Газпрому – все, Україні – нічого

Роман Ніцович, редактор інформаційно-аналітичного ресурсу UA-energy.org
Міністр ПЕК України Юрій Бойко давно пропонував обміняти активи компаній під соусом фінансового порятунку НАК. Голова Газпрому Алєксєй Міллєр заявив, що має досвід реалізації таких операцій із німецькими та італійськими структурами. Але НАК пропонують дещо іншу модель співпраці. З італійцями та німцями створювали СП для реалізації нових енергетичних проектів або для продажу газу, це не було поглинання. Європейські компанії не втрачали активів, а отримували міноритарні пакети акцій Газпрому. Натомість НАК може втратити активи. Незалежно від форми об’єднання, росіяни візьмуть під свій контроль український газовий ринок, а саме – сировинні та фінансові потоки НАК, інфраструктуру. Газпром отримає в управління вітчизняну ГТС в обхід Закону «Про трубопровідний транспорт».
 
Михайло Гончар, керівник енергетичних програм центру «Номос»
Відновлення єдності ГТС колишнього СРСР – блакитна мрія, яку Газпром плекає ще з початку 1990-х років. Те, що зараз ці наміри вербалізували, свідчить про те, що настав слушний час їх реалізувати. Ідеї спільного управління ГТС України, які циркулювали між Москвою та Києвом протягом останніх років, є проміжними. Кінцева мета Газпрому – оволодіти активами української ГТС та й газового сектора загалом. Росіяни бачать, що нинішня влада України готова здати все й одразу, тож деякі проміжні етапи об’єднання видаються зайвими. Але те, що пропонують, називається не об’єднанням Газпрому та Нафтогазу, а поглинанням НАК. Головні наслідки можливої унії – втрата незалежності України в управлінні газовим сектором, переведення фінансових потоків під контроль Москви. Структура, яку утворять Газпром і НАК, сплачуватиме податки в російську казну. Росія послідовно вибудовує повністю інтегровану систему газопостачання на лінії Схід–Захід під своєю егідою.
 
Олена Вітер, координатор енергетичних програм Школи політичної аналітики при Києво-Могилянській академії
Об’єднання Газпрому та Нафтогазу означатиме для України відмову від європейської моделі організації енергетичного ринку на користь російської. Ці моделі принципово відрізняються. Зокрема, європейська передбачає конкуренцію приватних енергетичних компаній, а російська – державну монополію в газовому секторі. Зрозуміло, що НАК не зможе реалізувати жодного спільного проекту з європейцями у випадку об’єднання з Газпромом. А саме злиття навряд чи відбудеться на паритетних умовах хоча б тому, що активи української сторони набагато менші. Відповідно не йтиметься про паритет у представництві України та РФ у менеджментах компаній. НАК не зможе впливати на рішення Газпрому, а росіяни – навпаки. По суті, РФ отримає контроль над українською ГТС без приватизації та орендної плати. Для українських споживачів газу це навряд чи щось змінить.