Днями Віктор Янукович визнав неефективність законодавчих ініціатив, які дехто називає реформами. На засіданні Комітету з економічних реформ гарант, зокрема, зазначив: «Будемо відвертими, що з цілої низки питань реформи залишилися на папері, красивими словами». А також зізнався, що надмірний тиск на бізнес нівелює всю роботу, яка була виконана в межах податкової реформи. Саме регуляторні тенденції не в останню чергу зумовлюють значне падіння рейтингу правлячої партії та президента. Незважаючи на регулярні меседжі, нібито законодавчі зміни є ефективними (заява Януковича видається винятком, який підтверджує правило), підприємці відчувають, що адміністративний тиск посилюється, корупція зростає, кількість рейдерських захоплень збільшується, а працювати без «даху» стає дедалі складніше. Про критичність ситуації свідчать і відповідні міжнародні дослідження. Зокрема, після проведення антикорупційної «реформи» в рейтингу рівня корупції, який складає Transparency International, Україна опустилася зі 134-го на 152-ге місце (із 182 країн). За рівнем економічних свобод у дослідженні Wall Street Journal та центру Heritage Foundation посідає 163-тю позицію зі 179 держав. За показником глобальної конкурентоспроможності – 82-гу сходинку поміж 142 (дані Всесвітнього економічного форуму), а в рейтингу легкості ведення бізнесу Doing Business-2012, після так званої дерегуляції, опустилася зі 145-ї на 152-гу (зі 183 країн).
Читайте також: Українські підприємці дедалі частіше згортають бізнес
Що, власне кажучи, відбувається? У середовищі влади модно говорити вже не так про бездіяльність попередників, як про саботаж чиновників на місцях. Аргументи такі частково слушні, але непереконливі. Адже наразі в країні сформована безпрецедентно жорстка вертикаль влади… Водночас недолугість багатьох рішень видається очевидною.
ФІСКАЛЬНІ ТРЕНДИ
Ключова збірка нормативних новел, приготованих під соусом «реформ», – Податковий кодекс. Документ, який мав би бути відображенням нової філософії фіскальної політики держави, лише уніфікував законодавчу базу, чинну на момент його ухвалення, зі всіма її недоліками. Причому органи ДПА отримали ще більше повноважень, застосування яких, власне, і дає змогу зараз вибивати кошти з підприємців (позапланові перевірки без рішення суду, адміністративний арешт майна тощо).
Формально ПК дещо послабив фіскальне навантаження: зокрема, зменшено кількість місцевих податків, знижено ставку ПДВ до 17% (з 2014-го), передбачено поетапне зменшення податку на прибуток (цього року – до 21%, наступного – до 19%, 2014-го – до 16%) тощо. Але на практиці все це не означає поліпшення умов ведення бізнесу. За надмірного розширення повноважень податківців підприємці змушені робити чимдалі більше як офіційних, так і неофіційних платежів.
Фіскали просто нарощують базу оподаткування, іноді використовуючи для цього вельми сумнівні засоби. Наприклад, останніми місяцями підприємцям забороняють включати до складу валових витрат 2011-го збитки минулих років. Понад те, уряд, нібито шукаючи компроміс, запропонував узаконити норму про включення до складу витрат… лише 25% таких збитків.
В умовах кризи податківці й далі наполягають на сплаті податків авансом. Тим, хто не погоджується, влаштовують суворі перевірки. Якщо ж оштрафувати когось не вдається, то… відповідальним за них погрожують звільненням. Хоча сам голова ДПСУ Олександр Клименко переконує, що змусити когось сплатити податок на прибуток авансом неможливо.
Останнім часом доволі популярною стала практика донарахування податкових зобов’язань у процесі позапланових перевірок через визнання угод нікчемними: фіскали «знаходять» якогось контрагента «з ознаками фіктивності», після чого визнають недійсними договори з ним і донараховують податок навіть без рішення суду. Норми того самого Податкового кодексу (відповідно до яких перерахунок доходів і витрат відбувається лише після визнання договору недійсним у судовому порядку) нікого не зупиняють.
