Війна та потреба залучення чималих фінансових ресурсів цьогоріч уберегли процес ухвалення бюджету від звично бурхливих публічних суперечок. Однак це не позбавило ухвалений варіант документу серйозних недоліків.
В інформаційному просторі минулих років увага традиційно сконцентрована на тому, хто і скільки отримає та скільки буде не додано в результаті розподілу «пирога». Проте поза увагою залишається те, як бюджет впливатиме на стан економіки.
А державний бюджет – це один із ключових інструментів економічної політики, здатний як стимулювати чи принаймні підтримувати зростання, так і навпаки – пригнічувати його чи й провокувати спад. І попри те, що в умовах війни першочерговим пріоритетом закономірно є видатки на оборону та соціальна підтримка, ігнорування того, який вплив головний кошторис матиме на ситуацію в економіці, видається небезпечним.
Читайте також: Як досягти економічного зростання ще до завершення війни
Насамперед, у держбюджеті на 2023 рік так і не було передбачено механізмів пом’якшення негативного впливу незалежних від бізнесу обставин воєнного часу. Ці обставини суттєво знижують конкурентоздатність або й взагалі перешкоджають роботі підприємств. Ідеться і про логістичні проблеми, і про перебої в постачанні енергії, і про низку інших труднощів, які спіткали виробників товарів та послуг в Україні. Вони є тимчасовими та явно штучними факторами зниження конкурентоспроможності. Але без так само тимчасової цільової підтримки з боку держави вони провокують зменшення або й припинення економічної діяльності. І натомість часто приходить продукція виробників з інших країн, котрі в цих умовах мають штучну конкурентну перевагу, яку держава мала б нівелювати.
Для цього в бюджеті важливо було передбачити компенсаційні і стимуляційні механізми для тих внутрішніх виробників, чия втрата конкурентоспроможності чи вимушена зупинка виробництв викликана позаекономічними обставинами. Йтися могло б як про прямі субсидії на час дії форсмажорних обставин, так і цільові кредити або субсидії для придбання необхідного при поновленні роботи обладнання (наприклад генератори, акумулятори тощо).
Такі механізми могли б доповнюватися змінами в оподаткуванні імпорту тих товарів, які здобувають штучні конкурентні переваги на українському ринку внаслідок воєнних обставин. До того ж зібрані в такий спосіб додаткові кошти своєю чергою також могли б стати додатковим джерелом підтримки таких виробників. Зрештою, прогнозоване повоєнне переформатування структури економіки й дисбаланс на ринку праці через масові міграції зумовлюють потребу в суттєвому збільшенні державного фінансування на перенавчання та підготовку фахівців тих професій, які мають попит на ринку праці.
Читайте також: Кінець епохи достатку у Європі
Сумнівні пріоритети ухваленого бюджету і в галузі інфраструктури. Збільшення видатків на будівництво та ремонт автошляхів в умовах війни та перманентних корупційних скандалів у ЗМІ супроводжується недостатнім або й зовсім відсутнім фінансуванням проєктів, які б забезпечили у стислі терміни розширення пропускної спроможності газогонів та особливо залізниці й ЛЕП, які б поєднали Україну з країнами ЄС. Тим паче, що незалежно від того, коли будуть розблоковані порти, – це в будь-якому випадку допоможе інтеграції до європейського ринку.
Нарешті в ухваленому бюджеті на 2023 рік ще й програмується різке стискання попиту на товари та послуги внутрішнього виробництва. Навіть за вкрай обережним урядовим прогнозом зростання споживчих цін 2023 року очікується на 28% після цьогорічних понад 30%. Реальне їхнє збільшення, ймовірно, буде значно вищим, особливо на продовольчі товари. При цьому розмір усіх виплат працівникам, задіяним у бюджетній сфері, зафіксований на рівні жовтня 2022-го року й усього на 3% вищому, аніж ці показники були наприкінці 2021-го року. Отож за ледь більший, аніж у 2021 році, дохід ця дуже чисельна частина українських громадян зможе придбати не більше 60% від того, що могли собі дозволити до початку війни.
Зменшення попиту своєю чергою вестиме до подальшого скорочення доходів малого та середнього бізнесу, який працює на внутрішній ринок. Як наслідок, зменшиться зайнятість та споживання ще й цієї частини мешканців країни. Усе це спонукатиме до виїзду з країни значну частину навіть того економічно активного населення, яке залишилося тут попри війну. Тим паче, що наразі для їхнього виїзду існують максимально сприятливі за весь час незалежності України умови в більшості європейських країн, США та Канаді.
Читайте також: Яких змін потребує податкова система України?
За принципом порочного кола це провокуватиме ще більше стискання внутрішнього ринку через подальший фізичний відтік із країни тих споживачів, які нині продовжують тут працювати. І водночас зменшуватиме чисельність громадян, котрі досі сплачували прямі податки з доходів, якщо й невеликі, але принаймні поповнювали бюджет за рахунок податків на споживання (ПДВ, акцизи) та бодай на мінімальному рівні забезпечували відрахування до Пенсійного фонду.
Формуватиметься ефект дедалі більшої снігової кулі економічних та бюджетних проблем, який матиме вкрай негативний вплив як на загальний стан економіки, так і на наповнення державного бюджету та соціальних фондів. Але аж ніяк не менша потреба в соціальних видатках усіх видів (як пенсій, так і допомог соціально вразливим верствам) потребуватиме подальшого посилення податкового тиску на дедалі меншу кількість українців, які продовжуватимуть працювати в країні. І навіть попри це, виникатиме дедалі більше проблем зі здатністю держави фінансувати критично необхідні видатки.
Подібна «гра з вогнем» з погляду довгострокових негативних наслідків для української економіки, демографії та нарешті фінансової спроможності видається вкрай невиправданою та недалекоглядною. Адже саме на час війни Україна має суттєву допомогу від партнерів для компенсації викликаного її веденням додаткового дефіциту бюджету (як відомо, США готові надавати $1,5 млрд щомісяця у вигляді грантів, а ЄС готує аналогічну допомогу, хоч і у вигляді пільгових кредитів). А от після завершення активної фази війни розраховувати на фінансування іншими державами дедалі більшого дефіциту бюджету наряд чи доводитиметься. І тоді наслідки ефекту стискання економіки, який програмується ухваленим нещодавно бюджетом на наступний рік, виявлять себе на повну.
Читайте також: Продовольча безпека. Чому Україні вже зараз потрібні банки їжі
Крім того, залишилися значні невикористані внутрішні резерви наповнення бюджету. Адже частка його доходів навіть у суттєво зменшеному внаслідок війни ВВП 2023 року запланована на рівні 27% прогнозного ВВП. Тоді як у 2020 році, коли економіка потерпала від Covid-19 та зумовлених ним обмежень, ішлося майже про 33% ВВП, а 2021-го – про 30,4% ВВП. Хоча в умовах війни частка перерозподілу ВВП через бюджет з огляду на надзвичайні обставини цілком могла б бути навпаки вищою. Адже цільове використання таких ресурсів для недопущення довгострокових негативних наслідків було б значно меншою ціною, аніж та, яку доведеться сплачувати в майбутньому за ігнорування такої загрози нині.