Нещодавнє рішення уряду про встановлення єдиної ціни на газ для усіх споживачів (окрім релігійних організації) та зумовлений цим перегляд тарифів на послуги теплокомуненерго (анонсовані з липня поточного року) викликало не лише хвилю маніпуляцій щодо наслідків відповідних кроків для громадян, але й дало підстави уважніше поставитися до можливих компенсаторів.
Не такі страшні, як їх малюють
В інформаційному просторі чітко прослідковується тенденція до перебільшення негативного впливу нових цін на газ і опалення для більшості громадян, нагнітається істерія навколо нібито нездатності оплачувати енергію за новими розцінками і в такий спосіб провокується хвиля неплатежів.
Проте уважніший аналіз свідчить, що усе не так критично, як видається на перший погляд, а реальним мотивом відмови від сплати за спожите паливо та послуги може бути хіба «принцип», а не відсутність грошей.
Найбільше підвищення тарифів на газ позначиться на тих домогосподарствах, які минулого сезону вкладалися у пільгову норму та споживали не більше 800-1200 м3 блакитного палива за опалювальний сезон. Але такі обсяги споживання були притаманні переважно мешканцям компактних квартир у багатоквартирних будинках, і меншою мірою невеличких (до 60-70 м2) та добре утеплених приватних будинків.
Навіть за відсутності права на отримання субсидії через порівняно незначні обсяги споживання вони навіть по тарифу 6,88 грн/м3 платитимуть за блакитне паливо не більше 5-8 тис грн на рік. Такий показник порівняно із середньою заробітною платнею, котра навіть за офіційними даними сягає 60 тис грн на особу в країні та 40 тис грн у найбідніших регіонах, не є критичною статтею витрат для сім’ї із доходами близькими до середніх.
Читайте також: В Укргазвидобуванні пояснили, чому необхідно підвищити ціни на природний газ
Проблеми виникатимуть головним чином у пенсіонерів, особливо самотніх, а також батьків, що самостійно виховують дітей, безробітних та родин, доходи яких близькі до мінімальних. Але їх проблеми не обмежуються цінами на газ і опалення. Водночас саме вони максимально захищені механізмом субсидії. Станом на початок квітня в Україні із 5,15 млн домогосподарств, які її отримували, 1,83 млн складалися з однієї особи та 1,48 млн – із двох. Хоч подібної інформації і не публікується, однак зрозуміло, що в обох випадках головним чином йдеться саме про пенсіонерів, інших самотніх громадян, а також тих, які самостійно виховують дитину.
Українці, які споживали газ для опалення будинків у приватному секторі у значно більших обсягах, і не мали з якихось причин права на субсидію, відчують подорожчання цього палива значно менше з іншої причини. Вони зазвичай не вкладалися у пільгову норму в 1200 м3 на сезон і споживали навіть у типових для України будинках приватного сектору (площею 70-100 м3) у 1,5-2,5 рази більше.
Тобто значну частину палива купували за повною ціною у 7,2 грн за м3, а середня його ціна в результаті становила для них і минулого опалювального сезону 4,8-6 грн/м3. Відповідно нова єдина ціна у 6,88 грн за м3 збільшить їх фактичні витрати лише на 15-40%, але аж ніяк не в рази.
Відчутнішим може виявитися зростання тарифів на тепло для жителів, які користуються централізованим опаленням. Відповідно до постанови НКРЕКП від 5 травня тарифи на теплову енергію та послуги центрального опалення з 1 липня 2016 року мають зрости на 75-90%.
Проте ці тарифи залежать не лише від зміни вартості палива, але й від того, яке саме використовується ними для виробництва тепла, якою є протяжність теплотрас, наскільки ефективне обладнання використовується, низки інших факторів.
І зараз по країні є дуже значні відмінності у вартості як опалення, так і гарячого водопостачання між окремими населеними пунктами і навіть різними постачальниками в межах одного.
