Впродовж останніх десяти років Росія значно модернізувала та покращила стан свого війська. Яким він буде за 10 років? Це питання поставили перед собою дослідники із шведського аналітичного центру Агентство дослідження оборони (FOI) і в грудні 2019 року презентували свою роботу під назвою «Російська військова спроможність у десятирічній перспективі». Слід зауважити, що вочевидь рух у нове десятиліття посприяв і тому, що інші аналітичні центри вирішили оцінити воєнну готовність Росії. Буквально за кілька тижнів до появи цього дослідження, експерти американського мозкового центру RAND презентували власний аналіз під назвою: «Тренди російських Збройних Сил», де дійшли схожих висновків щодо траєкторії розвитку російських збройних сил з тими, що презентували шведи.
Трохи більше десяти років тому, після п’ятиденної війни в Грузії, Росія розпочала реформування власних ЗС, відбулася кадрова та структурна оптимізація та переозброєння російської армії. Мали місце також численні навчання. Кульмінацією врешті-решт стала воєнна агресія проти України та військова операція в Сирії. Все це говорить про те, що Росія активно нарощувала потужність впродовж останнього десятиліття. Однак аби зрозуміти його обсяги потрібна була детальна аналітична робота. Це і зробили дослідники з FOI, хоча схожі оцінки по окремих напрямках висловлювалися й раніше.
Читайте також: ПАРЄ: втома і гроші
І шведське, і американське дослідження базувалося на відкритих даних і це залишає за собою певні питання і навіть дещо сумніви, але не в дослідниках, а в Росії. Кремлівський дискурс – це дискурс про Росію, якою вона хоче бути, а не ту, якою є. Як видно з обох досліджень, науковці намагалися перевіряти за співставляти російські дані із інформацією західних держав та аналітиків.
Шведські експерти вважають, що реформа 2008 року повернула ЗС РФ до боєздатного стану. Найбільш ймовірно, вважають вони, що напрямок цих реформ не мінятиметься в наступні 10 років, а результат навпаки закріплюватиметься. Російські очільники заявляли, що до 2020 року озброєння російської армії має оновитися на 70%. Навіть, якщо досягнуто цього рівня, вважають дослідники із FOI, то третина ОВТ залишається застарілою. Тому вони передбачають, що модернізація ОВТ залишатиметься ключовою на порядку денному впродовж наступних 10 років. Однак на думку шведських дослідників рівень оновлення залежатиме від економічних можливостей. У цій сфері стан російського війська у 2029-му році може бути не гіршим, а ніж у 2020, або ж покращитися на третину. Однак фінансування наразі не достатньо, щоб оновити технічний склад на третину одразу, тому таке оновлення може відбуватися лише поступово для окремих груп. І американські, і шведські дослідники відзначають, що з 2013-го року російська армія щонайменше наполовину оновила своє ОВТ та продовжує це робити й надалі. Москва також прагне мати в наявності новітню зброю. Наприклад, ракетний комплекс «Авангард», аналогів якому поки немає в НАТО. Також у фокусі Кремля в наступні десять років буде спроможність ЗС РФ проводити операції закордоном. «Військові бази в Сирії стануть трампліном для нарощування військових потужностей на Близькому Сході та в Північній Африці», – вважають дослідники FOI.
Упродовж останніх десяти років російська армія наростила бойову потужність настільки, щоб бути спроможною вести вже не одну локальну, а одну регіональну війну. Хоча звісно в Кремлі прагнуть більшого. Експерти у свою чергу висловлюють сумніви щодо того, що протягом наступної декади російський бойовий потенціал зросте настільки, щоб Росія могла воювати одразу у двох регіональних війнах одночасно.
Читайте також: Геополітична гімнастика
Одна із ознак нарощення боєздатності – це зростання чисельності армії. Зокрема кількість різного роду бойових підрозділів сухопутних військ майже подвоїлася (з 66 до 96). Ще одна – це збільшення кількості учасників різноманітних військових навчань. До 2012 року, зазвичай, близько 20 тис російських солдат брали участь у таких навчаннях. З 2014-го це число зросло до 300 тис.
