Сам Олейников тоді назвав те, що відбулось, міліцейською провокацією, пов'язаною з тим, що на сайтах його фірми пропонувались також футболки з першою частиною відомого гасла “Спасибо жителям Донбасса”.
Читайте про це: Денис Олєйніков: «Міліція знайшла в нас продукцію, яку сама ж і замовила»
19 вересня адвокат Олейникова заявив про фізичні погрози на адресу підзахисного. 20-го бізнесмен та його родина покинули країну. З-за кордону підприємець заявив, що отримав інформацію про намір міліції заарештувати його.
Емігрант Олейников продовжував псувати життя київському УБОЗ: так, саме він розповсюдив інформацію про те, що заступник начальника УБОЗ Києва Максим Брязкало, котрий керував захопленням офісу ProstoPrint, їздить на мільйонерському авто. Журналісти дратували запитаннями про “справу футболок” віце-прем'єра Колеснікова, а депутати писали відповідні листи на ім'я голови УЄФА Платіні.
Зі свого боку, міліція розігнала флеш-моб з роздачі футболок “Спасибо…” на Майдані Незалежності та заарештувала сервери інтернет-магазинів ProstoPrint. Проти низки екс-співробітників компанії тривають кримінальні справи.
В ситуації довкола Олейникова чимало натяжок. Так, бізнесмен спочатку заявляв про намір просити в Європі політичного притулку, а потім відмовився від цього. В детальній статті “Кто и почему заказал ПростоПринт” від 6 жовтня він пише, що розгром його компанії став наслідком, з одного боку, нагнітання “атмосфери змови” довкола президента Януковича головою його адміністрації Сергієм Льовочкіним, а з іншого — бажання Колеснікова та директора ЄВРО-2012 в Україні Маркіяна Лубківського заробити на виробництві сувенірів до Чемпіонату. Проте тижнем раніше Олейников стверджував, що йому обіцяли “повернути бізнес в обмін на мовчання”.
Не додають прозорості усій цій історії й інциденти на кшталт поранення в Києві 19 вересня громадянина Андрія Ореста, вдягнутого у футболку з написом “Спасибо…”. Адвокат Олейникова Олександр Данилюк, ширше відомий як координатор акції “Спільна справа” та учасник низки інших громадянських проектів з політичним ухилом, одразу оголосив про навмисний напад з використанням стрілецької зброї. Але міліція заявила, що нападу не було, після чого скандал швидко заглух.
У № 44 Тижня операційний директор УЄФА Мартін Каллен заявив, що УЄФА таки скеровувала Олейникову листа-попередження щодо незаконного використання її символіки.
Читайте про це: Футбольний оптимізм
Незабаром на нашому сайті під новиною про це з'явився заперечний коментар, підписаний “денис олейников”. В інтерв'ю телефоном з Хорватії бізнесмен підтвердив: коментар справді його. Також підприємець розповів, що хоче судитись із Калленом, і що гроші на відновлення бізнесу йому позичили змучені режимом Януковича підприємці.
Пане Денисе, коментар під новиною про заяву Каллена, підписаний вашим іменем, справді ваш?
Так, авжеж.
Ви звинувачуєте операційного директора УЄФА в брехні?
Я не маю жодного сумніву, що пан Каллен говорить те, що вважає правдою. Це ж не те що наші чиновники. Він, напевне, звик працювати в правовому полі, й не став би говорити завідому брехню.
Я не сумніваюсь і в адекватності УЄФА як організації. Але, з іншого боку, і у нас же в ProstoPrint існував порядок урегулювання проблем з правовласниками. І ми в рамках цього порядку чотири роки працювали, не маючи жодних проблем, про що я і вам розповідав в інтерв'ю на початку вересня.
Якщо ми отримували листа від фізичної особи чи організації щодо порушення прав, ми реагували однаково. Видаляли відповідний інтернет-магазин, видаляли товари, і вже потім починали розбиратися, чи має той, хто звертається, право виступати від імені торгової марки…
Ну, щодо прав УЄФА сумнівів немає…
Звичайно! Тому проблема взагалі б не виникла, якби ми дійсно отримали листа. Ми б знайшли, де в нас містяться пропозиції з їхньою символікою — бо, як я вже казав, у нас клієнти самі могли формувати пропозиції, й ми цього не контролювали. Ми б ці пропозиції видалили, і все.
Тому мені здається, що пана Каллена просто підставили українські функціонери, включаючи патентного повіреного Огнев'юка (молодший партнер патентно-юридичного агентства “Дубинський і Ошарова”, що представляє інтереси УЄФА в боротьбі з контрафактом предметів із символікою УЄФА в Україні— Ред.). Можливо, Каллен дав доручення своїм юристам, щоб вони направили листа до Огнев'юка з Лубківським (директор ЄВРО — 2012 в Україні — Ред.), а ті доповіли, що переслали мені?
Тому я й звертаюсь до Каллена: ну, покажіть же цього листа! З вихідними, вхідними, з підтвердженням, що я його справді отримував!
Про те, що ви такого листа отримували, ще на початку скандалу заявляв саме Лубківський. А ви у відповідь обіцяли з ним судитись, між іншим.
