Олексій Артюх, блогер, журналіст, Рубіжне:
Ситуація на Луганщині погіршується з кожним роком, і стагнація триватиме, доки проблеми регіону не почнуть вирішуватися на державному рівні. Як і всі місцеві мешканці, я сподіваюся, що після виборів нашою багатостраждальною областю займуться і вона перестане бути так званим ведмежим кутом зі своїми правилами та внутрішніми конфліктами. Що стосується самих виборів, то я бачу гідних кандидатів у мажоритарних округах Луганщини, але, на жаль, у більшості з них немає шансів на перемогу. Найімовірніше, ми отримаємо те саме, що й на попередніх перегонах, коли люди, які мали відстоювати інтереси області, забули, де вона є.
Олександра Пахомова, вчитель, Дружківка:
У нашому окрузі з’явилося близько 10 технічних кандидатів, які афілійовані з Бойком. Вони потрібні, щоб завести якомога більше своїх людей у комісії. Це досвідчені люди, які знають, як здійснювати фальсифікації. Активісти, які були за різних кандидатів, намагалися протистояти цьому явищу в першому турі президентських виборів, бачили весь набір: каруселі, тітушки, липові довідки. Ми робили все, що могли: заходили в комісії, були спостерігачами, створили мобільні бригади. Тому особисто я сподіваюся, що нарешті в нашому місті вдасться провести чесні вибори, щоб люди реально розуміли, що від цього загалом залежить їхнє подальше життя: економічний розвиток, охорона здоров’я, освіта, екологія та інші важливі речі. І що не можна сьогодні продати свій голос за гречку, а завтра вимагати покращення життя чи дотримання своїх прав. І, звичайно, сподіваюся, що присутність україноорієнтованих політиків у наступному парламенті зросте. Бо дуже прикро, що більшість із тих, хто доклався до цієї війни, не покараний досі, тому ми тут відчуваємо дуже потужний реванш проросійських сил.
Читайте також: Опір Донбасу. Пряма мова
Максим Зелений, студент, Харків (родом із Бахмута):
Мої сподівання на «Батьківщину», бо, на мій погляд, новий курс країни тільки в цієї партії. Його мета — за п’ять років зробити Україну кращою державою. Кращою, наприклад, ніж Польща. Хочу нарешті почути, як війну називають війною з Росією, а не громадянським конфліктом, РФ визнають військовим злочинцем, а все її керівництво передають у міжнародний трибунал у Гаазі. Далі репарація по Донецькій та Луганській областях, нехай за оновлення Донбасу платить Росія, а не з бюджету України.
Марина К, держслужбовець, Волноваський район:
Насамперед очікую реальних дій щодо закінчення війни. Сили, які наполягали на військовому рішенні, думаю, програють ці вибори. Тому ми нарешті почнемо втілювати дипломатичні варіанти: обговорення, поступки, налагодження відносин із Росією. Ні, я не вважатиму це поразкою. Навіть поганий мир кращий за добру війну. Бо це страшно, що в нас скоро до школи підуть діти, які ніколи не жили в мирні часи. Ще сподіваюся, що скасують закон про мову, бо вважаю, що в такому формулюванні він не об’єднує, а роз’єднує країну. І, до речі, вже не переслідуватимуть за інакшу думку, якщо ти держслужбовець. Бо зараз я не ризикну назвати своє прізвище, коментуючи питання виборів.
Читайте також: Повернення Донбасу очима українців
Олександр Шеремет, працівник Донецького обласного дитячо-молодіжного центру, Краматорськ:
Я не знаю, чого чекати, бо на цей момент тут усе дуже незрозуміло. Хотілося б, щоб зміни були на краще, але боюся, що цього не станеться. Для мене зараз складним питанням є пенсії. Мій батько нещодавно став пенсіонером, і ми побачили, що 30 років тяжкої праці будівельником не гарантували йому більш-менш достойних виплат на старість. Я не розумію, як йому жити на цю пенсію. Звичайно, у нього є я, мій брат, але таке становище мене не влаштовує. Тому сподіваюся, що в новому парламенті будуть люди, які знайдуть способи підвищити пенсії. Крім того, хотілося б побачити цивілізоване вирішення питання оплати за комунальні послуги. Знаю, що в нас на сьогодні чи не найвищі ціни на деякі послуги по всій країні. Особливо це стосується теплопостачання. Думаю, влада повинна вплинути на монополістів, які свідомо завищують ціни.
Володимир Маглена, священик ПЦУ, Старобільськ:
Я чомусь думаю, що гірше не стане. Вважаю, що з’явиться новий вектор розвитку країни, бо вірю в непередбаченість і потужність молоді, яка зайде в нову Верховну Раду. У мене передчуття миру. Думаю, ми повернемо окуповані території на наших умовах. А почнеться це зі справжнього діалогу з Донеччиною та Луганщиною.
Читайте також: Донбас і майбутнє. Як українці бачать повернення окупованих територій
Тетяна, агітатор, Слов’янськ:
Чекаю, що мені заплатять гроші за роботу і я повезу доньку відпочивати на море. Мені не соромно, бо я добре виконую свої обов’язки: розповідаю про партію, про кандидата. Сама голосуватиму за нього, бо теж так думаю. Інакше, мабуть, не пішла б саме в цей штаб. Звичайно, хочеться миру. Це зараз головне, тому вибір у мешканців Донецької області очевидний. Більшість проголосує саме за нашу силу, без жодних махінацій, хай там як про це кричатимуть «свідомі патріоти». Ми пожили за їхніми правилами, тепер нехай живуть за нашими. Я ж нічого не хочу протизаконного. Нехай не бомблять, не примушують говорити мовою, не чіпають пам’ятників. І житимемо мирно, як раніше.
Анатолій Водолазський, волонтер, Народний Герой України, Дружківка:
Мені від усього цього вже противно. Я не бачу справжніх лідерів на жодному з рівнів, зокрема й у списках мажоритарників. Хоча відомі вже всі учасники перегонів у нашому окрузі, не можу сказати, що зрозумів, хто з них чим дихає. Як і приблизно половина виборців. Є маленька надія, що президент зробить висновки з того, що нині відбувається в країні, й почне підбирати у свою команду людей, не заплямованих корупційними та політичними скандалами. Не називатиму прізвищ, але факти залишаються фактами: ми знову бачимо дуже багато людей, які прийшли як не з влади попередників, так із тих «хитросплетених» партій. Для мене те, що робить один із кандидатів, наш міський голова Гнатенко, уже не лізе ні в які ворота, бо це вже третя політична сила, яку він підтримує за останні роки. Думаю, нинішні вибори не вирішать жодних проблемних питань, на місцях залишаться ті самі люди, на жаль.
Читайте також: Яким ви бачите Донбас через п’ять років?
Олександр Панасенко, волонтер, дизайнер, священик, Сіверськ:
Тут у нас поки що відбуваються дуже дивні речі. Днями сидів у своєму дворі, а тут у хвіртку стукають. Кажуть: «Ми агітатори від Клюєва». І ну його нахвалювати! І це при тому, що він офіційно знятий із перегонів. Тому від цих виборів варто очікувати ще тих дивних подій. А взагалі хочеться, щоб усе, що стосується документообігу між громадянами та державними структурами, перейшло в електронний варіант. Щоб із будь-якого комп’ютера, з будь-якої країни світу можна було подати або отримати необхідні документи від українських держструктур. І назавжди забути про черги та ходіння по їхніх офісах. Але проросійським партіям і силам це невигідно. Бо так вони втратять контроль над народом.