Десять санкційних пакетів, які запровадили проти Росії після великого вторгнення торік, значною мірою працюють проти її нафтового сектору. Утім, вони не є достатніми. Проблеми у світовій санкційній політиці проти Росії обговорили під час дискусії «Міжнародні санкції проти рф: додаткові можливості» Центру глобалістики «Стратегія XXI» та Інституту Чорноморських стратегічних досліджень. Фахівці обох установ надали загальні концепції та пропозиції з розширення санкцій. Дослідження, які стали основою обговорення, відбувалися від жовтня 2022-го до березня 2023-го.
Президент Центру глобалістики «Стратегія XXI» Михайло Гончар каже, що санкційні режими, впроваджені проти Росії ще з 2014 року, виявилися недостатніми, аби вона відмовилася від експансійних планів. Зокрема, навіть низькі нафтові доходи у роки перед великою війною не зупинили Кремль. Наприклад, у 2012-2013 роках прибутки від експорту нафти становили понад $360 млрд. Вже у 2016-му вони складали менше половини того рівня – близько $160 млрд. І при цьому торік Росія заробила на експорті нафти $345 млрд попри всі санкційні режими.
Керівник Моніторингової групи «Інституту Чорноморських стратегічних досліджень» Андрій Клименко зауважив, що від закордонних партнерів часто можна почути, нібито вже всі ключові для продовження війни підприємства обмежені санкціями. Однак під час дослідження Клименко та колеги виявили низку об’єктів, які пройшли повз увагу та потребують санкційного впливу.
За словами Тетяни Гучакової, керівниці «Інституту Чорноморських стратегічних досліджень», держоборонзамовлення відбувається в Росії закрито із лютого 2017 року. З квітня 2020 року у підприємств російського ВПК з’явилася можливість взагалі не оприлюднювати план закупівель. Ці та інші попередні обмеження та критичну інформацію приховують багато тіньових об’єктів.
Читайте також: Die Welt: Як мулли вчать Кремль обходити нафтові санкції
«Сьогодні в списку пропозицій для запроваждення санкцій 175 юридичних осіб, які задіяні у російському ВПК, критичих галузях економіки та дослідній сфері, яка прямо чи опосередковано задіяна у веденні війни. Це додаткова інформація про них та доказова база про їхню причетність до вторгнення. У списку є 12 підприємств, задіяних в авіабудівництві, 4 беруть участь у військово-космічній програмі Кремля, 5 задіяні у створенні ракетного озброєння, 11 – у виробництві боєприпасів, 7 підприємств створюють та виробляють системи бронювання та балістичного захисту, ще 4 – системи ППО, 3 – системи радіолокації, 2 – розробники та виробники систем РЕБ. Ще 51 підприємство виробляє озброєння без вузької спеціалізації тощо», – розповіла Гучакова.
Наразі точні назви виробництв фахівці не можуть сказати, аби відповідні органи у США, ЄС та Великій Британії могли опрацювати ці пропозиції. Проте за час роботи над цим проєктом вже оголосили пакет санкцій, до якого увійшло 43 юридичні особи зі списку. Деякі – лише до санкційного списку України. Інші ввійшли окремо чи разом до списків ЄС, Великої Британії та США в різних комбінаціях. Попри це, є низка критичних об’єктів, які досі уникають санкцій. Гучакова зазначає, що до повномасштабного вторгнення на деяких із цих підприємств із фінансуванням були проблеми – кошти використовувати неефективно, фіксували багато корупції. Ймовірно, за словами фахівчині, РФ не готувалася до тривалої війни.
Експорт нафти до Європи триває
Андрій Клименко також наголосив на методах, які Росія використовує в медіа, аби відвернути увагу від недієвості санкційних процесів: «Перші особи Росії говорять публічно “дівчата й хлопці, все нормально, ваші санкції працюють, у нас катастрофа з доходами”. Це не має тиражуватися медіа, а щонайменше мало б викликати підозру розібратися, що ж там відбувається».
Моніторинг привів до висновку, що Росія змогла переорієнтувати свій нафтовий експорт з європейського ринку на країни Азії. Проблема також в тому, що після ембарго експорт навіть сирої нафти до європейських країн із Чорного моря майже не зменшився. Наприклад, за словами Клименка, в грудні почало діяти ембарго на сиру нафту. Того ж місяця у порти європейських країн ввезли мільйон тонн нафти. У лютому цифра залишилася такою ж. Тобто сира нафта й далі потрапляє до територіальних вод країн ЄС. 70-80% від усього забезпечує Греція, хоча нафта фізично не ввозиться до країни, а перевантажується у її виключній морській економічній зоні й далі вирушає будь-куди.
Також Клименко розповів, що одразу після застосування цінової стелі на нафту Путін видав указ, який категорично забороняє російським експортерам відвантажувати нафту за умов цінової стелі: «Швидше за все, ніякої цінової стелі в контрактах стосовно експорту нафти до країн Африки, Азії та Далекого Сходу немає. Тих контрактів ніхто з РФ європейським страхівникам чи танкерним перевізникам не показує.. у росіян немає відповідального ставлення до контрактів як до важливого документу, вони намалюють будь-які цифри, аби заспокоїти власника танкерів. Це кривава нафта, яка конвертується в обстріли, озброєння і таке інше». Тому, за словами фахівця, не варто тиражувати повідомлення з Росії про те, санкції працюють на гірше, а слід розбиратися в тіньових та кримінальних схемах.
Читайте також: Світовій економіці більше не потрібна Росія, – Foreign Policy
За словами керівника енергетичних програм Центру «Стратегія XXI» Ігора Стукаленка, в енергетичному секторі Росії наслідки від санкцій дуже нерівномірні. Якщо газова промисловість втрачає багато через обмеження імпорту, то атомна енергетика практично не зазнала змін.
Директор інформаційно-консалтингової компанії Defense Express Сергій Згурець
додав, що сьогодні санкції є вибірковими. Наприклад, «Росатом» має домовленість із низкою російських компаній про постачання окремих чутливих компонентів для озброєння. Санкції, які ввели проти «Росатому», не є достатньо масштабними, аби обмежити використання цієї складової та припинити вироблення комплектуючих для війни з цього джерела.
Фахівець додав, що з висновків Мюнхенської конференції з безпеки про запас міцності Росії випливає, що обмеження технічної складової послабить інші потужності РФ. Адже якщо економічного та військового запасу агресора вистачить ще на два-три роки війни, то мобілізаційного вистачить до 2030 року.
У підсумках Андрій Клименко додав, що оскільки війною керує Генеральний штаб, саме він має ставити завдання для санкційної політики. Там краще знають, що відбувається на полі бою, тому технічні завдання мають виходили саме з військової стратегії: «Вони мають сказати “зробіть мені так, шоб така мікросхема не потрапляла до Росії, бо вона використовується у приладах нічного бачення” і так далі… інакше будуть [далі існувати] дірки»