Ще за дві години до початку опозиційного мітингу на проспекті Академіка Сахарова в Москві почали сходитись люди. Сцена стоїть напоготові. Напоготові і поліцейські, які вже зранку розгорнули по периметру живу силу, спецтехніку і перетнули сам проспект лінією пропуску, змонтовану з рамок для виявлення у мітингуючих заборонених предметів та зброї. Для Москви такі заходи безпеки є звичним явищем.
На самих підступах до проспекту також багато поліції та автозаків, які пригнали про всяк випадок( а раптом буде кого «пакувати»?). Організатори кажуть, що довкола проспекту Сахарова, близько 40 автобусів з ОМОНом і поліцією, але навіть візуально помітно, що їх значно більше. Поліцейські чергують також коло найближчих станцій метро і в пішохідних переходах.
І миша не прослизне…
Хоча напередодні організатори мітингу чітко домовилися про план акції, розписавши до дрібниць, хто куди повинен йти, де мають стояти поліцейські, як і коли вони повинні збільшити площу відведену для акції, в разі прибуття непередбачуваної кількості учасників, втім, всього передбачити неможливо. Організатори попереджають, що можливі провокації. Начебто, за наказом влади в натовпі можуть перебувати люди, завдання яких влаштовувати дебоші, щоб зганьбити учасників протестів.
Люди гуртуються ще на виході з метро «Комсомольська» і сунуть на проспект Сахарова крізь посилені наряди поліції. Погода паскудна. Падає дрібний сніг і хапає мороз. Але це нікого не хвилює. Бажаючих помітингувати стає все більше. –
– Чому ви прийшли сьогодні на площу?
– Як чому? Як всі, – каже немолодий чоловік, який заздалегідь зайняв собі зручне місце перед сценою, – Я не згідний з результатом виборів. Вимагаю перевиборів. Втім, думаю їх не буде. Влада на це не піде, вона буде чинити спротив, але робити щось треба. Так далі жити не можна. Нинішня фальсифікація була на низах, але коли влаштують нові вибори, то не уникнути загальної фальсифікації на найвищому рівні.
На питання чи боїться він репресій чоловік впевнено каже що репресій не буде:
– Ця влада все-таки більш менш демократична, не така як тоталітарні режими. Тому нічого не буде.
На сцені грає бойова, очевидно опозиційна музика, схожа на блатний хуліганський реп. Часом чути пісні Цоя, ДДТ та «Океану Ельзи». Активісти роздають людям білі чи помаранчеві кульки з революційними написами, свистки, щоб свистати проти влади і білі стрічки – символ народного спротиву. Де-не-де роздають і презервативи. Презерватив від недавно також символ російського спротиву, завдяки прем’єру Путіну який коментуючи попередній мітинг на Болотній площі сказав що білі стрічки нагадують йому ці гумові аксесуари. Тепер мітингуючі надувають «аксесуари» і пишуть на них «Путин иди на..».
Любов до президента буває різною
Головні мітингуючі, а саме представники опозиційного бомонду, починають з’являтись ближче до офіційного початку. Вони під’їздять з чорного входу позаду сцени і відразу потрапляють в обійми журналістів. Настрій у всіх доволі піднесений. Кажуть, що не вони є головними у цьому протестному русі, а народ. Всі ініціативи йдуть з низу, і це їх дуже тішить. На питання, чи будуть вони об’єднуватись і чи таке об’єднання взагалі можливо відповідають абстрактно. Письменник Дмитро Биков віджартовується, що це питання наразі несуттєве. Адже між чоловіком та жінкою,мовляв, куди більше відмінностей, ніж між лібералами комуністами та правими. Тим не менше вони знаходять між собою спільну мову.
