Наталія Резнікова Доктор економічних наук, професор

Продовольча безпека. Чому Україні вже зараз потрібні банки їжі

Економіка
11 Серпня 2022, 09:49

За даними нового звіту Міжнародної організації з міграції (МОМ), внутрішньо переміщені особи (ВПО) в Україні опинилися у гострій кризі, пов’язаній з браком засобів для існування. Майже дві третини тих, хто мав роботу до переміщення, втратили її, а кожен п’ятий переселенець повідомляє про відсутність доходів. За даними Програми розвитку ООН (ПРООН) початку квітня, якщо війна набуде затяжного характеру, 90% населення України зазнає бідності і опиниться у зоні високої вразливості. Нинішня ситуація свідчить, що негативні прогнози справдились.

 

13 квітня 2022 року голови Групи Світового банку, Міжнародного валютного фонду, Світової продовольчої програми Організації Об'єднаних Націй і Світової організації торгівлі опублікували спільну заяву, в якій закликали міжнародну спільноту вжити термінових заходів для вирішення проблеми відсутності продовольчої безпеки, збереження відкритої торгівлі та забезпечення достатніх обсягів фінансування для задоволення найнагальніших потреб.

 

Глобальна продовольча криза частково посилюється зростаючим числом обмежень на торгівлю продуктами харчування, запровадженими країнами з метою збільшення внутрішньої пропозиції та зниження цін. Станом на 15 липня 2022 року вже 18 країн запровадили 27 заборон на експорт продуктів харчування, а сім країн імплементували 11 заходів щодо обмеження експорту, намагаючись діяти на упередження продовольчої кризи, що, звісно, створює додаткову напругу в країнах, залежних від імпорту продовольства.

 

Міністерство сільського господарства США (USDA) визначає відсутність продовольчої безпеки як відсутність постійного доступу до достатньої кількості продуктів харчування для активного і здорового життя. Хоча голод і відсутність продовольчої безпеки тісно пов'язані, це різні поняття. Голод належить до особистого фізичного відчуття дискомфорту, тоді як відсутність продовольчої безпеки — це брак доступних фінансових ресурсів для харчування на рівні домогосподарства. «Низька продовольча безпека» означає, що домогосподарство знижує якість, різноманітність і бажаність свого раціону. «Дуже низька продовольча безпека» означає, що члени домогосподарства іноді порушують режим харчування або скорочують споживання їжі через брак грошей або інших ресурсів. Наприклад, у Великій Британії у 2021 році 4,2 ​​мільйона осіб (6% населення) мешкали у домогосподарствах, не забезпечених продовольством (тобто в умовах низького, так і дуже низького рівня продовольчої безпеки). Згідно зі звітом Продовольчої і сільськогосподарської організації ООН (ФАО) «Про стан продовольчої безпеки у світі за 2022 рік», чисельність громадян, які страждають від голоду, зросла у 2021 році до 828 мільйонів. ФАО попередила, що гостра нестача продовольства може посилитись у 20 країнах із червня по вересень 2022 року.

 

Читайте також: Як досягти економічного зростання ще до завершення війни

 

Проблема відсутності продовольчої безпеки не існує ізольовано, оскільки сім'ї з низьким доходом відчувають тиск супутніх викликів, як-от відсутність доступного житла, соціальна ізоляція, економічне/соціальне неблагополуччя через воєнні дії, хронічні або гострі проблеми зі здоров'ям, високі медичні витрати та низьку заробітну плату. Сукупність цих факторів ризику є важливими соціальними детермінантами здоров’я, які визначають умови середовища, в якому люди народжуються, живуть, навчаються, відпочивають, розвиваються, працюють і старіють, а, отже, впливають на спосіб і якість життя.

 

У Звіті про внутрішнє переміщення в Україні, підготовленому під егідою Міжнародної Організації Міграції (МОМ), зазначається, що на прохання визначити найнагальнішу потребу найбільша кількість респондентів серед ВПО (54%) назвали гроші (фінансову допомогу), 20% осіб зазначали брак транспорту, 16% — брак ліків і доступу до послуг, 13% — брак їжі. Респондентів, які зазначили потребу у фінансовій допомозі, попросили визначити три основні цілі, на які вони витратили б гроші. Більшість опитаних купили б їжу (59%) та оплатили б комунальні послуги (60%).

