Схоже, що латинський вислів «Fiat justitia et pereat mundus» («Нехай здійсниться правосуддя й загине світ») американський поліцейський Дерек Шовін зрозумів занадто буквально, коли в місті Міннеаполіс упродовж восьми хвилин притискав коліном шию затриманого афроамериканця. Як наслідок, смерть Джорджа Флойда спричинила чи не найтриваліший іще з 1960-х років раунд протестів в Америці. Загибель Флойда викликала чимало запитань про ймовірне перевищення службових повноважень і расові розбіжності всередині правоохоронних органів Сполучених Штатів. Через хвилю акцій на підтримку Флойда Міська рада Міннеаполіса навіть розформувала поліцейське управління. «Ми визнаємо, що нинішня система не піддається реформуванню, тому хотіли б припинити діяльність чинної системи правоохоронних органів», — заявила членкиня ради Алондра Кано.
Щороку у США від рук поліції гине понад тисяча громадян. За даними американського видання The Washington Post, лише у 2019 році правоохоронці спричинили смерть 1004 людей. Це набагато вищий рівень смертності, ніж у будь-якій іншій розвиненій країні. Насамперед така статистика пов’язана з тим, що американські поліцейські стикаються з вищим ризиком упродовж патрулювання, зокрема й через напади на них. У Німеччині чи Великій Британії кількість загиблих правоохоронців від нападів цивільних осіб упродовж років становить одиниці. Натомість у Сполучених Штатах кількість загиблих правоохоронців у 50 разів вища. Основною причиною є велика кількість нелегальної вогнепальної зброї. За даними американського Дослідницького центру із запобігання злочинності (Crime Prevention Research Center), кількість незаконної стрілецької зброї на руках зростає вже третій рік поспіль. У 2019-му ця цифра становила понад 18,66 млн, що на 304% більше порівняно з 2007 роком. Це також на 8% більше, ніж кількість зброї, яку центр нарахував у 2018-му.
Читайте також: Довіра й захист
Доцент Флоридського міжнародного університету Роберт Пікок, який був керівником проекту Міжнародної програми підвищення кваліфікації для органів кримінального розслідування (ICITAP) Департаменту юстиції США в Україні, розповів Тижню, що кожна демократична нація має проблеми з неправомірним поводженням і підзвітністю правоохоронних органів. «Ми не можемо забувати, що поліція стала однією з останніх установ, яка з’явилася в усьому світі. У нас були армії для боротьби із зовнішніми загрозами, пожежні підрозділи, судді та в’язниці, але люди завжди вагалися, чи варто давати одній групі зброю та право забирати наші свободи», — сказав він. У випадку США дії поліцейських залишаються майже безкарними, незважаючи на зусилля щодо притягнення їх до відповідальності за перевищення повноважень. Згідно з дослідженням Філіпа Стінсона, професора кримінального судочинства університету Боулінг-Ґрін «Поліцейську цілісність втрачено: дослідження правоохоронної діяльності заарештованих офіцерів», у 2000–2014 роках у Штатах у середньому було лише 4,4% випадки на рік, коли поліцейським висували обвинувачення.
Нерівномірний контроль дій правоохоронців зумовлений федеральною структурою США. На національному рівні діє загальний кримінальний кодекс, однак у кожному з 50 штатів також є свій кримінальний кодекс і самостійні органи. Дії правоохоронних органів більше контролюють на рівні місцевого самоврядування. Розглядають поведінку поліції зазвичай також місцеві прокурори й чиновники. Підвищення кваліфікації та звільнення офіцерів є обов’язком муніципальних відділів поліції та місцевих шерифів. Такий стан справ підтверджує й пан Пікок. Він також переконаний, що найбільше у США контролює поліцію місцева влада. «Ми всі знаємо, що ті, хто забезпечує бюджет, мають справжню владу, і більшість поліцейських у США працюють лише в місті чи окрузі, які збирали податки зі своїх громадян і вирішили фінансувати це відділення поліції. Я кажу так, бо у США відбудеться багато змін у діяльності правоохоронних органів, але на регіональному рівні, бо члени місцевої ради щодо власних відділів поліції наділені такою ж повнотою влади, яку мав би міністр внутрішніх справ», — зазначає він. Ідеться про те, що де-факто ніхто не відповідає за оцінку легітимності поліцейських практик. Наразі Міністерство юстиції США збирає дані про випадки смерті, пов’язані з арештом, відповідно до Закону про звітність щодо загибелі під час перебування під вартою 2013 року (DCRA, P.L. 113–242). Цей акт зобов’язує штати подавати до міністерства дані про смерть будь-якої затриманої особи. Якщо якийсь штат не подає дані, єдиним покаранням є втрата 10% фінансування за програмою Гранту сприяння правосуддя Едварда Берна (JAG). Можна посперечатися, що Федеральне бюро розслідувань теоретично має програму звітності про злочини поліції. Однак ФБР не перевіряє жодних даних, які подають місцеві органи, що можуть не збігатися з реальністю. До того ж участь у програмі ФБР добровільна.
