У неділю, 1 жовтня, у Каталонії, автономній області на північному сході Іспанії, відбувся референдум за незалежність. У бюлетенях стояло питання: "Чи згодні ви з тим, щоб Каталонія стала незалежною державою з республіканською формою правління?". Уряд Каталонії заявив, що за відокремлення від Іспанії висловилися 90% каталонців, а всього в голосуванні взяли участь близько 2,3 млн осіб.
«З 2,2 мільйона бюлетенів, що не вилучили 2 мільйони голосів «За», 176,5 тисяч «Проти», 45 тисяч порожні бюлетені і 20 тисяч зіпсовані», — ідеться у повідомленні уряду Каталонії у Twitter.
Чому і як голосували каталонці
Каталонія має автономію з 1978 року. У неї є власна мова та органи місцевого самоврядування – парламент та уряд. У 2009 та 2011 роках тут уже відбувалися референдуми в деяких містах. Вони не мали юридичної сили, але показали, що більшість учасників опитувань підтримує відокремлення від Іспанії. Місцева влада мала намір провести офіційний референдум у 2014 році, проте Конституційний суд Іспанії його заборонив. Замість референдуму знову відбулося опитування, незалежність Каталонії тоді підтримали понад 80% (хоч явка була доволі низькою – до 40%).
У 2017 році глава женералітату Карлес Пучдемон заявив про намір провести референдум незалежно від волі центральної влади. 6 вересня каталонський парламент проголосував за проведення референдуму про незалежність 1 жовтня. Проте Конституційний суд Іспанії призупинив дію цього закону, оскільки він суперечить конституції країни. Це не зупинило місцеву владу. Верховний суд Іспанії вирішив заблокувати більше 140 сайтів, які стосуються референдуму, також поліція вилучила сотні урн та мільйони бюлетенів.
Напередодні референдуму центральний уряд надіслав до Каталонії додаткові сили поліції, щоб перешкодити його проведенню, правоохоронці заблокували низку виборчих дільниць. Відтак влада женералітату дозволила каталонцям голосувати в будь-яких дільницях і друкувати бюлетені самостійно на принтері. Черги перед дільницями сформувалися задовго до їх відкриття. Іспанська поліція вривалася в дільниці, намагалася всіляко зашкодити голосуванню. В соцмережах з'явилося багато відео, де видно, як силовики лупцюють людей кийками та відтягують від дільниць. Преса писала, що поліція застосовує шумові гранати та стріляє гумовими кулями.
Фото: twitter.com/AnitaBotwin
This is barbarianism , see how police are treating peaceful people #CatalanReferendum pic.twitter.com/CE2l3kduo5
— Md Asif Khan (@imMAK02) 1 жовтня 2017 р.
За останніми даними медиків, під час сутичок з поліцією постраждали щонайменше 844 особи. За даними ЗМІ, речник поліції визнав, що силовики використовували гумові кулі. Також постраждали понад 30 поліцейських.
Реакція
Центральний уряд пояснив такі дії правоохоронців тим, що начебто каталонська поліція Mossos була надто пасивною в день референдуму, іспанський суд відкрив провадження проти поліції Каталонії через бездіяльність. Лідер автономії Карлос Пучдемон назвав дії іспанської поліції були безвідповідальними та неправомірними. Місцевий уряд пригрозив Мадриду судами через насильство проти мирних людей.
Правозахисна організація Human Rights Watch застерегла Іспанію від надмірного застосування сили проти учасників референдуму в Каталонії.
Іспанська влада стверджує, що діяла в рамках закону і що метою поліції були не люди, а виборчі матеріали. Сорайя Саенс де Сантамарія, заступниця голови уряду Іспанії, звинуватила Пучдемона в реалізації на цьому референдумі власних політичних амбіцій.
Тим часом у Мадриді відбулася демонстрація на підтримку єдності Іспанії та проти референдуму в Каталонії. Кілька сотень людей вийшли на площу Пласа-Майор з прапорами країни, скандуючи гасла "Каталонія – це Іспанія" тощо.
Фото: ANSA
Прем'єр-міністр Іспанії Маріано Рахой заявив, що в Каталонії не було жодного референдуму, натомість йдеться про “інсценування”. Дії поліції Рахой назвав "неприємними, але відповідними”. Він подякував правоохоронцям за виконання їхніх обов'язків. Водночас відповідальність за дії поліції, яка застосовувала силу, іспанський прем'єр поклав на регіональний уряд Каталонії.