 

Прикметно, що з квітня потреба у харчових продуктах для ВПО постала вкрай виразно. З настанням холодів в умовах інфраструктурних руйнувань і непридатності для проживання частини житлового фонду на територіях, що перебували у тимчасовій окупації, цілком прогнозоване назрівання чергової хвилі внутрішнього переміщення.

 

Американське агентство з захисту довкілля (United States Environmental Protection Agency / EPA) для підвищення продовольчої безпеки пропонує ощадливе ставлення до продуктів харчування, які в іншому випадку можуть перетворитися на відходи. Серед них — скорочення джерел відходів, перерозподіл продуктів для тих, хто їх потребує, перерозподіл продуктів для тварин, індустріальне застосування, компостування. Втрати продовольства у ланцюжку виробництва і споживання продуктів харчування часто залежать від діяльності фермерів і сільгосппідприємств. Це і невідповідний час збирання врожаю, і несприятливі погодні умови, і недосконалі методи збирання і переробки врожаю. В умовах воєнних дій та з урахуванням проблем у логістиці і розривів у ланцюгах постачань ставлення до продовольства має бути максимально ощадливим і в Україні.

 

Читайте також: Роботодавець останньої інстанції

 

Важливу роль у перерозподілі продовольства від гуртових і роздрібних постачальників до тих, хто перебуває у стані низької або дуже низької продовольчої безпеки, відіграють продовольчі банки (банки продуктів харчування/продовольчі комори). Вони є організаціями, створеними на базі місцевих громад, які отримують продукти харчування з різних джерел, а потім розподіляють їх серед тих, хто цього потребує. Сама по собі модель продовольчого банку — це стійка, довгострокова інтервенція з метою підвищення продовольчої безпеки або упередження голоду, що діє у різних формах більш як у 60 країнах світу.

 

Наприклад, у Канаді продовольчі банки з’явились на початку 1980-х років як короткотерміновий захід для пом’якшення різкого зростання відсутності продовольчої безпеки через втрату робочих місць після краху в нафтовій промисловості та подальший економічний спад. Вони виконують функції як «продовольчих комор» — місцевих некомерційних організацій, які надають безпосередньо адресну продовольчу допомогу, так і центральних складів, які у Сполучених Штатах називаються «продовольчими банками» або «банками продовольства», де продукти харчування розподіляються за різними продовольчими програмами. А ось у Сполученому Королівстві «продовольча комора» функціонує за принципом членства (подібно до кас взаємодопомоги), що дає змогу учасникам отримувати обмежену кількість продуктів харчування, які зазвичай перерозподіляються із супермаркетів, за номінальну щотижневу плату. Продовольчі банки у Канаді пропонують продовольчу допомогу безкоштовно, але частота відвідувань зазвичай обмежена однією можливістю на місяць.

 

Продовольчі банки у Німеччині відомі під назвою «Tafel». Прикметно, що серед близько 2 мільйонів бенефіціарів допомоги близько 30 відсотків дітей та молодих людей віком до 17 років. Більшість Tafel зазвичай працюють за принципом продовольчої комори в США, де за допомогою звертається понад 53 мільйона осіб щорічно, коли продукти харчування розподіляються в заздалегідь визначених обсягах залежно від розміру домогосподарства клієнтам, чий дохід знаходиться на рівні або нижче за федеральну допомогу з безробіття. Вони можуть працювати і як соціальний супермаркет, де клієнтам дозволяється купувати продукти за дуже низькими цінами, у той час як у звичайних продуктових коморах клієнти платять тільки заздалегідь встановлену невелику плату. У той час як майже всі Tafel самі збирають продукти, пожертвувані від роздрібних продавців, ресторанів або пекарень, вони співпрацюють у рамках парасолькової організації під назвою «Tafel Deutschland». Хоча продовольчі банки Tafel спочатку призначалися для надання тимчасової екстреної допомоги людям із фінансовими труднощами, багато людей відвідують їх постійно.

