Нинішня ж різка політизація судової системи в Піднебесній підштовхує судових чиновників ще більше згуртуватися навколо керівництва Комуністичної партії Китаю і центральної влади та об’єднати свою свідомість, думки і дії задля реалізації головної мети – вірного служіння чинній системі.
Адміністрація голови КНР, Генерального секретаря ЦК Компартії Китаю Ху Цзіньтао вбачає в посиленні контролю КПК над судовою системою можливість підвищення змоги Пекіна утримувати стабільність в країні і розправляться з інакомисленням. Центральна комісія КПК з політичних і правових питань (CCPLA) контролює поліцію, прокуратуру і суди, відстежуючи правоохоронні і судові питання.
Контроль над судовою системою з боку режиму є не єдиним недоліком китайської правової системи. Нині корупція у судових органах стала широко поширеним соціальним явищем в Піднебесній. Ця проблема поглиблюється ще й тим, що, розглядаючи судові питання, судді мають дотримуватися передусім трьох головних пріоритетів: спочатку інтересів державного підприємства, партії, а вже потім, в останню чергу, інтересів людей.
У конкретних умовах Китаю захист інтересів державних підприємств, недопускання заборгованості перед ними приватних підприємств та інші судові акти цілком можна визначити як політичну корупцію. Оскільки основною причиною таких корупційних діянь судових органів є те, що остаточні рішення ухвалюються поза судовою системою. А суд не є незалежним від зовнішніх політичних факторів. Власне, це й спричинило те, що китайці не довіряють судам і що авторитет суду в Китаї невисокий.
Пряме втручання компартійного режиму в судову систему і фактичне уникнення відповідальності китайських суддів за ухвалені ними під тиском режиму рішення не лише дискредитують саму судову систему, а й провокують цим правовий нігілізм серед населення країни.
Отже, судочинство в Китаї відбувається на розсуд КПК, що унеможливлює об’єктивний розгляд справ на судових засіданнях. Брак незалежності судової системи та непідзвітність її громадськості автоматично ставить її поза законом та інтересами всього суспільства.
Беззаконня судової системи
Реалізація суддівства з «китайською специфікою» не лише не відповідає міжнародним правовим стандартам, а також є чинником дискредитації всієї правоохоронної системи. І хоча в китайській історії було чимало випадків несправедливості, корупції та відвертого беззаконня, нині ці явища посилюються завдяки відсутності незалежної судової системи.
До того ж у суддів, у провадженні яких перебувають справи, і в прокурорів немає високих стандартів професійної етики. Вони використовують надану їм владу для фаворитизму, хабарництва і порушення закону. Багато китайських громадян, котрі відчули на собі «справедливість» судової системи, подають петиції та клопотання до Пекіна, сподіваючись цим домогтися більш об’єктивного розгляду своїх справ у судах.
Крім того, деякі люди стихійно самоорганізовуються для колективного захисту своїх прав. За останні роки групи захисту громадянських прав у Китаї суттєво збільшилися. Причому в Гонконзі, який не так давно увійшов до складу КНР і вже не є частиною демократичного світу, через те, що там наразі продовжує діяти незалежна судова система, явища корупції у судочинстві є набагато меншими, аніж на материковому Китаї.
Можна сказати, що відсутність демократичного ладу в Китаї спричиняє не лише брак незалежної преси, а й і беззаконня судової системи. Адже корупція у судах лише посилюється, коли суддівські чиновники відчувають себе понад будь-якими законами. Водночас судову систему жорстко контролює влада, а тому і перебуває фактично в руках правлячої Компартії Китаю. Тому китайські суди часто розглядаються як рупор рішень партії.
Владі навіть вигідна судова корупція і корумпована судова влада, позаяк у такому випадку «замазані» судді завжди будуть підконтрольні режиму і без жодних суперечок виконуватимуть все те, що їм накажуть згори партійні бонзи. Не чинити за законом і зловживати судовою владою стало практично нормою для більшості китайських суддів.
Хоча тут варто розмежувати такі поняття, як «особиста корупція» і «політична корупція». Особиста корупція означає, що судді діють поза законом, а мотиваційними чинниками такої їхньої поведінки стають підкуп, хабарництво або здирництво. Політична корупція мотивується політичними міркуваннями і через них, при здійсненні судочинства, впливає на неупередженість суддів. Політичні чи економічні маніпуляції діями судових органів все одно працюють задля досягнення результатів на користь тих, хто будь-що прагне порушити юридичні права своїх опонентів.
А те, що китайський суд як інститут не є незалежним, лише призводить до того, що судді та суди діють і ухвалюють неправові рішення на власний розсуд. І при цьому не несуть відповідальності за них та уникають контролю та підзвітності громадськості.
Втім, комуністичному режиму цього замало. Так голова Верховного суду КНР Ван Шенцзюнь на недавньому семінарі для старших суддів заявив, що «суди мають ретельно підтримувати соціальну гармонію і стабільність. Ми маємо бути новаторами для того, щоб зміцнити соціальну гармонію і стабільність. Ми жорстоко каратимемо злочинну діяльність, яка ставить під загрозу державну безпеку і соціальну стабільність».
Відмовляючись від принципу незалежності судової влади, Ван Шенцзюнь пообіцяв підвищити ідеологічну освіту і партійну дисципліну старших судових чиновників з тим, щоби «підвищити їхню стійкість проти корупції та звиродніння». Під «звироднінням» тут, мабуть, потрібно розуміти прийняття західних цінностей. Головний суддя Китаю також закликав своїх молодших колег брати приклад із сильного керівництва КПК і центральних властей під керівництвом товариша Ху Цзіньтао і високо підняти великий стяг китайського соціалізму.