Власне, питання об’єднання опозиції турбує і простих громадян, що вийшли на мітинг. Багато хто з них каже, що заради цього якраз і прийшов, аби зрозуміти, чи є шанс такого об’єднання. «Коли наші опозиційні партії підуть розрізнено на вибори, то шанс перемогти рівний нулю. Але якщо всі опозиційні сили і безпартійні громадяни підуть голосувати за одного кандидата, то шанс в нас величезний», – міркують рядові опозиціонери.
Щодо кандидатури майбутнього глави держави, якого люди змогли б підтримати, думка більшості також приблизно співпадає. Наразі вони не бачать гідного. Втім сподіваються, що в ході мітингування можна буде визначитись. «Кандидата ми повинні обрати на якомусь з наступних мітингів.»
Навіть собаку дістало
Можливо, що цим кандидатом може стане донедавна мало кому відмий блогер Алєксєй Навальний. Багато хто з мітингуючих явно палає до нього симпатією і зізнається, що блогер цілком міг би претендувати на місце президента Росії, адже представляє молоде покоління, нове і не забруднене скандалами, як багато хто з «старої гвардії» опозиціонерів.
Мітинг в Москві багато в чому нагадує Помаранчеву революцію в Києві. Така ж добродушна атмосфера і приязні люди. Спільна боротьба за свої права серйозно єднає. Кидається в очі і якісна організація акції. Все продумано до деталей. Навіть біотуалетів завезено стільки, щоб ніхто не посмів згодом сказати що їх бракувало. За сценою стоять намети з газовими грілками де можна погрітися і підйомник з кошиком, який піднімає фотографів та операторів на висоту 50 метрів, щоб можна було сфотографувати мітинг з висоти пташиного польоту. Черга до підйомника величезна.
Загалом, за оцінками організаторів, учасників мітингу прийшло близько 120 тисяч. В поліції, звичайно, свої підрахунки. Вони кажуть про 29 тисяч, але це не відповідає дійсності. Бо, за твердженням поліцейських, які рахували людей, що проходили через рамки після 60 тисяч вони припинили обрахунок, а після того ще пройшло дуже багато бажаючих помітингувати. Людей справді багато. Вони все прибувають і прибувають впродовж мітингу, і організатори навіть змушені просити в мікрофон зі сцени поліцію щоб та розширила площу і відсунула свій кордон подалі.
В кожній країні є свій "підрахуй"
Ведуть захід опозиційний політик Володимир Рижков і журналіст Ольга Романова. За пропозицією Романової учасники мітингу вшанувують хвилиною мовчання пам'ять Вацлава Гавела.
Далі до слова запрошують згідно із заздалегідь укладеним списком. Декого з запланованих ораторів не виявлено. Перший і останній президент СРСР Горбачов захворів, передав вітання і перепрошував, що не зміг прийти. Хтось поїхав у відрядження, а хтось відпочивати. Місця вибулих і «дезертирів» займають інші. Леонід Парфьонов, аби не втратити можливість звернутися до народу записав ролик в стилі «Намєдні» і його транслюють на екранах. Народ задоволений.
Виступаючі ганять владу, обурюються фальсифікацією виборів і закликають хто до страйку, хто до створення нової потужної опозиційної сили, хто до усунення Путіна. Кожен каже про наболіле, в кожного своє бачення і свої інтереси.
Боріс Нємцов заявив, що опозиція не вірить заявам про політичні реформи, що пролунали в посланні президента Дмітрія Мєдвєдєва до Федеральних зборів і закликав прийти на мітинг в лютому та перевірити, чи будуть прийняті обіцяні закони. Екс-міністр фінансів Росії Алєксєй Кудрін запропонував внести до резолюції мітингу на проспекті Сахарова пункт про проведення дострокових парламентських виборів. Колишній прем'єр-міністр Росії Міхаіло Касьянов зажадав перенести президентські вибори на кінець квітня 2012, а за цей час оновити виборче законодавство, «щоб вибори були чесними і вільними». Алєксєй Навальний – нове обличчя російської опозиції вимагає перерахунку голосів за результатами виборів. Аби підігріти публіку скандує: «Один за всех!». Натовп відповідає – «И все за одного!». Епатажна Ксенія Собчак каже, що їй є що втрачати і вона вже багато що втратила, але хоче справедливості, а тому прийшла на мітинг. Лідер «Яблока» Грігорій Явлінскій закликає відправити у відставку главу ЦВК Владіміра Чурова і реорганізувати виборчі комітети, а також звільнити лідера «Лівого фронту» Сєргєя Удальцова.
