національної підтримки, загрожують підірвати єдиний ринок.
Побоюючись розгортання початку торгової війни між ЄС та США, канцлер Німеччини Олаф Шольц припустив, що Угода про промислові тарифи між ЄС та США могла б розрядити обстановку, тоді як офіційні особи США закликали ЄС уникати будь-яких торгових суперечок та запропонували натомість копіювати американську модель субсидування своїх галузей.