Грузинські законодавці ухвалили «Хартію свободи», що складається із законопроектів «Про люстрацію» й «Акта патріота», а також спеціального положення про заборону радянської та фашистської символік.
Автор законопроекту, голова фракції «Вільна Грузія» Гія Торталадзе, на прес-конференції пояснив, що буде створено спеціальну комісію, до складу якої увійдуть представники всіх парламентських фракцій, для розгляду близько 100 тисяч справ членів КПРС та ВЛКСМ. Тим, хто обіймав високі посади у партійному та комсомольському апаратах чи КДБ, буде заборонено перебувати на високих державних посадах.
«Мова, звісно, не йде про те, що будь-який комсомолець або член КПРС позбавляється права працювати в держапараті, – прокоментувала працівниця комітету парламенту з юридичних питань Ека Малазонія. – Йдеться лише про тих людей, хто обіймав високі посади в апараті КПРС чи ВЛКСМ».
Причому розголошення імен та прізвищ тих, хто потрапляє під люстрацію, законом не передбачено. Проте за умови, що до 1 січня 2012 року той, хто співпрацював із КДБ, добровільно відмовиться від посади. Заборони для таких осіб займатися громадською діяльністю та обиратися до парламенту та місцеві ради немає, проте інформація про їхні зв’язки та партійне минуле в такому разі може бути оприлюднена.
«Акт патріота» почасти є грузинським відповідником документа з такою самою назвою, ухваленого у США після терактів 11 вересня 2001 року. Він передбачає посилення контролю безпеки стратегічних об’єктів та кордонів Грузії, контроль за банківськими перерахуваннями великих сум, що надходять до країни та здійснюються як фізичними, так і юридичним особами.
Варто зауважити, що ухвалені в Грузії закони певною мірою мають психологічне значення, зважаючи на те, що середній вік грузинських чиновників становить 29 років.
Нескладно здогадатися, що з Москви залунали ледь не істеричні коментарі. Російські політики та високопосадовці буквально б’ються від падучої, лише почують хоч слово «люстрація». В їхній інтерпретації цей термін близький до дискримінації, попри те, що латиною lustratio означає «очищення». Голова міжнародного комітету Державної думи Константін Косачев заявив, що парламент Грузії керувався насамперед міркуваннями не історичної справедливості, а політичної кон’юнктури. «Як політик, я не можу мовчати, коли історія перетворюється на інструмент сучасної політичної кон’юнктури і коли так провокаційно зрівнюють характер та дії нацизму та комунізму». Його підтримує і перший віце-спікер Ради федерації Алєксандр Торшин, котрий заявив, що «цей крок фактично викреслює Грузію з переліку народів – переможців фашизму». Де бузина, а де дядько… Трохи дивний якийсь логічний зв'язок: якщо проти тоталітарного минулого, проти всіх тих, хто був підпомагем репресивного режиму, відповідно проти перемоги над коричневою чумою. Хіба червона чума чимось краща? Є, звісно, нюанси. Сталінський режим не знищував людей у газових камерах, як гітлерівський, просто йому вистачало суворого клімату Сибіру, розстрілів у підвалах ВНК-ОДПУ-НКВС-МДБ. Найкреативніші чекісти топили баржі з людьми у великих річках. Вочевидь, намагалися зберегти набої. Від цього жертвам комуністичної диктатури, на думку російських політиків, було значно легше, тому і не можна прирівнювати ці два режими.
Країни, що так чи інак, однак провели люстрації, доволі швидко здійснили економічні та соціальні перетворення. Чехія, Польща, країни Балтії вже давно живуть у сім’ї європейських народів, а Болгарії та Румунії вчергове відмовили у вступі до шенгенської зони. У цих країнах люстрації як такої не відбулося.
У Росії та Україні державний апарат надто засмічений тими, хто співпрацював із КДБ або обіймав посади в КПРС та ВЛКСМ. Вони носії партійно-радянського мислення. Більшість із них виправити, змінити, дерадянізувати неможливо. Їх просто треба усунути з посад. Якщо хочуть закликати до світлого минулого, будь ласка, але лише на мітингах чи в ефірі радіо та телебачення, на шпальтах газет. Не більше, щоб не заважали країні очищуватися й звільнятися, правильно усвідомлювати своє минуле. Тоді у нас буде майбутнє. У Грузії воно вже є.