Надія Баловсяк Доцент кафедри медіакомунікацій УКУ

Новий творець чи викрут для обходу авторського права? Як світ учиться регулювати цифрові об’єкти

СвітНаука
1 Вересня 2023, 16:42

Розвиток інструментів штучного інтелекту актуалізував нову проблему на перетині технологій та права: кому належать права на цифрові об’єкти, створені AI, за умови, що для їхнього створення інструменти навчалися на контенті людей?

Юридичні суперечки навколо AIмистецтва

Минулого тижня американський суд дійшов висновку, що твори мистецтва, створені за допомогою штучного інтелекту, не можуть бути захищені авторським правом. Рішення ухвалили в межах позову, поданого Стівеном Талером, який хотів оформити себе як власника зображення, згенерованого штучним інтелектом — інструментом Creativity Machine. Цей ШІ створив сам Талер. Він хотів зафіксувати автором власне штучний інтелект, а зображення зазначити як результат роботи «за наймом для власника Creativity Machine». Американське бюро з авторських прав не погодилося на таку класифікацію, тож чоловік пішов до суду.

Суддя Гауелл, яка займалася цим процесом, пояснила, що «авторство людини є основною вимогою для використання такого поняття, як авторське право».

Одночасно із цим суддя зазначила, що на нинішньому етапі людство наблизилося до нових кордонів авторського права — ситуації, коли цифрові інструменти, навчаючись на роботах людей-творців, самі створюють нові об’єкти. Стівен Талер не погодився з рішенням суду й заявив, що планує подавати апеляцію. Свій підхід чоловік аргументує тим, що дозвіл авторських прав на AI-мистецтво відповідає самій меті авторського права, яка викладена в американській конституції, а саме: «Сприяти прогресу науки та корисних мистецтв».

Юридичні суперечки навколо AI-мистецтва тривають давно. Найголовніша проблема полягає в тому, що нині законодавство про авторські права не містить конкретних вимог щодо регулювання штучного інтелекту в контексті копірайту. Саме тому рішення, які озвучували судді в таких справах, часто суперечили одне одному.

Наприклад, у березні цього року Американське бюро реєстрацій авторських прав (USCO) оприлюднило документ, у якому йшлося про готовність визнавати роботи штучного інтелекту як такі, що захищені авторськими правами. У поясненні до цього документа керівниця USCO Шира Перлмуттер сказала, що підказки, які дає людина AI-інструменту, і є тим внеском особи, який потрібний для застосування категорії «авторське право». Директорка Бюро порівняла ці підказки з інструкціями для художника. Таке трактування у березні цьогоріч кардинально відрізняється від серпневого рішення про відмову реєстрації твору AI-мистецтва.

Мінливість позиції головного регулятора авторських прав — Бюро реєстрацій — наочно демонструє відсутність єдиної позиції стосовно авторських прав на AI-мистецтво. Адже вперше оцінку спроби зареєструвати авторське право на мистецький об’єкт, створений штучним інтелектом, у USCO представили в лютому 2022 року. Ця справа стосувалася згаданого Стівена Талера, який потім пішов до суду й отримав таку саму відповідь. Попри те, що за цей час чиновники від копірайту в публічних заявах змінювали бачення питання.

Відтоді з’явилося багато інструментів, які можуть генерувати тексти й картинки, навіть відео. Тож проблема стала ще актуальнішою.

Зображення, створене Midjourney, яке виграло конкурс цифрового мистецтва у 2022 році. З Вікіпедії

Які проблеми є в авторських прав на AIмистецтво

Наразі можна виділити принаймні дві проблеми, які стосуються авторських прав та цифрових об’єктів, створених штучним інтелектом. Перша — згадана в судовому позові Стівена Талера: чи може до такого об’єкта застосовуватися категорія «авторські права» сама собою. Як показує зміна думки представників USCO, наразі це питання не розв’язане остаточно.

Але є ще одна проблема, яка стосується авторських прав і штучного інтелекту, — ситуації, коли нейромережі чи мовні моделі штучного інтелекту навчаються на контенті, що захищений авторськими правами. Чи можуть (і чи мають) отримувати автори такого контенту якісь ліцензійні відрахування? Дотична до цієї проблема — чи можуть вони заборонити використовувати свій контент для навчання нейромереж. Нині точаться суперечки не лише щодо першого, а й щодо другого питання.

Розробники AI-інструментів пояснюють, що їхні проєкти підпадають під категорію «добросовісного використання», тому вони можуть навчати свої моделі буквально на всьому, до чого здатні «дотягнутися» їхні інструменти, тобто на всіх даних, доступних онлайн.

Цей підхід змушує повернутися до першої проблеми у відносинах AI та копірайту: чи може в цьому випадку до створених об’єктів бути застосована категорія «авторські права» і де в цих правовідносинах місце авторів контенту, на якому навчалися AI-моделі?

Адже тепер практично неможливо визначити чи оцінити творчий внесок певного художника чи автора в AI-об’єкт, що ускладнює розуміння того, кому він належить.