І ми судимось. Ще коли я перебував у Києві, ми подали до Печерського суду, але канцелярія повернула наш позов за формальними ознаками — необхідно було вказати місце проживання відповідача. Тепер ми все уточнили, подаватимемо знову, причому як на Лубківського, так і на Колесникова (віце-прем'єрз інфраструктури, куратор підготовки до ЄВРО-2012— Ред.). Бо з його боку теж лунали такі заяви.
Щоправда, я не вірю в українське правосуддя. Крім того, мені дуже важко цим займатися, перебуваючи поза межами країни. А приїхати я не можу, мені загрожує арешт. Натомість я вірю в швейцарське правосуддя.
А з ким ви зібрались судитись у Швейцарії?! Все-таки з УЄФА?
Ми однозначно будемо судитись із фізичною особою — Мартіном Калленом. А чи будемо судитись із УЄФА… Ми зараз шукаємо юристів, порадимось на цю тему з ними.
Хвилинку, ви ж щойно сказали, що вірите Каллену.
Я ще раз повторюю: я вважаю, що він вірить у те, що каже. Але водночас те, що він каже, не відповідає істині. Тому нехай вони між собою розберуться, хто кого підставив. Нехай заявлять офіційно: так, ми хотіли надіслати листа, але не встигли. Або надсилали, але не Олейникову. Чи ще якось пояснять ці суперечності. А ті, чия це провина, нехай вибачаться.
Адже могла бути й така історія, що листа надіслали, але не мені. Побачили посилання десь через Google, і написали адміністраторові цього сайту. А Каллен просто вірить у добросовісність своїх підлеглих.
Ви згодні, що історія про політичне замовлення проти ProstoPrint надто відгонить конспірологією?
Ну, чекайте, я ж писав у статті “Кто и почему заказал ПростоПринт”: ми опинились на перехресті двох течій, і долю нашу було вирішено автоматично. З одного боку, ми стали жервтою атмосфери змови, яку навколо президента створюють Льовочкін і Могильов, а з іншого — опинились в ряду компаній, які Колесніков та Лубківський хотіли зігнати у велику компанію, що отримала б на відкуп виробництво всіх сувенірів для ЄВРО. І все.
Тим не менше, ви завдяки цьому скандалу заробили певний політичний капітал.
Це дурниці. Я реаліст, я розумію, що йти в політику сьогодні у мене немає можливості. Сам я політичний проект не потягну по ресурсах, а йти до жодної існуючої сили не хочу. Для таких, як я, піти в політику — це або продати шматочок совісті, або знайти 100 % однодумця з дуже великими грошима. Совість продавати я не хочу, а однодумців з великим грошима нема і не передбачається.
Ви заявляли в соцмережах, що розраховуєте незабаром відновити роботу ProstoPrint. Коли це може статися?
Я сподіваюсь, уже на цьому тижні.
А що, вам вдалося якось вирішити юридичні суперечки з владою? Міліція повернула вам вивезене з приміщення фірми обладнання і апаратуру?
Ніхто нічого не повертає, і, я так розумію, повертати не збирається. Суперечки теж не вирішені. Навпаки, наші колишні співробітники повідомляють, що їм знову телефонують із міліції й вимагають дати якісь нові свідчення про якуьс нібито злочинну діяльність. Усе триває.
До речі, про співробітників: як ви розсталися з тими, хто працював на вас у Києві?
Зарплатню за вересень ми виплатили цілком. Все інше — вихідну допомогу, скажімо — ми домовились реструктуризувати. Тобто ми все виплатимо, але, напевне, пізніше. Люди поставились до цього з розумінням, всі ж усвідомлюють, що це — результат тупого наїзду, що за всі їхні проблеми, в принципі, має відповідати міліція.
Як у таких складних обставинах ви примудряєтесь відновити виробництво?
Ми відновили обладнання. Але тепер воно працюватиме, на жаль, не в Україні. Безумовно, Україна і український ринок лишається нашою головною метою. Але якщо ми не потрібні державі — ну, що ж зробиш. Хоча ProstoPrint—це не лише податки, це унікальне підприємство, таких на теренах СНД лише два (одне в Росії, але наше набагато краще), а в усьому світі — з десяток…
Де ви тепер будете базуватися?
У нас буде два проекти: ProstoPrint, друк на сувенірній продукції на замовлення, і ProstoBook—видавництво на замовлення. Одне підприємство в Латвії, і одне в Хорватії.
То звідки все ж таки гроші?
В чомусь нам допомогли наші клієнти, ще одразу після атаки на компанію, коли я публічно звертався по будь-яку допомогу. Ця допомога склала певну частку. А головним чином я дістав підтримку від українських бізнесменів, котрі теж потерпають від нинішнього “бєспрєдєла”.
Яку саме підтримку?
Розумієте, серед цих бізнесменів немає якихось олігархів. Водночас це “міцні середняки”, чиї активи більші за активи ProstoPrint, і ці люди щокварталу стикаються з тиском і нахабством силовиків і чиновників. Тому розмова з їхнього боку була приблизно така: ми дуже хочемо, щоб твоя компанія вижила, і ми готові відкрити для цього, скажімо так, певну кредитну лінію. Вона далеко не буде безрозмірною, і не буде вічною. “Розкрутишся — віддаси”.
А вам із сім'єю на життя в Хорватії вистачає?
Принаймні, я не скаржуся. Ми знімаємо апартамент у невеличкому містечку, і це тут коштує дешевше, ніж в Одесі. Та й рівень життя в цілому тут дещо нижчий, ніж в Україні.