Як російська агресія провокує глобальну продовольчу кризу

Економіка
22 Березня 2022, 11:43

Всі наслідки російської агресії проти України — як для нас, так і для цілого світу — наразі важко спрогнозувати і оцінити. Але вже зараз на міжнародному рівні заговорили про загрозу глобальної продовольчої кризи, оскільки ціла низка країн та регіонів світу залежать від імпорту українського зерна.

 

За даними Oxfam, у 2021 році від голоду та недоїдання помирало 11 людей щохвилини. Загалом, близько 55 країн і територій світу із сукупним населенням майже 135 мільйонів гостро страждають від нестачі продовольства і потребують допомоги. Найбільше від голоду потерпають Ємен, Демократична республіка Конго, Афганістан, Венесуела, Ефіопія, Судан, Південний Судан, Сирія, Нігерія та Гаїті. Останній аналіз, проведений агентством ООН, показує, що у 2021 році 41 мільйон людей у 43 країнах перебувають на межі голодної смерті, у порівнянні з 27 мільйонами два роки тому.

 

2022 рік змінив усе, і на жаль не в кращий бік. Україна забезпечує майже 14% на глобальному ринку продовольства, і за даними міністерства сільського господарства США є другим експортером зернових культур у світі. Російське вторгнення робить неможливим початок посівної компанії зернових у багатьох ключових регіонах країни. Ситуація погіршується руйнуванням логістичних ланцюжків, що негативно позначиться і на розмірі посівних площ, і як наслідок — на майбутньому врожаї. Наприклад, президент «Українського клубу аграрного бізнесу» Алекс Ліссітс дає наступний прогноз: «Якщо цього року Україна і зможе відсіятися на весняно-польових роботах, це буде максимум 30% запланованої площі. Найбільш оптимістичний варіант — 50% від площ, які цьогоріч передбачалися для проведення весняно-польових робіт…. Це ж стосується і посівів озимих культур, які потрібно обробляти і удобрювати, а це зараз майже неможливо».

 

Читайте також: Чи може Захід швидко відмовитись від російських енергоносіїв

 

 

Для самої України все це виглядає менш критично, адже зібравши навіть 30% запланованого врожаю, ми забезпечимо себе продовольством — це можливо завдяки перехідним запасам з 2021 року. А от щодо інших країн, ситуація є значно гіршою. Найбільшими імпортерами продукції сільського господарства України є Китай, Індія, Нідерланди, Єгипет, Туреччина, Польща, Іспанія, Індонезія, Німеччина, Італія, а також бідні країни Африки та Азії. Так, наприклад, Ємен, який майже повністю залежить від імпорту продовольства, закуповує не менше 27% своєї пшениці в Україні. При цьому в країні половина 30-ти мільйонного населення вже голодує.

 

Половина всієї пшениці, спожитої в Лівані, країні, яка з економічної точки зору залежить від хлібу, як від основного продукту, поступала саме з України. Лівія імпортувала 43% зернової продукції з України. Крім того, українська держава забезпечувала близько 20% пшениці в таких країнах як Малайзія, Індонезія та Бангладеш.

 

За деякими оцінками, вартість пшениці на світовому ринку при збережені нинішньої ситуації може злетіти удвічі. Але наслідки можуть бути не лише економічними. Дефіцит продовольства та його здорожчання можуть спричинити до серйозного загостренні військово-політичної обстановки і масових заворушень у таких країнах, як наприклад Єгипет та Алжир.

 

Щодо кукурудзи, то ця культура входить до трійки основних експортних продуктів України. Саме українська кукурудза становить 16% світових поставок. Лише 24 лютого експортні ціни на кукурудзу підскочили на 6%, а це був лише перший день війни. Найбільшими імпортерами української кукурудзи є Європейський Союз, Китай, Єгипет, Туреччина, Іран. «Китай, хоч і підігрує РФ політично, але зацікавлений у тому, щоб конфлікт закінчився швидше, бо інакше це загрожуватиме його продовольчій безпеці. Скільки вони ще можуть протриматися без нашої кукурудзи — неможливо визначити, але кожен день війни — це втрати для КНР» – вважає заступник директора інвестиційної компанії Dragon Capital Сергій Фурса.

 

Читайте також: Яке майбутнє очікує на українських біженців?

 

Не слід також забувати, що Україна – один з головних виробників та постачальників соняшникової олії. Так, за підсумками 2020-2021 років, ми забезпечували майже 47% світового експорту. Відвантаження соняшникової олії припинились з початком російського вторгнення, і тепер покупці роблять спроби знайти альтернативу, але зробити це не так вже й просто. Замінити майже половину світових поставок в короткій перспективі неможливо. До того ж, ціни на пальмову та соєву олії одразу зросли на 13% і 21% відповідно.

 

Не слід забувати й про те, що можливості українського експорту також підриває блокування російськими військовими кораблями наших торгових портів. Так що іноземним урядам не залишається нічого, окрім як шукати альтернативи та продумувати програми дій на випадок глобальної продовольчої кризи. Але якщо країни Європи в змозі витримати навіть суттєве зростання споживчих цін, то низці країн Африки та Азії серйозно загрожує перспектива голоду з усіма похідними соціальними, політичними, а можливо й військовими наслідками.

 

Пригадується, що вересні 2015 року всі 193 члени ООН ухвалили план досягнення спільного кращого майбутнього. Згідно з цим планом, до 2030 року країни зголосилися покінчити з голодом, усіма формами недоїдання, зокрема — досягти до 2025 року погоджених на міжнародному рівні цільових показників, що стосуються боротьби з затримкою росту і виснаженням у дітей віком до п’яти років, а також задовольняти потреби в харчуванні дівчат підліткового віку, вагітних і жінок, які годують, та літніх людей. Але кривава російська авантюра, схоже, перекреслила ці плани. А відтак, жертвами путінського злочину будуть не лише українці, а й ті, кому доведеться зіткнутися із опосередкованими наслідками цієї війни.

 

101