І ЗНОВУ… ПДВ
Окрема історія – ПДВ. Ще 2011-го його платникам заборонили відносити на витрати суми, перераховані спрощенцям. Відповідно безліч дрібних підприємців, які працювали з юрособами, залишилися без діла. Дехто просто закрив бізнес, дехто зафіксував обіг коштів у понад 300 тис. грн на рік, щоб зареєструватися платником ПДВ. Простір роботи в тіні та напівтіні також був обмежений необхідністю платити неофіційно. Ситуація мала б змінитись у серпні 2011-го з набранням чинності чергових змін до ПК, згідно з якими зареєструватися платником ПДВ можуть особи, статутний капітал або балансова вартість активів яких перевищує 300 тис. грн. Утім, положення на виконання цього закону Мінфін затвердив лише наприкінці листопада.
Також податкова удосконалює механізми позбавлення бюджетного відшкодування ПДВ. Зокрема, віднедавна фіскали вимагають від підприємців підтвердження джерела, розміру і порядок формування статутного капіталу, що суперечить не лише ПК, а й нормам інших законодавчих актів. Набирає обертів й анулювання свідоцтв платників ПДВ, зокрема на підставі, що підприємство фактично не міститься за адресою реєстрації.
Щоб забезпечити виконання планів із ПДВ, митарі відкопують нові й нові «податкові ями» (фірми, що уможливлюють фіктивне відшкодування). При цьому якщо в попередні роки боролися переважно з оптимізаційними схемами, то в 2012-му фіскали просто складають акт, що угода з одним із контрагентів бізнес-ланцюжка є нікчемною, а відповідно інші операції безтоварними, позбавляючи таким чином права на законне відшкодування. Усе це знову ж таки без рішення суду, а про донарахування податку підприємство може дізнатись і постфактум – із повідомлення ДПС, надісланого поштою. Можна, звичайно, оскаржити таке рішення в суді. Але тут безліч інших нюансів: по-перше, судова тяганина в Україні подорожчала. По-друге, процедура розгляду справи може затягнутися на роки, ніхто не дасть гарантії, що суд винесе рішення на користь підприємця, хай там скільки разів він мав би рацію. І по-третє, між отриманням позитивного судового рішення і його виконанням в Україні – ціла прірва. Саме тому бізнесменам легше розійтися з податківцями, як-то кажуть, полюбовно. Про розрекламоване автоматичне відшкодування ПДВ годі й казати – це виключне право, яке якщо й поширюється, то лише на лояльних до влади бізнесменів. Деяких, звісно.
Читайте також: Феміда ля комедія
ВІЧНА ДЕРЕГУЛЯЦІЯ
Рік тому реформатори переконували в тому, що ось-ось у країні станеться дерегуляція й для бізнесу почнеться не життя, а казка. Згодом розповідали про саботаж із боку місцевих чиновників. Справжня ж причина знову ж таки в підходах до реформ. Але аналіз ситуації доводить, що ініціатори дерегуляції намагалися не так ефективно вирішити актуальні й важливі проблеми, як створити позитивні для себе інформаційні приводи. Причому, що цікаво, запрацювали не всі (і без того нечисленні) позитивні нововведення. Так, у межах дерегуляції було спрощено умови відкриття та закриття бізнесу, зокрема скасували вимогу до мінімального статутного капіталу товариств з обмеженою відповідальністю. Сталося не зовсім так, як гадалося: повноцінно працювати в Україні можуть хіба що платники ПДВ, статутний капітал яких має бути не меншим ніж 300 тис. грн.
Інший приклад дерегуляції – дозвіл подавати реєстратору не оригінали, а копії документів, скасування нотаріального посвідчення підписів засновників на стату тному договорі. Це нібито непогано, але вартість нотаріального посвідчення невелика порівняно зі збитками, яких їм може бути завдано в майбутньому через підробку підпису або махінації зі статутними документами. Віднедавна можливе створення підприємств на базі так званого модельного статуту, який нібито має убезпечити засновників від помилок. Але документ, розроблений урядом, швидше може призвести до зворотних наслідків. За словами юриста Андрія Лаврова, практично модельний статут виявився компіляцією норм законодавства з деякими неточностями та помилками. Понад те, він містить перехресні посилання на інші положення (про загальні збори, про дирекцію, про ревізійну комісію). «Прибравши один документ, його замінили трьома, не беручи до уваги самого модельного», – каже Лавров.