Наприклад у Київенерго ціна гігакалорії (Гкал) становила минулого опалювального сезону 637,3 грн, а інший столичний постачальник – «Єврореконструкція» – продавав його по 616,4 грн. У сусідньому Василькові аналогічний обсяг теплоносія коштував уже 822,8 грн, в Бучі – 717,3 грн. Значно дорожче, аніж у заможнішій столиці коштувало тепло й у більшості обласних центрів: 735,5 грн у Кіровограді, 750,7 грн – Рівному, 758,4 грн – Сумах, 763,9 грн – Краматорську. Подібна ситуація і з гарячою водою. Київенерго продає її за 45,5 грн/м3, а в сусідньому Василькові вона коштує 61,3 грн, Борисполі – 54,1 грн/м3. Приблизно на тому ж рівні й у обласних центрах: Рівному – 54,7 грн, Дніпропетровську – 51,8 грн.
Підвищення тарифів на тепло ТКЕ може бути значно меншим за умови зміни палива, що використовується. Цей ресурс зниження вартості централізованого тепла все ще мало використовується і залишає величезні можливості для зниження тарифу. Значна частина котелень уже зараз працює на вугіллі та альтернативному паливі, ціна яких давно ринкова і значно нижча від блакитного палива.
Читайте також: У Нацкомісії спрогнозували збільшення "соціального" тарифу на газ для населення на 53%
Показовою у цьому сенсі є ситуація у сусідніх населених пунктах східної Дніпропетровщини. У шахтарському містечку Тернівка, яке використовує у якості палива не газ, а місцеве дешеве вугілля, цієї зими Гкал тепла коштувала 354,7 грн, у сусідньому Першотравенську – 409,3 грн. Натомість у поряд розташованому Павлограді, де для виробництва тепла спалюється блакитне паливо, та ж гігакалорія відпускається споживачам уже по 742,6 грн, Новомосковську – 695,2 грн.
Після подорожчання газу розрив між ними буде ще більшим. Адже вугілля коштуватиме приблизно стільки ж як і раніше, а от газ для Новомосковського та Павлоградського теплоенерго подорожчає. Що, ймовірно, збільшить різницю у вартості централізованого опалення для мешканців фактично сусідніх населених пунктів до 3,5 і більше разів.
Аналогічна ситуація і в сусідніх вуглевидобувних районах Донецької області. Теплоенергія ДТЕК «Добропіллявугілля», для виробництва якої використовується місцеве вугілля, коштує споживачам 513,9 грн/Гкал. Тоді як у поряд розташованому Красноармійську вироблена з газу вона уже цієї зими коштувала споживачам 753,6 грн, а після подорожчання з 1 липня розрив взагалі перевищить 2,5 рази.
Тому негативні наслідки подорожчання газу для споживачів централізованого опалення та гарячої води можуть бути переважно нівельовані шляхом переведення ТКЕ на дешевше паливо. Це залежить від активної позиції місцевої влади, адже під відповідні цілі можна залучати пільгові кредитні ресурси, зокрема й міжнародних фінансових організацій, що виділяються на відповідні цілі.
Стимулювати економію
Водночас постає питання про недопущення нових способів дерибану бюджетних коштів, які в дедалі більших обсягах виділятимуться на житлово-комунальні субсидії; припинення ситуації, коли в нинішньому вигляді вони стимулюють не енергоощадність, а навпаки перевитрати тепла та енергоресурсів для їх виробництва; впровадження заходів, які б дали змогу при підвищенні ціни газу мінімізувати подорожчання тепла і особливо витрати на нього і окремих українців, і державного бюджету, який також ними наповнюється.
За нинішньої системи субсидування громадяни не зацікавлені вкладатися в енергозбереження. Від скорочення споживання енергоресурсів тими, хто отримує субсидію виграє лише держбюджет: зменшуються витрати на субсидії, а обов’язковий платіж громадян, які їх отримують залишається незмінним. Це гальмує скорочення споживання газу та програмує зростання обсягу субсидій у майбутньому.
Читайте також: У ЄС прокоментували рішення українського уряду про підвищення ціни на газ для населення
Досягнуте в останні роки скорочення споживання газу населенням стало результатом економії тими домогосподарствами, які не отримують субсидії. Тож можна лише уявити наскільки більш масштабним був би цей процес, якби в ньому були безпосередньо зацікавлені й ті, які отримують субсидії.
