Біля литовського міста Шяуляй є особливе місце паломництва: курган, укритий цілим лісом хрестів. Їх наставили побожні литовці, які два століття ходять сюди просити в Господа допомоги й порятунку від загарбників. Радянська влада не раз намагалася зрівняти пагорб із землею, але він з’являвся знову і знову. У 1993 році, після відновлення незалежності, велике розп’яття залишив там нещодавно канонізований Папа Іван Павло ІІ. Тут і там видніються на святому місці хрести, встановлені різними контингентами льотчиків НАТО; сьогодні останні теж захищають країну з повітря.
У Шяуляйської авіабази своя історія хиткої державності. Побудована довоєнною Литовською Республікою, захоплена військами Сталіна, потім – гітлерівським Люфтвафе, а затим знову вояками СРСР, вона зрештою-таки дісталася литовцям. Тепер тут розміщена військово-повітряна база НАТО.
Серед напіврозвалених бетонних ангарів радянських часів – сучасні західні реактивні крилаті машини, наїжачені ракетами, готові за кілька хвилин здійнятися в повітря. Пілоти не хочуть обговорювати зустрічі з російськими літаками, хоча в них на стіні висять зображення перехоплених винищувачів «Сухой-27». Торік, наприклад, російські бомбардувальники провели навчальну нічну атаку на нейтральну Швецію; в результаті за тривогою здійнялися літаки НАТО, а не самої країни.
Криза в Україні викликає страх у країнах Балтії, які 2004-го вступили й до НАТО, й до Європейського Союзу (їхньому членству в ЄС минулого тижня виповнилося 10 років). Зараз ці колишні радянські республіки, у двох із яких проживають великі російські меншини, бояться стати наступною мішенню путінського ірредентизму. У деяких родинах уже збираються закуповувати про запас сіль або продавати житло через страх перед поверненням росіян. Сьогодні балтійські країни цілком залежать від НАТО в плані протиповітряної оборони, оскільки їм було сказано не придбавати самим дорогих реактивних літаків. На східних кордонах Альянсу дислоковано парасольку з винищувачів. Американці збільшили кількість F-15 у Шяуляї від чотирьох до десяти. Незабаром їх замінять польські МіГ-29 і британські Typhoon. В Естонії Данія дислокує F-16. У Польщі разом з американськими винищувачами літають французькі Rafale. Канадські CF-18 приземляються в Румунії. Їх підтримують аероплани-заправники й літаки дальнього радіолокаційного стеження AWACS. У морі балтійські порти захищають мінні тральники. Крім того, Америка відправляє роти десантників на військові навчання до Польщі та країн Балтії.
Дивіться також: США готові направити війська до країн-членів НАТО через російську загрозу
Чи зупинить така військова активність більш замасковані спроби Росії дестабілізувати ситуацію на кшталт появи «зелених чоловічків» без розпізнавальних знаків, невідомо. Але вона наштовхує на один важливий висновок щодо НАТО. В самому Альянсі захищають навіть найслабших членів; поза ним Україна може розраховувати лише на політичну та економічну підтримку в протистоянні з Росією. Путінський мілітаризм викликав розгортання сил НАТО на сході, яке він так довго засуджував. Війна в Грузії 2008-го вказала союзникам на необхідність запасних планів для захисту Балтії; великомасштабні військові навчання Росії 2009 року (які закінчилися симуляцією ядерного удару по Варшаві) змусили Альянс торік провести перші великі маневри в цьому регіоні; аншлюс Криму переконав НАТО в необхідності підтягнути свої сили ближче до кордону. Зважаючи на схильність Росії до проведення несподіваних військових навчань, дехто говорить уже про необхідність постійної дислокації сил у Східній і Центральній Європі або принаймні попереднього позиціонування оснащення, як це було в Норвегії під час холодної війни.
Неспокійна ситуація в Україні знову активізувала дебати про вступ до НАТО в нейтральних Швеції та Фінляндії. Це могло б забезпечити суцільну оборону всієї Балтії. Тим часом ЄС поспішно укладає політичні й торгові угоди з Україною, Молдовою та Грузією.
Тож здається, що НАТО дотримується обіцянки гарантувати взаємну безпеку. А якщо конкретніше, то крилатої фрази, яку приписують Черчиллю: для підтримання безпеки Європи потрібен лише один американський солдат, «і краще мертвий». І хоча Україна стоїть на порозі Європи, на передові рубежі свої сили вивела саме Америка.
Дивіться також: Тренування курсантів Військово-морської академії США
І якраз американці задають темп у запровадженні санкцій. У ЄС обговорюють ширше ембарго, але проблеми, викликані слабким зростанням та подвійною рецесією, змушують багатьох європейців нарікати, що в економічній війні з Росією вони втратять більше, ніж США.
Німці, поверніться
На нещодавній безпековій конференції в Таллінні чулася неприхована зневага до обережності ЄС. За словами одного учасника, НАТО займається стримуванням, а ЄС водночас – балачками. Командувач сил оборони Естонії генерал Ріхо Террас заявив, що Європа повинна послати сухопутні війська до країн Балтії: «Нам треба бачити тут німецький прапор. «Леопарди» теж не завадять». Але не чекайте багато від Німеччини, пам’ятайте про її затяжний пацифізм і силу Russlandverstehen, тобто «розуміння Росії». Інша проблема – більшість європейських союзників (крім Британії, Греції та Естонії) не виконують вимоги НАТО – не витрачають на оборону 2% ВВП. Латвія і Литва видають наполовину менше (США – понад 4% ВВП). Не допомагають і нескінченні суперечки між балтійцями з приводу проектів, які повинні допомогти їм протистояти Росії, чи то розміщення сил НАТО, пошук альтернатив російському газу, спільне будівництво атомної електростанції, чи то прокладання залізниці (коштом ЄС), яка з’єднає їх із рештою Європи. Серед нових ідей – російськомовний телевізійний канал для боротьби з кремлівською пропагандою.
Балтійська трійка – це маленькі країни, які пережили глибокий економічний спад. Тепер ті, хто проштрафився, обіцяють підняти витрати на оборонку. Але справжній брак бойового духу демонструють більші союзники: Іспанія, Італія та Німеччина. Тут не можна не помітити символічного: якщо країни, котрі відчувають найбільшу загрозу з боку Росії, не зможуть зібрати в кулак політичну волю для самозахисту і взаємної допомоги, спільникам буде важче захистити їх. Балтійські армії повинні принаймні намагатись утримувати порти й аеродроми бодай до прибуття підкріплення. Самими молитвами і хрестами тут не відбутися.
© 2011 The Economist Newspaper Limited. All rights reserved
Переклад з оригіналу здійснено «Українським тижнем», оригінал статті опубліковано на www.economist.com