Про збіднілу та зубожілу «Молодість» цьогоріч писали практично всі. Затягнувши пасок, фестиваль змотав червону доріжку та перевіз валізи з Оперного театру до кінотеатру «Київська Русь», де й відбулося урочисте відкриття.
Прохолодна зала відігрівалася теплими емоціями та ретельно прихованим коньяком, на сцені виступав Єжи Гоффман. Давній друг фестивалю зібрав у кулак слабке здоров’я та презентував явище – перше польське 3D-кіно. Торішня навала французьких стрічок і кінозірок змінилася польською епохою – тут вам і польська школа анімації, і програма польського документального кіно, і польські фільми у конкурсних програмах, і відреставрована «Маня»… Про яку, втім, згодом.
Прикро, та схудлий гаманець вплинув і на дух фестивалю. На конкурсні покази скасували безкоштовні запрошення для студентів і встановили хоч невеличку, але все ж плату на ранкові сеанси. Відійшли у минуле і дружні посиденьки на сходах Синього залу кінотеатру «Київ» – адміністраторки виганяли глядачів з підлоги, погрожуючи пожежною інспекцією. Вечірні обговорення конкурсних фільмів також стали менш жвавими – чимало режисерів, особливо студентів, просто не доїхали до Києва, оскільки не змогли оплатити дорогу за свій рахунок. Скоротилося поголів’я «Золотих оленів» та кількість фільмів… Сподіваюся, вам вже набридло читати про негатив, тож пригадаємо, чим хорошим запам’ятався цьогорічний фестиваль.
Судили конкурсне кіно дуже різноформатні особистості – голова Magyar Filmunio Ева Везер з Угорщини, продюсерка й акторка Деана Якубіскова, яка представляла вже неіснуючу Чехословаччину, звабливий французький актор Ґреґуар Колен, російський режисер Сєрґєй Лобан та очільниця журі – українська письменниця та літературознавець Оксана Забужко. Уподобання суддів були різними, може, тому у конкурсних номінаціях було чимало спеціальних відзнак та навіть поділені грошові нагороди. Зірковий склад «Молодості» представили Алєксандр Баширов, Олексій Горбунов, Рустам Ібраґімбєков, Алєксєй Ґєрман-молодший та Андрєй Звяґінцев, який став сюрпризом церемонії закриття замість Ольги Куриленко.
У свій сорок перший День народження фестиваль презентував «Звуки Молодості» – чотири кінопроекти у супроводі симфонічного оркестру. Гості фестивалю переглянули відреставрований фільм Еугена Іллеша «Маня. Історія працівниці тютюнової фабрики» (1918) у супроводі польського камерного оркестру Leopoldinum. Під живу музику показали і фільм «Два дні» Георгія Стабового, що був знятий 1927 року. У «Кінопанорамі» презентували кіно/мікс/джаз/VJ-імпровізацію «Портрети» – нарізку радянських та французьких чорно-білих стрічок під інструментальну музику та живий вокал. Нарешті оркестр New Era Orchestra зіграв у залі кінотеатру «Київ» програму «На кожен звук є відлуння на землі». Концерт складався з композицій, що звучали у фільмах Андрія Тарковського або хоч якось співзвучні з його життям і творчістю.
Що ж можна сказати про конкурсну та позаконкурсну кінопрограми? Чимало сліз, трагедійності та натуралізму. Доля чоловіка, який у дитинстві втратив яєчка та живе на уколах тестостерону («Бидло», Майкл Р. Роскам), стрічка про підготовку до похорону («Лічені дні», Піа Штрайтманн), історія серця, що згасає («Маленька кімната», Стефані Шуа, Веронік Реймон) та фільм про кохання на схилі подружнього життя («Вулкан», Рунар Рунарссон). «Подих» – фільм-переможець– ряснів трунами й небіжчиками – не для слабких духом. А от «Земля забуття» із Ольгою Куриленко явно розрахована на європейського глядача, та аж ніяк на киян. Обурювали недостовірності із перебільшеннями – відра горілки та дивний одяг, туристичні сувеніри (цікаво, які?) у Чорнобилі та, зрештою, сама головна героїня, яка говорила українською з англійським акцентом. Часом здавалося, що Ольга надто сконцентрована на тому, щоб не забути слова – це, безумовно, заважало їй грати. Продюсери фільму, втім, доволі агресивно відкидали усі зауваження. Оцінити витвір французької режисерки Мішель Боганім незабаром зможуть усі охочі – наступного року стрічка вийде в український кіно- та телевізійний прокат.