А в низці регіонів на субсидіях перебуває близько половини усіх домогосподарств. Якщо у Києві таких було лише 196,3 тис на 2,8 млн жителів, то у низці областей із у 2-3 рази меншою кількістю жителів субсидованих домогосподарств стільки ж або й більше. Зокрема в Полтавській області – 310,2 тис, Сумській області – 265,5 тис, Київській – 259 тис., Вінницькій – 248,7 тис, Черкаській – 235,4 тис, Хмельницькій – 204 тис., Житомирській – 196,9 тис, Івано-Франківській – 192,6 тис, Тернопільській – 192,1 тис.
Фактично відсутня можливість впливати на обсяги споживання тепла у жителів багатоквартирних будинків із централізованим опаленням. Виходить парадоксальна ситуація: ті домогосподарства, які вклалися в утеплення своїх жител, сьогодні виявилися в програші, адже після масового встановлення лічильників тепла ТКЕ підтримують таку температуру теплоносіїв, за якої і в неутеплених квартирах часто доводиться відкривати вікна та обігрівати вулицю.
Не лише жителі окремих квартир, але й цілих багатоквартирних будинків наразі не мають можливості зменшити свої витрати на рахунки за тепло шляхом зменшення обсягів його споживання. Це призводить до колосальних переплат за опалення, адже абсолютна більшість будинків побудованих у радянський час мають енергоспоживання у 2-2,5 рази вище, аніж, наприклад, передбачають європейські стандарти. У них розбалансовані системи опалення і відсутня можливість регулювати подачу тепла для підтримання її на комфортному для споживачів рівні.
Навіть різке подорожчання гігакалорії тепла від ТКЕ може супроводжуватися помірним зростанням сум в платіжці. Досягнути цього результату у більшості українських багатоквартирних будинків можна навіть без проведення їх утеплення, просто припинивши споживання «зайвого тепла» та вимушеного опалювання вулиці.
Проте в урядових кабінетах цій проблемі не приділяють належної ваги, фокусуючись переважно на встановленні лічильників. Анонсуючи підвищення тарифів на теплопостачання та гарячу воду, глава НКРЕКП заявив про затвердження пакету заходів щодо збільшення рівня оснащеності житлового фонду будинковими лічильниками тепла з поточних 60% до 86%.
Але ж самі по собі вони не здатні вирішити проблему, а хіба її поглибити. Теплопостачальні організації після встановлення лічильників за прибуткових тарифів зацікавлені ще більше «накачати» споживачів непотрібним їм теплом, спаливши для цього додатковий паливний ресурс і виставивши якомога більший рахунок, який значною мірою компенсує держава субсидіями із держбюджету.
Проте на відміну від лічильників тепла, ситуація з якими з року в рік поліпшується, і наступного року можна очікувати їх встановлення у більшості будинків, мало де встановлені терморегулятори, які дозволяють оперативно зменшувати споживання теплоносія при досягненні комфортної температури.
Читайте також: Порошенко прокоментував рішення уряду про підвищення ціни на газ для населення
У результаті громадянам (які не мають права на субсидію) або державі (за тих, які мають на неї право) доводиться оплачувати непотрібну послугу, що потрібна лише з однією метою – збільшити доходи ТКЕ.
В уряді розуміють проблему вимивання мільярдів бюджетних коштів на продовження нераціонального споживання енергоресурсів за нинішніх умов субсидування. Проте все ще намагаються обмежитися поверховими напівкроками, які не здатні змінити ситуацію кардинально. Наприклад, постановою №317 від 27 квітня уряд зменшив норми споживання газу в межах субсидії з 7 до 5,5 м3 на м2 житла.
Щоб прибрати залишки можливостей для зловживань енергопостачальних організацій, створити дієві стимули і забезпечити належні фінансові можливості для зменшення споживання газу і тепла громадянами, безальтернативним інструментом є монетизація субсидій.