Читайте також: Ніксон 2.0
Іще одним важливим фактором є влада поліцейських профспілок. Ідеться про захисні контракти для офіцерів, які укладають такі спілки. Органи місцевого самоврядування дають правоохоронцям змогу колективно торгуватися щодо умов своєї роботи, тому це означає, що профспілки також можуть домовлятися про масштаби і зміст внутрішніх дисциплінарних процедур. Отже, можна стверджувати, що профспілки задавали тон поліцейській культурі в Америці з часів свого заснування й часом перешкоджали реформам поліції, виправдовуючись трудовими правами поліцейських. Про них згадують лише тоді, коли з цього має бути якась вигода. Наприклад, усередині спілок майже відсутні дискусії про дозвіл офіцеру мати другу роботу за межами поліції. На думку пана Пікока, такій практиці потрібно покласти край. «Офіцер Шовін працював уночі охоронцем нічного клубу. Коли я бачу на відео, як він дивиться на камеру скляними очима (мається на увазі запис затримання Флойда. — Ред.), то переді мною постає звичайний на вигляд офіцер, який так утомився, що вдень під час роботи він майже як зомбі. Це неприпустимо в сучасному суспільстві», — наголошує він. За його словами, Міннеаполіс платить поліцейським дуже хорошу заробітну плату, майже вдвічі вищу, ніж викладачам, і тому їм не слід дозволяти виконувати інші зовнішні роботи за поодинокими винятками, як-от навчання інших поліцейських.
У рамках справи щодо загибелі Флойда Боб Кролл, голова поліцейського союзу в Міннеаполісі, є яскравим символом свавілля поліцейських профспілок. Кролл написав листа членам своєї спілки, які захищають дії Шовіна й інших офіцерів, причетних до арешту й загибелі Флойда, та назвав нинішні протести «терористичним рухом». Зокрема, агентство Reuters розглянуло документи поліцейських об’єднань і зробило висновок, що профспілки відіграють вирішальну роль у використанні політичної сили для просування контрактів, які часто забезпечують захист офіцерів, звинувачених у вчиненні злочинів. До того ж більшості американських поліцейських спілок вдалося домовитися про сприятливі арбітражні угоди в контрактах, що дало змогу правоохоронцям, винним у вчиненні неправомірних дій, поновитися на посадах. Є також пункти, що допомагають «пробачити» минулі випадки правопорушень поліцейського за два роки після інциденту. Рушійною силою профспілок є величезна кількість членів та щедрі внески і від демократів, і від республіканців. Змінити ситуацію можуть законодавчі ініціативи. Демократи висунули законопроект із назвою «Справедливість у справах про поліцію 2020» (The Justice in Policing Act of 2020), спрямований на боротьбу з жорстокістю поліції та фіксацію випадків зловживання силою в усій країні.
Читайте також: Демократичний локдаун
Але закон, який не має співавторів від республіканців, потребує двосторонньої підтримки в Сенаті США. Тому очікується, що пакет пропозицій від демократів матиме сильний опір із боку Республіканської партії, поліцейських спілок і місцевих чиновників, які виступають проти втручання Вашингтона в місцеву політику. Зокрема новий законопроект передбачає заборону душити затриманих, а також створити реєстр протиправних дій поліції, щоб запобігти проблемним працівникам змінювати юрисдикцію для уникнення відповідальності. До того ж запропонований закон стимулює штати й місцеві організації здійснювати ретельнішу перевірку щодо расових упереджень. Як відомо, на національному рівні Міністерство юстиції США й інші федеральні відомства допомагають місцевій поліції навчанням, передовим досвідом, а іноді і спецзасобами (наприклад бронетехнікою). Так, законопроект установлює певні обмеження на передачу військового обладнання місцевим правоохоронцям. Передбачається, що голосування в Палаті представників відбудеться вже 25 червня, на тиждень раніше, ніж спочатку планували. До слова, пан Пікок не очікує, що незабаром Конгрес США ухвалить якісь нові закони. «Конгрес розділений між двома партіями, за чотири місяці до виборів їм навряд чи вдасться погодитися на компроміс для ухвалення нового такого драматичного закону про правоохоронну діяльність». За його словами, Верховний суд США також може обмежити те, як національний закон буде здатен змінювати рішення, ухвалені на рівні штату чи міста. На думку Пікока, прогнозувати, які саме зміни щодо правоохоронної діяльності можуть бути втілені, є сенс не раніше, ніж у 2021 році. «Щодо того, як відбуватиметься цей процес — то все так само, як і в Україні: поліцейська реформа триватиме, поки в нас є поліція», — підсумував він.
Як і демократи, що стали рушієм законодавчих змін, президент Дональд Трамп зробив власний хід. Глава Білого дому 16 червня підписав указ, що має на меті дати поштовх поліцейській реформі. Він стверджує, що нові стандарти міститимуть заборону на застосування прийому удушення, за винятком ситуацій, коли життя офіцера під загрозою. Однак документ викликав критику з боку протестувальників. На їхню думку, наказ Трампа спрямований лише на заохочення місцевих відомств до змін, а не на впровадження прямих обмежень.