Зустрінемось у суді

Через ці невідповідності багато авторів стали подавати до суду та вимагати виплат роялті за контент, який став «паливом» для штучного інтелекту.

Судові позови від акторів озвучення, які хочуть захистити свої роботи від штучного інтелекту, доповнюються вимогами авторів виплачувати їм роялті за використання їхніх робіт. Найвідомішим у цій серії претензій став колективний судовий позов від коміка Сари Сільверман та двох письменників Крістофера Голдена і Річарда Кадрі. Позивачі стверджують, що, по-перше, вони не давали дозволу на використання своїх книжок та відеороликів як «навчальних інструментів» для AI-моделей. Окрім того, у позові фігурують шість пунктів різних видів порушень авторських прав, звинувачення в недобросовісній конкуренції та вимога компенсувати збитки й виплатити роялті.

Схожий судовий позов розглядає видання The New York Times. Компанія-власник цього медіа проводить консультації з юристами щодо позову проти OpenAI, розробника ChatGPT. Суть позову така сама, що й від окремих митців: захист контенту видання від AI-моделей. Цьому позову передували тривалі переговори щодо підписання ліцензійної угоди, у межах якої OpenAI мала б платити за контент The New York Times. Імовірно, переговори так і не дійшли логічного результату, тож, найімовірніше, обговорення переміститься в судові зали.

Основне побоювання журналістів The New York Times полягає в тому, що люди скоро не будуть заходити до них на сайт або оформлювати платну підписку на медіа. Натомість вони все питатимуть у чатбота, який робитиме коротку анотацію з довгих текстів і пропонуватиме як відповідь на запитання.

Заборонити роботу платформи генерації зображень Stability AI вимагає фотобанк Getty Images. Причина — та сама, що в інших претензіях до AI-інструментів: нейромережа навчилася на фотографіях та зображеннях, зокрема на знімках з того самого фотобанку Getty Images, не питаючи дозволу ні в авторів фото, ні в керівництва сервісу, тож ці дії в компанії розцінюють як порушення авторських прав.

Проте є інший погляд на можливості штучного інтелекту створювати контент. Його нещодавно озвучив Стівен Кінг. Письменник переконаний, що алгоритми не здатні створити дійсно талановиті твори, принаймні нині. І наразі він не відчуває загрози від AI, проте не впевнений, що це не зміниться в майбутньому.

Спроби домовитися полюбовно

Проблема авторських прав та цифрового мистецтва насправді нікуди не дінеться. Тож деякі платформи й галузеві спілки вже сьогодні намагаються вести переговори щодо корекції ставок роялті з урахуванням того, що твори, захищені авторськими правами, можуть використовувати AI-інструменти. Успішні переговори стосовно цього ведуть музичний лейбл Universal Music Group та відеохостинг YouTube. А зовсім нещодавно YouTube представив власні три принципи використання штучного інтелекту на його платформі. Головна ідея підходу найбільшого відеосервісу — використання штучного інтелекту не має порушувати авторські права.

Тим часом окремі зірки непублічно підписують угоди про ліцензування своїх цифрових зображень та їхнє використання інструментами штучного інтелекту.

Проте це співробітництво й спроба формалізації використання нових інструментів є чи не єдиним успішним прикладом розв’язання проблеми штучного інтелекту в креативній індустрії. На іншій шальці терезів — страйк голлівудських акторів, у вимогах яких міститься формулювання контрактних гарантій щодо використання штучного інтелекту в кіно й на телебаченні.

Голівський страйк сценаристів. Скріншот з X (екс Twitter) Deadline Hollywood

Мертві діти, що розмовляють, або Інший бік AI-свавілля

Соцмережу TikTok останні декілька місяців заполонили відео загиблих дітей, що розповідають, як вони загинули. У відео використовують як фото реальних дітей, так і згенеровані нейромережами знімки. Такі ролики стали дуже популярними на платформі, до того ж у них далеко не завжди є згадка про те, що вони є матеріалами суперечливого характеру, як і про те, що відео є продуктом нейромереж.

Найстрашніше в цих історіях — неможливість батьків заборонити створювати ці відео. А саме батьки найбільше страждають, побачивши такі відео.

Попри те що адміністрація TikTok намагається видаляти такі відео й навіть додала в угоду з користувачами пункт про заборону матеріалів, створених нейромережами, герої яких схожі на реальних дітей, такий контент час від часу з’являється й стає вірусним на платформі.

Історії із цими відео є опосередкованим наслідком правових недолугостей стосовно авторських прав на цифрові об’єкти. Якби батьки дітей або будь-які інші люди могли заборонити створювати контент з їхнім (чи власним) зображенням, якби це було б зафіксовано законодавчо, а не лише фігурувало як пункт в угоді з користувачами, якої насправді ніхто уважно не читає, то таких проблем можна було б уникнути.

Наразі окремі спроби регулювати штучний інтелект запровадив лише Євросоюз. Проте без глобальних законів, що регулюватимуть AI в різних аспектах, ця корисна технологія може стати початком великої кількості інших проблем.