 

У Німеччині майже 90% усіх адміністративних районів мають щонайменше один продовольчий банк. Крім того, на базі продовольчих банків надаються додаткові послуги, такі як сніданки школярам, ​​роздача одягу та допомога з прийомом у лікаря, банківськими операціями та взаємодією з державними органами.

 

Кожен бенефіціар продовольства отримує близько 3,5 кг продуктів на тиждень або безкоштовно, або за символічну плату. Рішення про те, чи стягувати плату, приймає менеджер продовольчого складу. Асортимент продуктів харчування включає хлібобулочні вироби, фрукти, овочі та молочні продукти, а от м'ясо, рис та макаронні вироби є дефіцитними товарами у німецьких продовольчих банках.

 

Читайте також: Катерина Рибаченко: «Ми тримаємо економічний фронт»

 

Італійський продовольчий банк було засновано 1989 року, і нині парасолькова організація, що об'єднує понад 20 регіональних відділень, очікує на подальше відкриття представництв по всій країні. Продукти харчування перерозподіляються серед 8600 різних благодійних організацій в Італії, які допомагають нужденним. Загалом Італійський продовольчий банк (ІПБ) забезпечує продовольством понад 2 мільйона осіб. Враховуючи, що серед бенефіціарів багато іммігрантів без роботи, прохачів притулку та людей похилого віку без сім'ї, можливість познайомитися з іншими людьми і встановити соціальні контакти вважається не менш важливою, ніж отримання їжі. У національний день збору продовольства для бідних кількість добровольців сягає 130 000 осіб. За рік організація перерозподіляє понад 60 тисяч тон продуктів харчування. Подібно до Tafel, ІПБ також співпрацює з роздрібними та гуртовими торговцями продуктами харчування, виробниками продуктів харчування, кейтеринговими компаніями та їдальнями, постачаючи свіжі продукти.

 

Продовольчі банки можуть обслуговувати певний географічний район. Для отримання допомоги громадянам не треба направлення з інших агенцій, проте продовольчі банки можуть вимагати надати документи під час першого відвідування, щоб підтвердити свою особу, адресу реєстрації і дохід. Підтвердження адреси може знадобитися під час наступних відвідин для підтвердження проживання в районі, який обслуговує продовольчий банк.

 

Продовольчі банки надають свої послуги через динамічну систему логістичної і складської інфраструктури, яка працює аналогічно до комерційних оптових операцій з продуктами харчування. Як правило, продовольчі банки є центральним вузлом для певного географічного регіону, забезпечуючи пожертвування від продовольчих компаній, продуктових магазинів, ресторанів, гуртових компаній, пакувальників, фермерів і державних установ. Пожертвувані продукти сортуються, інвентаризуються і розподіляються серед місцевих громадських організацій (таких, як дитячі будинки, центри для людей похилого віку і школи) або спрямовуються у продовольчі комори, безкоштовні їдальні та притулки.

 

Читайте також: Змінюємось і адаптуємось. Що зараз відбувається з економікою України

 

В Україні вже створено перший продовольчий банк «Громадська організація "Тарілка"», яка функціонує на волонтерських засадах у Львові, і має представництва у Києві та Херсоні. Продукти закуповуються за благодійні внески та видаються на безкоштовній основі для потребуючих мешканців міст або доставляються до місць бойових дій.

 

Попри формальні заяви і звіти про бідність українського населення переважну частку нужденних суспільство підтримувало, не вдаючись до координації своєї благодійної діяльності на рівні європейських продовольчих банків. В умовах війни місток між поняттями «той, що потребує допомоги» і «нужденний», попри схожий переклад їх на інші мови, перекидається дуже швидко, відтак опинитися серед цієї категорії населення може кожний. Тому бізнес у співпраці з волонтерами і державою може і, мабуть, повинен організовувати банки продовольства в Україні за принципами, які вже довели свою дієвість в розвинених країнах світу.