“Право мати мати й батька важливіше за право на всиновлення!”, “Олланд, думай не за шлюби, а за безробіття!”, “Бог створив Адама і Єву, а не Адама та Іва!” – минулої неділі такі гасла можна було побачити не тільки над колонами учасників демонстрації, але й над балконами будників та бетонних парканах автомагістралей.
Парижани й активісти з французької провінції вдруге виступили проти запровадження одностатевих шлюбів. Політичний проект, що його так прагне втілити президент-соціаліст Франсуа Олланд, наражається на активний спротив правого електорату та частини політичного класу.
Стосовно масовості протесту узгодженої інформації нема. Організатори кажуть про один мільйон чотириста тисяч учасників, поліція — лише про триста тисяч. “Це не дивно, – вважає соціолог П’єр Маріні. – Кожен рахує так, як йому політично вигідно. Організатори беруть за основу загальний обсяг площ та проспектів, на яких збиралися протестувальники. Їхній підрахунок — це кількість квадратних метрів, перемножених на три особи. Поліція вживає інший метод. На вулицях стоять агенти з лічильниками, які фіксують кожні десять осіб, які повз них проходять.”
Як пояснив соціолог, Міністерство внутрішніх справ обліковує лиш тих, хто рухається по проїжджій частині вулиць та проспектів. Організатори натомість зараховують в учасники й тих, хто йде по тротуару. “Ніхто не знає точної цифри, – вважає П’єр Маріні. – Але можна сказати напевне, що обидві сторони конфлікту політично використовують свою статистику.”
Читайте також: Права Франція протестує проти одностатевих шлюбів
Лівому уряду було б дуже вигідно, якби на другу акцію протесту проти одностатевих шлюбів зібралося значно менше народу, ніж на першу. “Це показало б, що країна поступово звикає до нововведення, – вважає пан Маріні. – Сенат дістав би сигнал, що можна без проблем підтримати законопроект. Отже, Міністерство внутрішніх справ пропонує нам 300 000 учасників. У січні офіційні цифри становили трохи більше — 340 000 учасників”.
Соціологи не виключають аналогічної ситуації з організаторами протесту. Якщо демонстрація 13 січня зібрала, за інформацією організаторів, близько мільйона осіб, нині кажуть про мільйон чотириста тисяч. “Щоб довести, що рух набирає силу”, – каже П’єр Маріні.
Для французів статистика протестів має особливе значення. Колись, у 1994, Франсуа Міттеран відкликав закон про вільну школу, бо проти нього вийшли на вулиці мільйон французів. Пізніше, у 2006, Жак Ширак з аналогічних причин відмовився від запровадження “контракту першого винайму”. Отже, зібрати мільйон незгідних — це майже гарантовано перемогти владу.
“Ми не відступатимемо, навіть якщо законопроект про одностатеві шлюби пройде друге читання в Національній Асамблеї, – каже Еліз Дені, активістка правої консервативної організації “Французька дія”. – Ми вийдемо на вулиці знову, щоб вимагати від Президента не підписувати закон. Якщо Франсуа Олланд не почує, то ми пікетуватимемо мерії, звертатимося особисто до кожного мера з вимогою не застосовувати новий закон. Він суперечить інтресам родини, особистості, суспільства.”
Еліз — студентка юридичного факультету Сорбонни — була з-поміж тих, хто наковтався сльозогінного газу, намагаючись потрапити на Єлисейські поля “не по тій вулиці”.
“Наша група пішла не по проспекту Великої Армії, як більшість протестувальників, а спробувала зрізати кут, – розповіла дівчина Тижню. – Поліцейські брутально перекрили нам дорогу та вжили газ, хоч з-поміж нас були й діти. Не зрозуміло чому, але стражі порядку ніби забули французьку мову. Вони зчепилися в живий ланцюг та не пускали нас на Єлисейські.”
Міністерству внутрішніх справ довелося визнати, що потнеціал акції було недооцінено. Поліцейських виявилося замало, тож під вечір відбулися сутички, що закічилися кількома десятками арештів. Щоправда, всіх затриманих випустили дуже швидко. “Акція втікла від організаторів”, – напіввибачився, жартуючи, міністр внутрішніх справ Манюель Вальс.
“Влада лівих нагадує чарівника-недоука, – іронізує учасниця протесту Еліз Дені. – Скільки можна експериментувати над людиною, домагаючись, аби вона забула, хто вона, звідки, якої культури, якої мови, а тепер ще — якої статі? Це як дитячі ігри з перевдяганням, що мають вельми дорослі та недобрі наслідки.”
Отже, гасла “французької весни” мають чітке праве ціннісне забарвлення. Аналогії з “арабською весною” вельми віддалені. “Лише на рівні колективної незгоди з діями влади”, – уточнюють організатори протестів проти одностатевих шлюбів та обіцяють: “Ми ще повернемося”.