У 2019, як відзначають дослідники, розвиток наземних військ відбувався двома напрямками. З одного боку вживалися заходи, аби підвищити можливість війська вести тривалі великі війни. З іншого, потреба мати військо у постійній бойовій готовності, обумовила розвиток численних малих, мобільних та гнучких тактичних одиниць здатних до швидкого розгортання.
Ще одним пунктом дослідження шведських науковців була економічна складова російської військової потужності у десятирічній перспективі. Нині економічні видатки РФ на військо дещо менші, порівняно із піковими 5% ВВП у 2016-му році, і складають 3,8-3,9% ВВП, що все одно більше, а ніж витрати США чи країн ЄС (у відсотках). Дослідники FOI також передбачають, що видатки на армію в наступні десять років можуть зрости на 20-65%. Водночас шведські експерти у своєму дослідженні доходять висновку, що скоріш за все вражаюча швидкість вдосконалення ЗС РФ, яка мала місце в останні роки, не збережеться. Наступне десятиріччя радше стане періодом закріплення попередніх досягнень.
Разом з тим за прогнозами аналітиків, певний непередбачуваний вплив на розвиток військової потужності Кремля впродовж наступних років може мати зовнішній чи внутрішній тиск. Зважаючи на внутрішню ситуацію в країні, дослідники передбачають, що на Росію чекають дещо непевні роки. Зростає недовіра суспільства до власної політичної еліти та того, що вони роблять. Згідно із останніми опитуваннями московського «Левада-центру» лише трохи більше третини росіян (35%) зараз довіряють Владіміру Путіну. У листопаді 2017 року цей показник був 59%. При цьому зазначається, що наразі російське суспільство не готове на серйозний протест чинній владі.
Читайте також: Війна – 2036. Погляд НАТО
Якою Росія бачить загрозу для себе? Експерти з FOI вважають (з огляду на проаналізовані документи), що це «розбудова інфраструктури НАТО на кордонах Росії та закріплення однополярності у світі». Кремль прагне, аби його вважали супердержавою рівноцінною США і усі зусилля (не лише військові) спрямував на досягнення цієї мети. Саме закріплення себе у статусі супердержави та створення своєї сфери інтересів – це дві довгострокові цілі, які ставить перед собою Кремль.
Обидва пункти є очевидно взаємопов’язаними, адже в російському баченні передумовою для закріплення себе як глобальної супердержави є визнання іншими, що у тебе є своя сфера інтересів, на яку іншим країнам не можна зазіхати. Стратегічною ж метою Росії є наявність ряду країн на периферії, які тримаються Росії через страх виживання. У той же час ці країни слугуватимуть своєрідним буфером між Росією та НАТО.
Наразі ознак зміни російської безпекової політики немає, але це, прогнозують дослідники, може статися раптово у десятирічній перспективі. Досвід анексії Криму показує, що передвісників змін може й не бути взагалі. «Кремль готується і до глобальної, і до регіональної, і до локальної воєн. Однак за умови недостатньої кількості звичних військових сил, до 2029 року Росія зможе планувати великомасштабну війну лише з використанням ядерної зброї. Попри те, що Росія зміцнюватиме військовий фланг на Далекому Сході, дослідники з FOI, припускають, що російська військова потужність фокусуватиметься в основному на Європі. І якщо країнам ЄС слід готуватися переважно до прихованих кібератак, то країнам-сусідам, як от Україні, Грузії та Молдові, до більш відкритих конвенційних сценаріїв. Тиск з боку Кремля та «ворожі невоєнні заходи» щодо своїх сусідів можуть зрости впродовж наступних десяти років. У перспективі, на думку шведських дослідників, відбудеться посилення дезінформацій них кампаній проти противників Кремля. Тому необхідно розвивати навички із протидії таким атакам, як і посилювати свої позиції у кіберпросторі.
Зважаючи на те, що Росія суттєво посилила свою військову потужність, вона значно впливатиме на міжнародну безпеку. Шведські експерти очікують на продовження агресивної міжнародної політики з боку Росії. «Можливості Росії до агресії та прихованих дій щодо інших держав, зменшуватимуться лише в у випадку нарощення військової потужності цими державами», зазначають аналітики шведського Агентства дослідження оборони. Саме цю тезу слід пам’ятати українському керівництву.