А є ще й закони про електронну реєстрацію підприємств та скасування свідоцтва про держреєстрацію, які зараз нав’язують податківці бізнесменам, змушуючи платити за ІТ-послуги. У планах – скасування печаток та інші «цінні» дерегуляторні новели.
Чи не єдина новація, спроможна реально поліпшити бізнес-клімат, – зменшення переліку документів дозвільного характеру в сфері господарської діяльності. Зокрема, всі дозволи, окрім 135 зазначених у переліку, визнано незаконними. А з 1 січня 2012-го відповідні документи мають видавати в єдиному дозвільному центрі. Але це не привід для радощів. По-перше, у відомчих законах, зокрема про пожежну, екологічну безпеку, архітектурну діяльність тощо, передбачено чимало експертиз, погоджень, без яких дозвіл не надається. По-друге, скасування якихось дозволів може призвести до подорожчання інших. До того ж слід очікувати в дозвільних центрах чималих черг, а також відсутності взаємодії центрів із іншими органами щонайменше протягом перших кількох місяців.
НЕГУМАННА ДЕГУМАНІЗАЦІЯ
Низка законодавчих змін, датованих кінцем 2011 року, передбачає заміну виправних робіт, обмеження чи позбавлення волі за деякі економічні злочини на штрафи. Тоді ж було вилучено деякі статті з Кримінального кодексу, відповідні злочинні діяння класифіковані м’якше – правопорушення.
Варто зауважити лише, що ці новели (які справді видаються кроком назустріч бізнесу) не лише не послаблять, а й посилять тиск на підприємців… В Україні завжди було неважко притягти бізнесмена до відповідальності, а не робили цього зі зрозумілих причин. Образно кажучи, не можна ж усіх пересаджати. Штраф за економічні злочини – оптимальний варіант для держави, особливо в умовах кризи. Показово у зв’язку із цим, що відповідні нормативні зміни фактично тарифікують кожен день перебування на волі. По суті, податкова міліція, як і раніше, вишукуватиме винуватців, а знаходитиме разом із ними додаткові джерела наповнення держбюджету. Якщо ж засуджена особа не матиме коштів, щоб сплатити штраф, до неї застосовуватимуть інше покарання. Так, за неможливості сплатити до 51 тис. грн штрафу доведеться працювати на громадських роботах (за формулою 1 година = 17 грн) або ж на виправних (1 місяць = 340 грн). Якщо ж грошове стягнення перевищує означену суму, особа може бути позбавлена волі на строк, визначений за формулою 1 день = 136 грн. За пом’якшувальних обставин суди зменшуватимуть штрафи до 25%.
Нібито зрозуміло, що самі по собі окремі статті Кримінального кодексу не несуть загрози для підприємців. Проблемою є зловживання з боку контролюючих інстанцій. Гуманізація законодавства – це не вихід із ситуації, потрібна повноцінна судова реформа. Злодії таки повинні потрапляти за ґрати, тоді як невинні мають бути впевнені, по-перше, що на них не сфабрикують справу, а по-друге, за найнесприятливішої ситуації суд принаймні спробує в ній розібратися неупереджено.
Зараз на порядку денному проект нового Кримінально-процесуального кодексу, який нібито пом’якшує запобіжні заходи, посилює право осіб на захист. Ініціативу можна вітати, якби була бодай якась упевненість у незалежності та відповідальності суддів. Прийняття рішень «за внутрішнім переконанням» (яке іноді залежить від зовнішньої мотивації), вибіркове застосування норм законодавства – типова для України практика. І подорожчання пошуку справедливості в судах її навряд чи змінить.
Читайте також: Судове рейдерство