В українських картинах на «Молодості» цьогоріч домінувала проблематика маргінальних прошарків суспільства. Роботи «Поза грою» Наталі П’ятигіної та «Хворісукалюди» Юрія Речинського експлуатують схожу тематику – у центрі уваги діти вулиці, що нюхають клей та заробляють на життя грабунками. Перемогу ж у національному конкурсі «Панорама українського кіно» здобув уже відомий режисер Мирослав Слабошпицький із короткометражкою «Глухота», яка ще торік була представлена у циклі «Мудаки. Арабески» та засвітилася на Берлінале. Нині Мирослав планує зняти повнометражний фільм, в якому герої спілкуватимуться виключно мовою жестів.
Найбільшої уваги в позаконкурсній програмі удостоїлися стрічка «Невгамовні» від режисера «Трилогії смерті» Ґаса Ван Сента та «Туринський кінь» (режисер – Бела Тарр). Протягом двох із половиною годин на екрані неспішно переказується історія коня, якого 1889 року пожалів Фрідріх Ніцше. Усім нечисленним героям, які змогли додивитися фільм до кінця, слід було видавати медалі одразу біля виходу із зали. Абсурдний задум, щоправда, оцінили на Берлінале – там «Туринський кінь» здобув «Срібного ведмедя». А от «Сонячного зайчика» – ЛГБТ-програму, що є дуже популярною на тому-таки Берлінале, цьогоріч дискримінували – альтернативний конкурс скоротили до добірки короткометражок.
За принципом кільцевого обрамлення урочиста церемонія закриття фестивалю закінчилася тим самим, чим розпочалося відкриття. Міністр культури України Михайло Кулиняк, слідом за Ганною Герман, пообіцяв збільшити державні видатки на проведення «Молодості» вже наступного року. У залі, де відбувалася пряма трансляція церемонії закриття для журналістів, заява викликала овації та іронічний регіт. Та навіть, якщо обіцянки вкотре так і залишаться цяцянками, фестиваль житиме. Адже, попри технічні негаразди, дорогі квитки та відсутність зірок світового масштабу, «Молодості» можна пробачити все.
Основні переможці «Молодості-2011»
Гран-пріза найкращий фільм конкурсної програми – «Подих», режисер Карл Марковіч (Австрія).
Приз за найкращий повнометражний ігровий фільм – «Акації», режисер Пабло Джорджеллі (Аргентина, Іспанія);заохочувальний диплом – «Кімната самогубців», режисер Ян Комаса (Польща).
Приз за найкращий короткометражний ігровий фільм– «Втеча», режисер Віктор Карей (Іспанія); заохочувальний диплом – «Дівчина та мисливець», режисерка Ядвіґа Ковальська (Швейцарія).
Приз за найкращий студентський фільм– «Корал», режисер Іґнасіо Чанетон (Аргентина) і «Мотузка та кров», режисер Куба Чекай (Польща);заохочувальний диплом за найкращу анімацію – «Галерея», режисер Роберт Прох (Польща), диплом за найкращий документальний фільм – «Опівночі», режисерка Клара Тасовська (Чехія).
Приз імені Іва Монтана найкращому молодому актору / актрисі отримала Алісія Вікандер з фільму «Піднесення», режисер Ліза Ланґсет (Швеція).