Майданівське гасло проходить нині своє бойове хрещення у Франції. 1 березня мистецька група "Stand with Ukraine" явочним порядком перейменувала станцію метро “Європа” на “Європа-Україна”, не чекаючи всіх формальних документів з мерії. Паризька поліція, замість втрутитися, мовчки спостерігала за процесом. По всій країні нині відбуваються стихійні мітинги, – часто без офіційного дозволу, на який треба 48 годин. У Франції насправді — ще та бюрократія, але останнім часом щось таки починає змінюватись.
Ідея появи станції “Європа-Україна” на третій лінії паризького метро належить мистецькій ініціативі, до якої долучилися французькі та українські художники. “Український народ жахливо страждає. Сьогодні його героїчний опір за свободу, справедливість і демократію проти жорстокої та безпідставної агресії Путіна викликає повагу та захоплення, – сказала Тижню ініціатор акції французька актриса Карлотта Верні. – Жахлива актуальність ситуації в Україні очевидна. Водночас зі збором гуманітарної допомоги, ми хотіли зробити щось справді символічне. На цей крок нас надихнув репортаж про польську Солідарність, що ми робили нещодавно. Французький активіст Паскаль Россі розповів нам, що в 1982 році, на знак підтримки польського спротиву, станція метро “Сталінград” в Парижі цілий день мала другою назвою “Гданськ”. Ми пояснили наш задум керівництву паризького метро, і нас підтримали. Ми додали до назви “Європа” слово “Україна”, бо боротьба українців за демократію та свободу — це наша боротьба.”
Читайте також: Ворог несе втрати: які перемоги українського війська на фронті та поразки у окупантів (ОНОВЛЮЄТЬСЯ)
Телефони в активістів української громади не замовкають ані на мить. Оперний співак Гійом Дюссо, найкращий друг загиблого на Сході Героя України Василя Сліпака, мобілізує артистів та лікарів, координує мережі тих французів, хто готовий допомагати. “Відповідальність митців — робити кроки, що допоможуть людям зрозуміти виклики цієї війни поза межами кордонів України, – зазначив у розмові з Тижнем французький кінорежисер Ян Шарлевський. – Ми знаємо, наскільки моральний стан під час війни має вирішальне значення.”
Французька столиця, вирує, як мурашник, мобілізуючи тих, хто може та бажає надати Україні підтримку. Поряд з тим, очікувано мобілізується кремлівське лоббі. Цієї ночі французька поліція зупинила автобус з гуманітарною допомогою, що вирушав в Україну. У вантажі — така потрібна немовлятам молочна суміш. Затримали українців, які мали доправити вантаж на польський кордон, з-поміж яких знаходилися кілька хлопців з французького іноземного легіону. Українське посольство з цією ситуацією розбирається, але виникає питання: хто навів французьких поліцейських на той автобус? Хотілося б вірити, що кремлівське лоббі лиш інформує поліцію столиці Франції, а не керує нею.
Якщо економічно Захід залишається потужнішим за Україну, то на рівні сенсів він очевидно за нею не встигає. Французьке ТБ у прямих ефірах давить на жалість, дає сльозливі репортажі з кордонів про біженців, і менш охоче обговорює тему реальної, військової допомоги для України. На обіцянку міністра Бруно Ле Мера “розпочати проти Росії справжню фінансову та еконічну війну”, частина преси наполошилася. Страх Третьої світової, страх ядерних ударів розганяється всіми тими журналістами й експертами, які до цього часу засвітилися з прогнозами, буцімто “Київ впаде за кілька годин”. Проте героїчний спротив українського народу змушує змінити бачення навіть їх.
Читайте також: Ольга Ковалевська: «Московити нас не знають і ніколи не зрозуміють. Ми ‒ інші»
“Ви здивовані спротивом, який демонструють українці?” – чи не в кожному прямому ефірі запитують французькі телевізійники. Вони лиш відкривають для себе волелюбний український дух, що затягує до свого виру весь пацифічний, “правильний” політкоректний світ. Таких велелюдних демонстрацій на підтримку України не було в Парижі, мабуть, ніколи. Московська брехня втрачає інструменти впливу на західні суспільства. Це вже не Україна запроваджує західні стандарти. Нині у швидкому темпі українізується західна опінія. Дивлячись репортажі з України у вогні, світ знову знаходить для себе відповідь, заради чого варто жити та не шкода помирати.