На цьому самому семінарі голова Верховного суду КНР також висловив стурбованість з приводу подальшого погіршення правової ситуації в країні, високо оцінивши «посередництво і примирення» як «ефективний спосіб впоратися із соціальними конфліктами і сприяти гармонії».
Режим готується до заворушень
Компартія Китаю, чинячи тиск на судову систему, готує її до протидії можливим масштабним заворушенням. Адже з кінця 2000-х років в Піднебесній було зафіксовано 180 тис. заворушень, акцій протесту і безчинств. А цієї весни в країні сталися жахливі інциденти. Зокрема, вибухи терористів-смертників в кількох містах і тривала конфронтація між протестувальниками та Народною збройною поліцією у Внутрішній Монголії та провінції Гуандун.
Режим явно готується до нових народних заворушень і намагається в цьому діяти на випередження. Наприклад, перед правоохоронними органами було поставлено завдання ввести жорсткіший контроль над населенням. Зокрема, для забезпечення громадської безпеки, боротьби з «масовими інцидентами», а також для реалізації соціального управління, яке є кодовим словом для підвищення соціально-політичної стабільності.
Керівництво КПК планує створити загальнонаціональну систему швидкого реагування для вирішення проблеми надзвичайних подій. Пекін декларує свою рішучість запобігати діям ворожих антикитайських сил, які намагаються розпалювати безлади в країні. Кістяк цього механізму становитиме поліція, Народна збройна поліція, Народно-визвольна армія Китаю і посадовці, серед яких також будуть. державні експерти з безпеки та фахівці, а також добровольці. Цей апарат, який перебуває під загальним керівництвом Центральної комісії КПК з політичних і правових питань (CCPLA), як очікується, буде створений до 2015 року.
Нова концепція соціального управління нібито спрямована на зміцнення громадського порядку і гармонії. Голова КНР Ху Цзіньтао доручив на засіданні Політбюро, щоб концепція соціального управління була орієнтована на «заохочення доброзичливого громадського порядку та забезпечення того, щоб суспільство було сповнене сил, з одного боку, і злагоди та стабільності – з іншого».
Для цього створюють загальнонаціональні офіси соціального управління. А кожен із відповідних постів має стояти принаймні на всіх основних вулицях великих міст, а також у понад 40 тис. міст і в населених пунктів країни. Нові представництва опрацьовуватимуть питання, пов’язані з наданням державних послуг та соціального забезпечення ситуації в Китаї і візьмуть на себе відповідальність за комплексне застосування законів і дотримання порядку, підвищення рівня соціально-політичної стабільності, а також обробку клопотань, поданих громадянами зі скаргами щодо діяльності партії та урядових відомств.
Значно агресивнішого підходу КПК вимагає від великомасштабного вербування добровольців. В концепції зазначено, що один із десяти жителів у більшості районів держави стане «зареєстрованим соціальним добровольцем».
Очевидно, що КПК намагається зміцнити свій безпосередній контроль над китайським суспільством. А для цього комуністичний режим потребує сильнішого контролю над судовою системою. В такому разі, довільно інтерпретуючи наявні закони на свою користь, влада розраховує, маніпулюючи правовими нормами, змусити китайське суспільство якщо не до повної покори, то до позірної лояльності. А судові позови і розгляди при цьому стануть дієвим інструментом «виховання» в населення Китаю такої лояльності.
Колізії права тут мало братимуть до уваги. Адже страх стати несправедливо обвинуваченим, за задумом авторів системи соціального управління, має блокувати у людей бажання до будь-якого спротиву. Превентивне нагнітання страху, через постійний тиск системи, атрофуватиме бажання здобути громадянські свободи і спричинятиме ефект доміно страху в китайському соціумі. Бо людина, неспроможна захистити себе, стає не лише обережною у формулюванні своїх демократичних бажань, а й змушена їх ретельно приховувати від оточуючих.
Однак директивно ввести соціальну злагоду в китайському суспільстві навряд чи вдасться. Адже Пекін вже стикнувся з проблемою внутрішнього тероризму. І цю хвилю насильства з боку пересічних громадян спровокував соціальний відчай та неможливість довести свою правоту у визначеному законом судовому порядку. Соціальні суперечності неможливо виправити лише за допомогою адміністративної системи, законів і жорстких методів управління країною.
В проекції на Україну
На мою думку, китайську ситуацію з судовою системою варто розглядати і в проекції на українські судові реалії. Хоча б тому, що суд над одним із лідерів української опозиції Юлією Тимошенко наочно засвідчив вибірковість підходів судової системи і керованість такого «правосуддя» із зовсім інших центрів ухвалення рішень.
Це важливо ще й тому, що нинішній режим януковичів намагається запозичувати методи тотального контролю над суспільством не лише в Росії. Йому дуже імпонують і китайські методи здобуття соціальної злагоди. Адже соціальна згуртованість соціуму дала дуже відчутні розколини не лише в Китаї, а й у сучасній Україні, де розрив у доходах між багатими і бідними вже досяг критичної межі, і тому змусити силовими методами українське суспільство мовчати навряд чи вдасться.
Спільним в України з Китаєм нині є і те, що в Піднебесній вже давно функціонує однопартійна диктатура (за формальної багатопартійності), а донецькі нині лише розбудовують під себе тотальну диктатуру Партії регіонів. Однак, якщо в Китаї правосуддя нині під великим питанням, то в України ще є певний шанс повністю не потрапити у круговерть юридичного беззаконня. Проте китайський досвід навчає, що навіть тотальний контроль над соціумом не зможе зупинити від дій у відповідь доведених до повного відчаю людей. А судове беззаконня аж ніяк не спроможне стати дамбою стримування народного гніву.