Влітку FH лише попереджала Київ про можливість введення санкцій проти українських високопосадовців. Та після жовт-невих парламентських виборів Девід Кремер говорить про них як про обов’язковий крок, за аналогією до заходів, ужитих щодо Росії. У липні Держдепартамент США заборонив в’їзд 60 чиновникам, які винні у смерті російського адвоката Сєрґєя Маґнітского. Відомо, що «список Маґнітского» за рекомендацією Парламентської асамблеї ОБСЄ вже впровадила Велика Британія, а також до цього готові й інші західні країни.
У. Т.: У липні Freedom House оприлюднила доволі критичний звіт «Б’ючи на сполох – раунд 2: на захист демократії в Україні», де йшлося про те, що наша держава стала на шлях автократії та клептократії. Чимало пересторог були пов’язані з парламентськими виборами. Як ви розглядаєте їх у контексті цього документа і ваших попередніх спостережень?
– Мушу визнати, що більшість зауважень ваша влада проігнорувала. У 2013 році Україна має головувати в ОБСЄ. Нас же непокоїть, що зобов’язання, яке взяв на себе Київ перед цією організацією щодо проведення чесних і прозорих виборів, не виконано. Як уже йшлося у заяві Держдепартаменту США, у співпраці з ОБСЄ країна зробила крок назад.
У. Т.: Наскільки хід і характер парламентської кампанії відповідав вашим очікуванням?
– Цього разу ми почали спостереження заздалегідь. Держсекретар Гілларі Клінтон разом із Кетрін Ештон (Верховним представником ЄС із питань спільної зовнішньої та безпекової політики. – Ред.) написали дуже гарну статтю, де йшлося і про адміністративний ресурс, і про тиск на ЗМІ, і ЦВК, а також підкуп виборців. Але оприлюднили лише за тиждень до голосування, що було дещо запізно. Таке попередження необхідно робити за місяць. Зрештою, ми побачили, що рівень порушень жахливий, як, до речі, й на минулих виборах до місцевих рад. Якщо говорити про загальнонаціональний рівень, то можна стверджувати, що це були найгірші вибори від 2004 року.
У. Т.: Під час підрахунку голосів в Україні було зафіксовано чимало випадків грубих порушень і масштабних фальсифікацій на користь провладних кандидатів в одномандатних округах. Зокрема, скандально відомий випадок у Первомайську на Миколаївщині, де будівлю ОВК штурмом узяв «Беркут». Як ви оцінюєте цю ситуацію?
– Дуже прикро спостерігати такі випадки порушень і насильства, розвиток ситуації в такому ключі не створює необхідних передумов для вирішення політичних суперечностей. Водночас вони більше поляризують ситуацію та ставлять запитання про довіру до підсумків виборів.
У. Т.: Як сприймається те, що українська влада вперто ігнорує застереження Заходу?
– Нас це справді дивує. Ми ведемо переговори на найвищому рівні, мали зустрічі особисто з президентом Януковичем. Українська влада говорить про зобов'язання, але не збирається їх виконувати. Ми досягли етапу, коли єдиний спосіб якось зрушити ситуацію – застосувати покарання. Принаймні якесь. Від заохочень поведінка влади не зміниться. Ми надто довго говорили про пряники. Пряники не працюють. Час вести серйозну розмову. Угода про асоціацію з ЄС не спрацювала. Можу припустити, що президент Янукович не зацікавлений у її підписанні. Тож не бачу іншого виходу, як введення серйозніших заходів. Я не хочу перебільшувати нашу роль, але до доповідей Freedom House ставляться дуже серйозно. Ми великі прихильники впровадження санкцій, зокрема стосовно окремих чиновників. І наша робота у цьому напрямі триватиме.
У. Т.: І що це означає?
– Ми у Freedom House та ОБСЄ почнемо вимагати застосування персональних санкцій, які насамперед полягатимуть у невидачі віз окремим українським високопосадовцям, відповідальним за порушення. Звісно, заходи не будуть вжиті відразу, але розмови стануть значно серйознішими. Аби розпочався процес щодо України, Конгрес США має схвалити законопроект щодо Росії, так званий список Маґнітского. Позаяк ситуація там куди гірша. У російському випадку після проходження в Конгресі цей закон не лише забороняв би в'їзд на територію США держслужбовцям, причетним до смерті російського адвоката, а й дозволив заарештовувати і їхні активи. Санкції стосувалися, зокрема, й інших чиновників, які порушують права людини.
У. Т.: Наскільки реалістично вести мову про санкції щодо України, якщо ухвалення «списку Маґнітского» затягується? Про які терміни йдеться?
– Сподівався, щось буде зроблено вже в липні, відтак – у вересні. Тепер розраховую на листопад – грудень.
У. Т.: У чому ж проблема?
– У липні певну роль відіграли профспілки, які обстоювали торгову угоду з Росією. Можна довго пояснювати всі ці внутрішньовашингтонські нюанси. Це не мало бути так складно. Законопроект є частиною політичного змагання між демократами й республіканцями напередодні президентських виборів у США, які нарешті відбулися. Щодо Росії є чіткий законопроект. Залишилося геть трошки. Резолюція по Україні наразі залишається лише думкою Сенату.
У. Т.: У липні Конгрес США запропонував увести санкції проти українських чиновників, причетних до порушення прав людини. У вересні Сенат прийняв резолюцію, яка вимагає звільнення Юлії Тимошенко. Але в обох випадках це всього лише декларації.
– Наразі це найсерйозніший крок, застосований проти українського уряду. Зрозумійте, жодного голосу проти ані в Конгресі, ані в Сенаті.
У. Т.: Як результати виборів у США можуть вплинути на відносини з Україною?
– Великої різниці немає. Можливо, республіканці були б більш зосереджені на Україні, але щодо зазначених питань позиція одностайна.
У. Т.: Напередодні виборів у Києві серед білого дня викрали російського опозиційного активіста Лєоніда Развозжаєва, який шукав політичного притулку в Україні. Якої ви думки про те, що сталося?
– Це було ніщо інше, як викрадення. Складно сказати, чи українська влада співпрацювала з російськими спецслужбами, чи знала про цей випадок, чи просто заплющила на це очі. Прикметно, що вона дозволила викрасти людину на своїй території. Ми не те що стурбовані, а обурені. Це повернення до радянських методів роботи спецслужб. Такого ми не бачили дуже давно. Вражає те, що українська влада ніби геть не соромиться, що на її території так вільно почуваються спецслужби іншої держави.
У. Т.: Парламентська кампанія завершилася, тож у чому вбачаєте найбільші проблеми?
– Вибіркове судочинство, переслідування політичних опонентів та корупція на найвищому рівні. Вся відповідальніть за це лежить на українській владі. Найбільша небезпека – це «фамілізація» – поняття, яке надто часто вживали чимало наших співрозмовників у квітні. Малося на увазі, що родина президента Януковича не лише отримує персональні вигоди від його перебування при владі, а й дедалі більше посилюється як один із центрів останньої.
У. Т.: Ви розглядаєте ситуацію з демократією в Україні у світлі головування Києва в ОБСЄ наступного року. Що це може означати для організації?
– У 2010-му в ОБСЄ головував Казахстан… і це був поганий рік для організації. Ми дуже стурбовані можливим повторенням ситуації. Я дуже не хочу, щоб Україна завдала шкоди ОБСЄ. А головування – це додаткові зобов'язання. Держава має бути взірцем, а який нині приклад може подавати Україна?