Аматорські граблі

Культура
6 Вересня 2013, 10:14

У стінах Галереї мистецтв ім. Олени Замостян уже з’являлися графіка й колаж, а цього року виставлено близько півсотні живописних робіт, створених різними поколіннями антресолівців.
«Антресолю» можна вважати аматорським проектом, адже студійці здобувають у НаУКМА освіту соціологів, біологів і програмістів, і аж ніяк не кожен про­йшов бодай художні курси, перед тим як взятися тут за пензлик. А втім, де закінчується аматорство й починається професіо­налізм?

Студія, яка нещодавно відзначила десятиліття, традиційно реалізує від трьох до п’яти мистецьких проектів щороку, в її портфоліо – оформлення простору для творчих вечорів Юрія Андруховича та Сергія Жадана, таких фестивалів, як «АртПоле» й харківський «Акумулятор». Кілька випуск­ників «Антресолі» тепер вчаться в мистецьких школах за кордоном, дехто вже втілив не один персональний проект. «Така студія – дуже цінний освітній експеримент, – розповідає її випускниця, а нині вільна художниця Марія Павленко. – Фіксована академічна програма в Україні вбиває будь-які творчі зародки, тому освіта, потрібна художникові, має бути у форматі liberal arts, щоб він обирав напрям розвитку самостійно».

Неможливо говорити про професійність, вважає Марія, коли немає її об’єктивних показників: справж­нє мистецтво – це експеримент, у якому художник виходить за межі того, що вже було створено, і вважається професійним, а отже, зміщується в бік аматорства. А для «Антресолі» експеримент – то фірмовий стиль. Тут кожен митець нерідко виражає свій освітній досвід. Одна з авторок цьогорічних «Грабель» Галя Осадча, програміст за фахом, стверджує, що не перекладає математичні формули на полотно зумисне – змістовні алгоритми виникають самі собою. В картинах еколога Юлії Огаренко людське життя розчиняється в таємничому спокої стихій, а культуролог Маша Кінович обіграє концепції ідентичності й трансценденції. Нинішні «Граблі» дістають схвальні відгуки: «Якби я побачила ці роботи в якомусь із провідних європейських музеїв, – ділиться враженнями відвідувачка Лариса, – поза сумнівом, зарахувала б їх до «визнаного» сучасного мистецтва. Усі вони достатньо зрілі й глибокі».

Автор:
Тиждень