Зрозуміло, існує ризик, що люди використають отримані кошти не на сплату комунальних послуг, а інші важливі витрати. Проте цю проблему можна вирішити. Несплата або заборгованість за комунальні послуги принаймні за один місяць має зумовлювати автоматичне припинення виплат субсидій. Для відновлення їх отримання таким громадянам доведеться погасити борг самостійно, однак уже за повним тарифом. З метою зменшення спокус можна також зараховувати суми субсидій на спеціальний рахунок, кошти з якого громадяни зможуть використовувати, окрім оплати послуг ЖКГ лише на фінансування енергозбереження.
У будь-кому випадку, державі доведеться продемонструвати, що вона є інструментом примусу для тих, хто не хоче виконувати своїх фінансових зобов’язань. Без цього реформа енергетичного сектору приречена на провал. Не можна допускати поширення прецедентів безкарної несплати за комунальні послуги тих, хто може це робити, але не вважає за потрібне «з принципу», наприклад під приводом «невиправдано високих цін».
У березні серед регіонів найбільша заборгованість за опалення зафіксована у Дніпропетровській (1,4 млрд грн), Харківській (1,1 млрд грн) областях і Києві (1,2 млрд грн); за газопостачання – в Харківській (241,5 млн грн), Одеській (486,1 млн грн) областях і Києві (251,1 млн грн). Тобто йдеться про одні з найзаможніших регіонів, де мешканці можуть, але не хочуть сплачувати за надані їм послуги.
В даному випадку вочевидь не обійтися без примусової конфіскації житла, його продажу на аукціоні. При недостатності суми, що залишиться після продажу їх майна, для придбання їм житла в тому ж населеному пункті, їм може купуватися житло в поселеннях із меншою вартістю нерухомості, або кімнати в комунальних квартирах чи гуртожитках. Окрім іншого, в такий спосіб буде зменшено суму щомісячного платежу за комунальні послуги, який стане для них більш доступним.
Натомість монетизація субсидій та пільг дасть потужний фінансовий ресурс для активнішого вияву громадянами активності у реконструкції та підвищенні енергоощадності свої будинків.
Читайте також: Апеляційний суд визнав законним підвищення тарифів на газ для населення
Різні державні програми уже зараз компенсують значну частину витрат на її здійснення – від 20-40% для тих, хто не має субсидій до 70% тим, хто її має. Можливість використовувати монетизовані субсидії дозволить тим, хто їх отримує, фактично повністю фінансувати заходи із зменшення споживання тепла за рахунок державних коштів.
Це відкриє шлях для проведення реконструкції житлового фонду, де живуть одночасно ті, хто не має субсидії, і зацікавлений в активному енергозбереженні, і ті, хто їх отримує і зараз не зацікавлений, або й не має можливості брати в ньому участі.
Адже ситуація, коли половина мешканців будинку хоче й готова фінансувати його реконструкцію для зменшення споживання тепла, а інша – не готова до цього, є одним із найбільших гальм масштабної енергомодернізації старого житлового фонду.
Платежі українців за послуги ЖКГ значно більше залежать від успішного вирішення означеного вище комплексу завдань, аніж від ціни на газ. А та, попри необережні запевнення нового прем’єр-міністра про «останнє підвищення, з високою ймовірністю може продовжити зростати уже з наступного року. Постановою від 27 квітня уряд передбачив можливість перегляду ціни на блакитне паливо для населення щоквартально.
Звісно, зміна можлива й у бік зниження, як це відбувалося впродовж останнього року із цінами на газ для комерційних споживачів через здешевшання імпортного палива та відносну стабільність курсу гривні. Проте не менш ймовірним є сценарій зростання єдиної ціни на газ до 10 грн/м3 і вище уже з наступного року. Для цього потрібно не так уже й багато: поєднання помірного зростання цін на імпортне паливо на 20-25% та зниження курсу гривні на 20%, тобто в район 30 грн/$.
Тому і державі, і громадянам варто уже зараз активно готуватися до можливого подальшого зростання цін на блакитне паливо та впроваджувати заходи, які б дозволили зменшити залежність від них.