Рахой назвав референдум "стратегією проти законності й демократії" та закликав регіональний уряд Каталонії припинити рухатися шляхом, який "веде в нікуди". Водночас він сказав, що не відкидає жодної можливості для діалогу. Прем’єр-міністр Іспанії зазначив, що має намір скликати зустріч усіх політичних партій і спільно обговорити майбутнє держави, щоб "якомога швидше відновити гармонійні відносини".
Ще до референдуму президент Єврокомісії Жан-Клод Юнкер заявив про готовність визнати думку тих, хто проголосує за незалежність Каталонії.
"Єврокомісія не втручається у внутрішні, домашні дебати" – сказав він. Однак, за його словами, "якщо на референдумі люди скажуть "так" незалежності Каталонії, ми будемо поважати їх думку".
При цьому Юнкер наголосив, навіть якщо це станеться, "Каталонія не стане членом ЄС на наступний же день після голосування".
Хвиля референдумів
Іракський Курдистан
Напередодні каталонських подій відбулася схожа подія не меншого масштабу – 25 вересня Іракський Курдистан, автономія на півночі Іраку, провів референдум за незалежність. У бюлетені винесли одне питання: "Чи хочете ви, щоб Курдський регіон та курдські райони за межами регіону стали незалежною державою?". Виборча комісія заявила, що 92% з 3,3 мільйона курдів та не-курдів, які віддали свої бюлетені, підтримали відокремлення від Іраку.
Оголошення результатів відбулося попри заклик прем'єр-міністра Іраку Гайдера аль-Абаді скасувати результати опитування й продовжити діалог у рамках конституції.
Верховний суд Іраку раніше ухвалив рішення про неможливість проведення цього референдуму. "Верховний суд ухвалив рішення про відтермінування референдуму, який був призначений на 25 вересня, до того моменту, поки не будуть вивчені скарги про суперечність референдуму конституції", – йшлося в постанові суду.
Намір іракських курдів провести референдум розкритикували й іноземні держави. Зокрема, проти його проведення виступили Туреччина, Іран, ЄС і США. Після референдуму міжнародні авіакомпанії припинили польоти до аеропортів, що розташовані в Курдистані, як того вимагала центральна влада Іраку. Крім того, Тегеран заборонив ввезення та вивезення паливно-мастильних матеріалів до міст Іракського Курдистану. Іран і Туреччина закрили кордон з регіоном.
У свою чергу, курдські лідери кажуть, що позитивні результати голосування на референдумі забезпечать їх мандатом на подальші перемовини про відокремлення, які вестимуться з офіційним Багдадом, а також із сусідніми країнами.
Іракський Курдистан за Конституцією Іраку 2005 року, що встановила федералізацію країни, став автономією, проте фактично в багатьох питаннях діє самостійно й не зважаючи на центральну владу. Проте в самому Іракському Курдистані є супротивники референдуму, вони вважають, що він може зашкодити боротьбі проти терористичного угруповання «Ісламська держава» та інших екстремістських груп.
Шотландія
Перший референдум про відокремлення Шотландії від Великої Британії відбувся 18 вересня 2014 року. За остаточними результатами, за незалежність Шотландії висловилися 44,7% виборців, проти – 55,3%.
Поштовхом до нових дій у цьому напрямку став Brexit. У Великій Британії 24 червня 2016 року 51,9% мешканців проголосували за вихід Великої Британії з ЄС. При цьому 62% шотландців висловилися за збереження британського членства в ЄС, а 32% виступили за Brexit. Правляча в регіоні Національна партія закликала до проведення окремого референдуму з цього питання, якщо позиція Шотландії буде проігнорована під час переговорів з Брюсселем щодо Brexit.
В уряді Терези Мей розкритикували ідею другого референдуму про незалежність Шотландії. Мей заявила, що проводити його не варто, поки не завершені переговори про вихід Британії з ЄС. Втім перший міністр Шотландії Нікола Стерджен запропонувала провести новий референдум про незалежність перед виходом Британії з Європейського Союзу. За словами Стерджен, вона хоче провести такий референдум в кінці 2018 року або на початку 2019 року. Однак на дострокових виборах до британського парламенту Шотландська національна партія показала провальний результат і втратила третину депутатських місць, після чого шотландські націоналісти задумалися над можливістю відстрочки плебісциту. Тоді Стерджен вирішила, що плани референдуму відкладається до виходу Британії з ЄС.