Джон Рональд Руел Толкін у ролі деміурга окремого літературного світу рівномірно потурбувався про його міфологію, історію та географію. Тож усе, що ми знали дотепер про населене персонажами «Гобіта» та «Володаря Перстенів» Середзем’я, – лише частина «правди» про ці фантастичні землі. Британський професор копав значно глибше, та за браком часу не всі книги встиг довести до пуття власноруч. Роман «Діти Гуріна», над яким письменник почав працювати наприкінці Першої світової війни, іноді повертаючись до роботи над текстом, у завершеній формі за життя автора так і не постав. Книгу дбайливо реконструював син Толкіна – Крістофер – розпорядник батькового художнього спадку. Ілюстрації створив оскароносний художник – розробник кінотрилогії «Володар Перстенів» Алан Лі. Ми потрапляємо в атмосферу прадавніх часів, коли Морґот розпочав масштабну війну проти ельфів, яка торкнулася не лише таких сильних істот, але й звичайних людей. Та гордий духом Гурін наважився кинути виклик Темному Володарю, котрий згодом спрямував усю свою ненависть на дітей великого воїна, Туріна та Ніенор, у чому йому допомагав драконоподібний дух Ґлаурунґ. Порівняно з іншими оповідями письменника, сповнений драматичних подій життєпис Турі – на видається найбільш похмурим. Герої тут сподіваються без надії, добро здатне протистояти, але не перемагати зло, брехня привабливіша за істину, фінал – цілком шекспірівський. Врешті, як і піднесена мова тексту з її величними конструкціями та стилізованою архаїчною лексикою, що так добре надається для змалювання грандіозної трагедії.