Втім, найоригінальнішим виявився Артємій Троїцький, відомиймузичний критик. Він вийшов на сцену в костюмі зайчика-плейбоя і так ганив Путіна за надмірну конспірацію, що в результаті дійшов висновку, що: «Якщо Путін не спить зі своєю дружиною, то він спить зі своєю країною».
Опозиційна естафета: від Каспарова до Навального
Все це слухав за спинами народу під пильною охороною бодігардів, але не показував свого носа на сцені один із найбагатших російських олігархів Міхаіл Прохоров.
Взагалі на мітингу зібралась доволі розмаїта публіка, яку мало що окрім фальсифікації на виборах може пов’язувати. Були тут і комуністи, і праві, і ліберали. За твердженням учасників попереднього мітингу на Болотній площі, акція на проспекті Сахарова виявилась більш широко представленою. Доволі багато прийшло людей старшого віку, а не лише молодь та представники середнього класу.
Час від часу учасники мітингу освистували промовців. Здабільшого шуміли праві. Промови лібералів їм не подобались категорично, тому вони робили все, щоб їх не чути і не дати послухати іншим учасникам мітингу. Освистали Шендеровича Кудріна, Собчак і багатьох інших промовців. Натомість коли виступав представник націоналістів, то свистала інша частина публіки.
Не обійшлося і без інциденту. Підігріті виступом представника антифашистів, обурені праві під прапором царського триколору спробували прорватись до сцени. Ведучим навіть довелося попросити поліцію, щоб втихомирили надмірно активних учасників, що ті з задоволенням і зробили. Втім ніхто не постраждав і нікого не заарештували.
На завершення мітингу учасники традиційно прийняли резолюцію. Резолюція та сама, що й на мітингу на Болотній, лише трохи розширена. Опозиціонери стверджують що жоден пункт владою виконаний не був, тому вони тепер не тільки вимагають відставки глави ЦВК і проведення нових виборів, розслідувати всі факти порушень в ході парламентської кампанії, не пізніше лютого 2012 зареєструвати опозиційні партії і внести зміни в законодавство про партії та вибори, а й створити об'єднання виборців для розслідування порушень на виборах. Також опозиціонери закликають жителів країни «не віддати Владіміру Путіну жодного голосу на виборах 4 березня 2012 року».
Мітинг добігає кінця і на прощання зі сцени знову лунає інформація про можливі провокації. Ведучий повідомляє, що по Садовому кільцю в бік проспекту Сахарова їдуть автобуси з представниками прокремлівського руху «Наші», які можливо будуть влаштовувати конфлікти. «Не піддавайтесь на провокації, будьте толерантними, не чіпайте «нашистів» – вони маленькі».
Народ потихеньку розходитися. Ще лунає трохи музики і на завершення «Океан Ельзи»: «Я не здамся без бою!». На станціях метро штовханина і давки. Деякі входи поліція змушена тимчасово перекрити.
Народ під враженням мітингу. Виглядає, що Росія так засумувала за свободою,що мітинг тепер для неї – панацея. Люди готові ще і ще ходити на мітинги і впевнені, що масовішими вони будуть, то швидше прийде перемога. Про революцію не може бути й мови. Це слово для росіян страшне і руйнівне. «Революція? Не дай Боже.»
Що ж. Ні то ні… Революції не буде. Будуть мітинги. І Путін піде. Можливо…