Автор відзначає, що у сучасному українському ефірі тотально домінують імпортні, а конкретніше, російські передачі.
"Визначити їхню частку не так складно, хоча й марудно: береться звичайна програма на тиждень, забивається хоча б у Excel, який сам без упереджень рахує тривалість продукту власного, вітчизняного виробництва, а також закордонних фільмів, серіалів та шоу", – пише автор, додаючи при цьому, що бажано брати не весь ефір, а так званий Prime Time, тобто час, коли біля телевізора стабільно збирається найбільша кількість глядачів. Вважається, що це проміжок з 18 по 23 годину.
Два роки тому російські програми у рейтинговий час на каналах-лідерах займали від 46% до 75% ефірного часу. Сьогодні ситуація дещо змінилася.
Так, у будні співвідношення свій/чужий таке: «Інтер» – 30/70, «1+1» – 55/45, «Україна» – 7/93 (!), СТБ – 78/22, ICTV– 40/60, «Новий» – 75/25, НТН – 37/63.
Однак, власний продукт здебільшого пускають у так званий «мертвий» ефірний час: чи то вдень, чи то глибокої ночі. Таким чином канали обходять необхідні умови від Нацради, яка в умовах ліцензії на мовлення зобов’язує їх виділяти певні квоти на власний продукт.
При цьому автор наголошує, що до вітчизняного продукту також належать серіали, документальні фільми, комеді-шоу тощо, які роблять або з прицілом на продаж до Росії, або на замовлення тамтешніх телекомпаній.
«Широко відома практика, коли в «нашому» детективі, що знімається на «нашій» студії, не лише діалоги російські, а й на машини чіпляються російські номери, міліціонерів одягають у російські мундири. Формально це вітчизняний продукт, жодна Нацрада не причепиться, фактично – колоніальний товар», – зазначає автор.
Крім того, останнім часом відбувається демонстративна «інфільтрація» російських героїв у нібито суто українські контексти.
Спостерігається також загальний настрій запозичення цілісної інтонації, що панує в ефірі сусідньої країни. «Ця інтонація, хай там що кажуть, дуже далека від Пастернака та Бродського й радше змушує згадати, пардон за банальність, «Мурку» та «Владімірскій централ», – зазначає автор.
Детальніше про українське телебачення читайте у статті "Чорна скринька телебпачення" у №19 Тижня.